Ухвала суду № 76468393, 31.08.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9829/14-к

№ провадження 1-кс/208/1859/18

УХВАЛА

Іменем України

31 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Пентраковської М.В., прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Хижниченко Є.Л., скаржника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.02.2017 року про закриття кримінального провадження № 42013040160000072 від 04.09.2013 року за ч. 1 ст. 115 КК України, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська зі скаргою на постанову слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.02.2017 року про закриття кримінального провадження № 42013040160000072 від 04.09.2013 року за ч. 1 ст. 115 КК України, яку вважає такою, що підлягає скасуванню, з огляну на наступне.

Так, на думку скаржника, 30.01.2010 року на території ВК-34 у м. Кам'янське було вбито його доньку, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відбувала покарання. 04.09.2013 року було порушено кримінальне провадження № 42013040160000072 за ч. 1 ст. 115 КК України, з моменту смерті ОСОБА_4 кримінальне провадження не розслідувалось, передавалось від одного слідчого до іншого. Скаржник як потерпілий у провадженні надавав заяви про ознайомлення з матеріалами провадження, заяви про надання додаткових доказів, проведення експертних досліджень. Не менше 25 разів звертався до посадових осіб Національної поліції України та прокуратури зі скаргами на дії слідчого, однак та не реагувала. На думку скаржника, слідчий покриває винних посадових осіб ВК-34, не допитано низку свідків у кримінальному провадженні, причина смерті ОСОБА_4 не відповідає дійсності.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі, вказав на незаконність закриття кримінального провадження № 42013040160000072 від 04.09.2013 року та необхідність додаткових допитів свідків.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказав, що досудове розслідування проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та встановлені факти не містять складу кримінального правопорушення.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя доходить до висновку про необґрунтованість скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, рішення слідчого про закриття кримінального провадження під час досудового розслідування може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в провадженні СВ Кам'янського ВП ГУНП перебувало кримінальне провадження № 42013040160000072, яке постановою слідчого від 17.02.2017 року закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, підставою закриття вказаного кримінального провадження слідчим стало встановлення відсутності факту події кримінального правопорушення, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_4 Орган досудового розслідування дійшов до такого висновку з огляду на наступне.

Так, допитана 03.07.2014 року в якості свідка ОСОБА_5 показала, що до грудня 2013 року вона працювала на посаді начальника відділу соціально-психологічної служби ДВК №34. 30.01.2010 року вона перебувала на чергуванні з 18-00 год. до 08-00 год. наступного дня. Приблизно о 20-40 год. її запросили в якості понятого при огляді трупа ОСОБА_4 На момент огляду труп останньої знаходився у санітарній частині. При огляді трупа жодних видимих тілесних ушкоджень не виявлено. За результатами огляду трупа було складено протокол, у якому вона розписалася.

Того ж дня в якості свідка допитано ОСОБА_6, який показав, що до квітня 2010 року він обіймав посаду чергового помічника начальника ДВК №34. 30.01.2010 року він перебував на добовому чергуванні. У першій половині дня спецвідділ приніс йому довідку про звільнення засудженої ОСОБА_4, яка пройшла КПП та перебувала у «розконвойці», де чекала на родичів. Звільнені особи можуть перебувати у «розконвойці» декілька діб до приїзду їх родичів. Того дня, приблизно о 18-30 год. медсестра Руденко повідомила, що ОСОБА_4 померла. Він одразу ж викликав «швидку допомогу», яка констатувала смерть, також прибули працівники міліції. Вранці, 31.01.2010 року при передачі зміни, заступник начальника ДВК №34 ОСОБА_7 передав йому для передачі по зміні направлення на розтин трупа ОСОБА_4, яке він отримав у слідчого, він розписався на «корінці», але написав прізвище свідка, навіщо - він не знає, однак, припускає, що у зв'язку з його чергуванням. Після цього свідок змінився, куди саме відвозили труп для розтину йому невідомо.

