Рішення № 76470613, 14.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2018 р. справа № 809/1094/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Вдовіна Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відповідача: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови ВП №56285347 від 15.06.2018, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Боберського Р.П. ВП №56285347 від 15.06.2018 про накладення на головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в провадженні посадової особи відповідача перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №809/21/18 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.04.2018.

На думку позивача, оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки позивачем добровільно вжито (перерахунок пенсії) та вживаються (виплата пенсії) дії з виконання рішення суду, а тому відсутні підстави вважати про невиконання без поважних причин рішення суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалу суду від 26.06.2018 позивачем виконано в повному обсязі та 05.09.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

З огляду на матеріали справи, 26.04.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Боберським Р.П. відкрито виконавче провадження № 55881694 з виконання виконавчого листа №809/21/18 від 18.04.2018 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з 01 січня 2016 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за №2746/108/05/8-17 від 23.06.2017 року, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області.

Позивач, листом від 05.05.2018 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Боберському Р.П. повідомило, що ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії 30.03.2018. Доплату за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у сумі 4651,02 грн. виплачено 05.04.2018. Що стосується виплати підвищеної пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 звертає увагу на наступне. Абзацом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 передбачено, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійого фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01. по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Виплату коштів в сумі 31275,36 грн. за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 донарахованих відповідно до Постанови №103 (в т. ч. рішення суду від 05.02.2018 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017) буде забезпечено з 01.01.2019 у порядку і розмірі передбаченому пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (а.с. 11).

Старшим державним виконавцем 15.06.2018 винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, на позивача, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження", накладено штраф у розмірі 5100 грн. (а.с. 10)

Не погодившись з даною постановою позивач звернуся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон).

Згідно зі ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Згідно ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу 15.06.2018, рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було виконано УПФУ та частково здійснено доплату за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у сумі 4651,02 грн. Невиконаною лишилась частина щодо виплати донарахованої пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017.

З аналізу статей 63, 75 Закону слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, відповідному пенсіонерові, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, резолютивна частина рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/21/18 від 05.02.2018 містить дві основні вимоги до відповідача: проведення перерахунку пенсії та її виплату.

Як вже встановлено судом, вимога про перерахунок пенсії відповідачем виконана в повному обсязі.

Правова позиція з приводу того, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, підтверджена постановою Верховного Суду від 24.01.2018 в справі № К/9901/1598/18 405/3663/13-а.

Відтак, станом на 15.06.2018 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача штрафу. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про стягнення з позивача штрафу, як рішення суб'єкта владних повноважень, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому позов про скасування постанови підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Р.П. про накладення штрафу від 15.06.2018 у виконавчому провадженні № 56285347.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул.. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 34844679) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275 - 277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286 - 288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції (частини 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Микитюк Р.В.