Постанова № 76466628, 17.08.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1404/18

В справі № 760/15161/18а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

позивача- Стеців Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м.Києві Кривохиженко Юлії Вікторівни, Управління патрульної поліції в м.Києві про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕАА від 01 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесену відповідачем за ч. 3 ст. 122 КУпАП, у розмірі 510, 00 гр.

Посилається в позові на те, що відповідно до зазначеної постанови вона, керуючи автомобілем марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 45, рухалась смугою для маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 17.1 ПДР України.

З винесеною постановою вона не згодна, оскільки складалася інспектором без врахування її зауважень, пояснень та конкретної дорожньої обстановки.

Доказів правопорушення не надано, свідків не опитано, тобто факт порушення грунтується на припущеннях, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Крім того, зазначила, що відповідач не дотрималася положень закону та розглянута справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу відповідач суттєво порушив її права, не давши їй можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді від 19 червня 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 162 КАС України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву, а третій особі - для надання письмових заперечень.

На виконання вимог закону, представником відповідача та 3-ї особи був наданий відзив, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення позивача, врахувавши відзив на позовну заяву представника відповідача та третьої особи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 01 червня 2018 року відповідачем було винесено постанову серії ЕАА №424983, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

/ а.с. 5 /

Зі змісту постанови вбачається, що 01 червня 2018 року позивачка, керуючи транспортним засобом «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Великій Васильківській, 45 в м. Києві, рухалась смугою для маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що вона, у порушення п. 17.1 ПДР, рухалась смугою длязів надан маршрутних транспортних засобів.

Відповідно до п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Позивач у судовому засіданні зазначила, що правил дорожнього руху вона не порушувала, по смузі маршрутних транспортних засобів вона не рухалася.

Рухалася в другій смузі, з якої через смугу маршрутних транспортних засобів намагалася заїхати на стоянку, яка там розташована.

Доказів руху позивачки смугою маршрутних транспортних засобів відповідач не надав, як і не спростував тверджень, зазначених нею в судовому засіданні.

На підтвердження її вини у вчинені зазначеного адміністративного правопорушення відповідачем докао не було, як при складанні оскаржуваної постанови, так і в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що позивачка порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та на підтвердження своїх доводів надав фото з картографічного сервісу «Карти Google» на якому зображено відрізок дороги, де, на його думку, відбулось порушення позивачем правил дорожнього руху.

Однак, зазначений доказ не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки на ньому не зафіксовано факт порушення позивачем правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказ ами, висновками експертів , показаннями свідків.

Свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем ПДР, відповідач не зазначив як у відзиві на позовну заяву, так і в постанові про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Заперечуючи проти позову, позивач надала пояснення, в яких привела доводи на підтвердження правомірності своїх дій з посиланнями на норми закону та Правил дорожнього руху.

Дані обставини відповідачем в судовому засіданні з урахуванням доводів позивача, не спростовані.

Враховуючи викладене вище, пояснення позивача та досліджені судом докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову в цій частині.

Що стосується винесення постанови на місці зупинки транспортного засобу, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці, де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці, де він несе службу саме в той час.

Крім того, звертаючись до суду, позивачем залучено до участі в справі як відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з п. 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.

Пунктом 5 Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, саме за поліцейським Управління патрульної поліції закріплено право щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначені ст. 222 КУпАП та складання відповідних постанов про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Типового положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №563 завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

В даному випадку Управління патрульної поліції в м. Києві є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковується інспектор патрульної поліції, як співробітник зазначеного органу.

Однак останній є самостійним суб'єктом здійснення владних повноважень, який наділений правом на розгляд та складання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Будь-яких вимог до даного відповідача позивач не висуває.

За таких обставин підстави для задоволення вимог позивача до даного відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Законом України «Про національну поліцію», ст. ст. 1, 9, ч. 1 ст. 121, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення ЕАА № 424983 від 01 червня 2018 року , винесену Інспектором Управління патрульної поліції в м.Києві Кривохиженко Юлією Вікторівною відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП.

В позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Києві відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Л.А.Шереметьєва