03.07.2014 року в якості свідка допитано завідувача патологоанатомічним відділенням КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР» ОСОБА_8, яка показала, що 01.02.2010 року, згідно направлення слідчого СВ Заводського РВ ОСОБА_9, до патологоанатомічного відділення було доставлено труп ОСОБА_4 для проведення розтину, в результаті якого встановлено діагноз: «Портальний цироз печінки, ускладнення - портальна гіпертензія, крововилив з варікозно розширених вен стравоходу, кров у шлунку - 1500 мл, анемія, яка призвела до смерті. Видимих тілесних ушкоджень оглядом трупа не встановлено. Труп супроводжував працівник ДВК №34 на ім'я ОСОБА_10, який повідомив, що ОСОБА_4 тривалий час перебувала на лікуванні у ДВК №34 у зв'язку із захворюванням на цироз печінки. 03.02.2010 року тіло ОСОБА_4 було поховано її батьком у П'ятихатському районі.

23.07.2014 року в якості свідка допитано ОСОБА_11, який показав, що у період часу з 2002 року по 2012 рік він обіймав посаду начальника медичної частини ДВК №34. З приводу смерті ОСОБА_4 свідок повідомив, що за його пам'яттю, вона померла від цирозу печінки, крім того, вона страждала на поліорганну недостатність. Чи зверталася ОСОБА_4 зі скаргами на стан здоров'я - свідок не пам'ятає, так як пройшло вже багато часу. За наявності медичних документів, які підтверджують певне захворювання, засудженого беруть на медичний облік та заводиться диспансерна карта, яка зберігається при матеріалах особової справи засудженого, однак який строк зберігання - свідкові невідомо.

Крім того, згідно наявної у матеріалах кримінального провадження копії протоколу (карти) патологоанатомічного дослідження №34/33 від 01.02.2010 року патологоанатомічним діагнозом ОСОБА_4 є портальний цироз печінки, портальна гіпертензія, крововилив з варікозно розширених вен стравоходу, кров у шлунку - 1500 мл, тонкому та товстому кишечнику, анемія, дистрофія паренхіматозних органів. Клінікоанатомічний епікріз, співставлення патологоанатомічних та гістологічних даних шматочків з органів трупа померлої ОСОБА_4 з анамнезом та клінікою показує, що хвора, яка довготривалий час страждала на цироз печінки з явищами портальної гіпертензії, померла від кровотечі з варікозно розширених вен стравоходу. В анамнезі - наркоманія, у минулому - видалено селезінку через травму органів черевної порожнини. На секції спайки між петлями тонкого та товстого кишечника. Гостра постгеморрагічна анемія є безпосередньою причиною смерті. Збіг клінічного та патологоанатомічного діагнозів.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №34 від 02.02.2010 року смерть ОСОБА_4 настала від гострої анемії, портальної гіпертензії: кровотеча з варикозних вен стравоходу, портального цирозу печінки.

26.11.2014 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська направлено погоджене прокурором клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до всіх медичних документів про розтин трупа ОСОБА_4, який проводився у патологоанатомічному відділенні КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №2» ДОР» та які знаходяться у приміщенні архіву КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР», а також гістологічні препарати, для проведення комплексної судово-медичної експертизи. Ухвалою від 01.12.2014 року зазначене клопотання слідчого слідчим суддею задоволено. 15.12.2014 року на підставі вказаної ухвали суду вилучено протокол патологоанатомічного розтину №34/33 від 01.02.2010 року, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4, довідку про підтвердження особи, направлення трупа на розтин, лист патологоанатомічного діагнозу ОСОБА_4

14.01.2015 року винесено постанову про призначення комісійної судово-медичної експертизи, на вирішення якої поставлені питання щодо причини та часу настання смерті ОСОБА_4, а також щодо наявності/відсутності на її тілі будь-яких тілесних ушкоджень та їх локалізації, ступеню тяжкості, строку їх давності та механізму утворення у разі наявності.

21.01.2015 року ОСОБА_8 додатково допитано в якості свідка та встановлено, що згідно з наказом МОЗ України від 12.05.1992 року №81 «Про розтин та удосконалення патологоанатомічної служби України» гістологічний препарат зберігається протягом року, у зв'язку з чим гістологічний препарат ОСОБА_4 знищено у 2011 році, про що також свідчить лист КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР» від 10.03.2015 року №190.

Відповідно до листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 19.03.2015 року №656 для проведення призначеної експертизи необхідно надати гістологічний архів (на парафінових блоках та скельцях). Тільки після надання зазначеного архіву буде можливим проведення комісійної судово-медичної експертизи та надання відповідей на поставлені перед експертом запитання, тому матеріали повернуто без виконання. Таким чином, зважаючи на знищення у 2011 році гістологічного препарату ОСОБА_4 згідно з вищевказаною нормою наказу МОЗ України, проведення комісійної судово-медичної експертизи не є можливим.

23.01.2017 року в якості потерпілого допитано ОСОБА_3, який показав, що ОСОБА_4 приходиться йому донькою. У 2008 році останню засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.309, ч.2 ст.121 КК України, хоча на його думку, її засуджено несправедливо і злочинів вона не скоювала. Як йому відомо, хронічними захворюваннями донька не страждала. За місяць до смерті доньки він відвідував її у колонії. Донька повідомила, що її відвідував якийсь ОСОБА_12, та запропонував їй підписати довіреність на продаж її квартири, однак донька відмовилася. Приблизно через місяць після цієї розмови йому зателефонували з установи та сповістили, що його донька померла. При приїзді за тілом начальник установи повідомила йому, що причиною смерті є цироз печінки і надала потерпілому довідку про звільнення ОСОБА_4, однак він побачив, що у довідці підпис не його доньки, що заперечувалося ОСОБА_13. На шляху до лікарйі, де зберігалося тіло ОСОБА_4, водій ОСОБА_14 повідомив потерпілого, що його доньку отруїли, потерпілий сам вирішив, що через квартиру.

Відповідно до довідок за підписами посадових осіб, скріплених печаткою установи, особа на прізвище ОСОБА_12 установи виконання покарань не відвідувала.

31.01.2017 року в якості свідка допитано ОСОБА_13, яка показала, що з 2008 року і по теперішній час обіймає посаду начальника ВК №34. Так, 30.04.2009 року до установи для відбування покарання прибула ОСОБА_4, у січні 2010 року свідкові стало відомо про те, що ОСОБА_4 має поганий стан здоров'я, в зв'язку з чим стало питання про її звільнення за станом здоров'я згідно ст. 408 КПК України. На підставі медичного висновку, було підготовлено клопотання до суду про звільнення ОСОБА_4 Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська (дату свідок не пам'ятає) ОСОБА_4 було звільнено, 30.01.2010 року вона була супроводжена за межі колонії. Під час очікування родичів ОСОБА_4 стало зле і вона померла. Смерть останньої була зафіксована працівниками ОВС. Як повідомила ОСОБА_13, їй відомо результат розтину, смерть ОСОБА_4 настала в наслідок розвитку хвороб на фоні захворювання на СНІД. Також свідок показала, що в той день у неї був вихідний день, у зв'язку з чим довідку про звільнення ОСОБА_4 підписав її заступник ОСОБА_15

Через декілька років свідкові стало відомо, що родичі померлої підозрюють отруєння ОСОБА_4 у ВК №34, і зацікавлені особи заволоділи її житлом у Полтавській області, у зв'язку з чим особову справу засудженої було вилучено слідчим. Родичі ОСОБА_4 не ознайомлювалися зі справою та з Журналом відвідування колонії.

Того ж дня, тобто 31.01.2017 року в якості свідка допитано ОСОБА_15, який показав, що з 2007 року працював на посаді заступника начальника ВК. Свідок підтверджує перебування в установі засудженої ОСОБА_4 та повідомляє, що під час оформлення документів про звільнення останній стало зле, її доставили до медичної частини, для надання медичної допомоги, про що було повідомлено до швидкої медичної допомоги. Під час огляду медичними працівниками швидкої медичної допомоги ОСОБА_4 померла. Про результати розтину та причину смерті засудженої свідок не знав. Про те, що родичі засудженої ОСОБА_4 підозрюють її отруєння він дізнався через декілька років під час спілкування із працівниками прокуратури.

03.02.2017 року в якості свідка допитано ОСОБА_16, яка показала, що з 1998 року по 2004 рік вона працювала у ДВК №34 на різних посадах. Так, 30.01.2010 року вона знаходилася на чергуванні в оперативній групі. Приблизно о 20-40 год. її запросили до приміщення санчасті, де проводився огляд трупа ОСОБА_4 У приміщенні перебували працівники міліції та начальник санчасті ОСОБА_11, тілесних пошкоджень на трупі не виявлено. Про обставини смерті засудженої ОСОБА_4 свідкові невідомо.

15.02.2017 року в якості свідка допитано ОСОБА_14, який показав, що в період часу з 2009 року по кінець 2010 року він працював на посаді водія у ВК №34. Свідок показав, що за розпорядженням керівництва він дійсно підвозив на службовому автомобілі цивільних осіб, але ОСОБА_3 він не пам'ятає, рівно як і факту повідомлення йому про смерть доньки від отруєння, оскільки це взагалі не входить до його компетенції. Про факт смерті ОСОБА_4 у ВК №34 свідкові нічого невідомо.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Слідчий суддя доходить до висновку, що отримані органом досудового розслідування докази поза розумним сумнівом встановлюють факт смерті ненасильницького характеру від захворювання органів шлунково-кишкового тракту, посилання потерпілого на відсутність хвороб у ОСОБА_4 спростовуються вказаними матеріалами кримінального провадження, отриманими у спосіб, передбачений законом. Заявлені потерпілим слідчі дії - допити свідків не є доцільними з огляду на зібраний органом досудового розслідування обсяг доказів, доказове значення яких не залишає місце сумнівам щодо законності оскаржуваної постанови слідчого та відповідності висновків слідчого фактичним обставинам подій.

Посилання скаржника ОСОБА_3 на встановлення факту того, що підпис на довідці про звільнення виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_4 та не може бути доказом версії щодо її умисного вбивства. Крім того, вказаний факт підробки був перевірений в межах кримінальної справи № 43111001 за ч. 1 ст. 358 КК України, та було встановлено, що довідка про звільнення не є офіційним документом в розумінні ст. 358 КК України, внаслідок чого склад кримінального правопорушення був відсутній та справа закрита.

В Україні у відповідності до ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права. У кримінальному провадженні згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні по справі «ОСОБА_17 проти України» зазначено, що обставини отримання тілесних ушкоджень під час, коли особа перебувала під контролем держави, підлягають особливо ретельній перевірці, оскільки у цьому випадку держава повинна довести, що тілесні ушкодження стались не за вини осіб, які здійснювали контроль за особою.

Вивченням матеріалів кримінального провадження № 42013040160000072 встановлено, що факт смерті ОСОБА_4 був належно та всебічно перевірений неупередженими органами держави у встановленому законом порядку.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

З оскаржуваної постанови слідує, що вона містить достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, свідчить про те, що встановлена органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, що відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга не підлягає задоволенню, оскаржувана постанова слідчого є законною, обґрунтованою, такою, що відповідає фактичним обставинам справи та положенням кримінального процесуального закону.

Керуючись викладеним та ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.02.2017 року про закриття кримінального провадження № 42013040160000072 від 04.09.2013 року за ч. 1 ст. 115 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ізотов В.М.