Рішення № 76465956, 04.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/423/17-ц

Категорія 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі - Чепізі Є.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Стасів В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог та їх збільшення від 05 червня 2018 року, стягнути з відповідача суму у розмірі 20 188, 69 грн, яка складається з недоплаченої суми страхового відшкодування - 10 270, 00 грн, пені - 5 328, 01 грн, інфляційних нарахувань за час прострочення - 2 830, 20 грн, 3 % річних за час прострочення - 560, 18 грн, сплачені за послуги експерта - 1 200, 00 грн та витрати позивача на правову допомогу - 9 750, 00 грн /т. І а. с. 3-7, 227-234/.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 липня 2013 року на перехресті просп. В. Лобановського (Червонозоряного) та вул. Кіровоградської у м. Києві, за участі автомобіля ТЗ «ВАЗ 2101» (д. н. з. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5, автомобіля «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3), за кермом якого був позивач, та автомобіля «BMW Х6» (д. н. з. НОМЕР_4), транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Позивач наступного дня звернувся до страховика, у якого був застрахований ОСОБА_5 - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» з метою отримання виплати страхового відшкодування. За зверненням відповідача оцінку проведено ТОВ «Експертум-Аве», яким визначено суму нанесеної шкоди автомобілю «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) у розмірі 31 866, 00 грн, яку було виплачену позивачеві 04 липня 2016 року. Проте позивач вважає таку суму навмисно заниженою, що стало причиною звернення до суду.

Ухвалою судді від 05 січня 2017 року у справі відкрито провадження /т. І а. с. 53/.

Представник відповідача у судовому засіданні 06 квітня 2017 року подав суду заперечення на позовну заяву, а 10 липня 2017 року - додаткові пояснення /т. І а. с. 69-72, 138-141/.

Суд ухвалою від 10 липня 2017 року у справі призначив за клопотанням представника відповідача судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання визначення ринкової вартості транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) станом на 20 липня 2013 року; яка ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу позивача, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11 липня 2013 року на час проведення оцінки; чи вважається фізично знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача? /т. І а. с. 150-151/.

27 вересня 2017 року з експертної установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру до суду разом з матеріалами справи направлено висновок експерта № 12-2/841 від 19 вересня 2017 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, відповідно до якого, експертом визначено, що середня ринкова вартість транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) станом на 20 липня 2013 року становила 81 586, 30 грн. У зв'язку із ненаданням об'єкта дослідження на технічний огляд, визначити ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 липня 2013 року станом на момент проведення оцінки, а також визначити чи вважається зазначений автомобіль знищеним не уявляється можливим /а. с. 156-163, 186/.

Ухвалою від 06 червня 2018 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /т. І а. с. 243-244/.

15 червня 2018 року представником відповідача подано відзив на заяву про зміну позовних вимог та їх збільшення /т. І а. с. 245-249/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву в останній редакції від 05 червня 2018 року та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, але зазначив, що у разі визнання судової експертизи належним доказом завданих матеріальних збитків, позовні вимоги визнаються лише у частині недоплаченої страхової суми 10 270 грн.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року у справі № 752/19412/13-к, що набрав законної сили 26 жовтня 2015 року, 11 липня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода на перехресті просп. В. Лобановського (Червонозоряного) та вул. Кіровоградської у м. Києві, за участі автомобіля ТЗ «ВАЗ 2101» (д. н. з. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3), за кермом якого був позивач, та автомобіля «BMW Х6» (д. н. з. НОМЕР_4), транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Вказаним вироком від 29 жовтня 2014 року позивач визнаний невинуватим та виправданий за пред'явленим обвинуваченням за частиною першою статті 286 КК України на підставі частини шостої ст. 284 КПК України - за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а автомобіль «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) - повернуто йому як власнику /т. І а. с. 125-130, 131-132/.

Судом встановлено, що 15 квітня 2015 року позивач звертався до відповідача із заявою, на яку отримав письмову відповідь, що 16 липня 2013 року страховиком було направлено представника ТОВ «Експертум-Аве» для оцінки заподіяної шкоди, завданої транспортному засобу «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3), який склав протокол огляду, зафіксувавши вичерпний перелік пошкоджень, котрі потребували ремонту та заміни внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11 липня 2013 року. На підставі протоколу огляду був виконаний звіт № 3720 від 20 серпня 2013 року за Методиками товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля складає 71 613, 00 грн, що відповідає його ринковій вартості до моменту дорожньо-транспортної пригоди. При цьому розмір відновлювального ремонту транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) склав 89 731, 19 грн. Також згідно звіту № 5227 від 13 листопада 2013 року, ринкова вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди склала 38 950, 00 грн /т. І а. с. 8, 17/.

У подальшому представник позивача, представляючи інтереси останнього, звертався до відповідача із завою-вимогою про визначення суми страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування належним чином та у встановлені законом строки, на яку було отримано відповідь про те, що у заяві-вимозі не було зазначено банківські реквізити для здійснення виплати страхового відшкодування, у свою чергу, у разі надання таких відомостей, виплата страхового відшкодування буде здійснена на підставі оцінки, проведеної ТОВ «Експертум-Аве» у строки встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /т. І а. с. 9-10, 11-12, 13-14/.

06 травня 2016 року позивач подав страховику заяву ЦВ (потерпілий) про страхове відшкодування, вказавши необхідні банківські дані свого рахунку, і вже 04 липня 2016 року отримав 31 866, 00 грн /т. І а. с. 15, 16/.

Позивач, вважаючи розмір, визначеної оцінкою представника ТОВ «Експертум-Аве» вартості матеріального збитку нанесеного його автомобілю заниженим, «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3), звернувся до Центру судових досліджень «Експерттранссервіс» із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження КТЗ. Відповідно до висновку № 3-15атз від 03 червня 2015 року, вартість матеріального збитку становить суму у розмірі 143 100, 68 грн /т. І а. с. 30-32/.

За частиною другою ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Під час здійснення своєї діяльності страховик керується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування».

Відповідно статтею 34.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), як передбачено п. 34.3.

Відповідно до ст. 30.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається, у зв'язку з тим, що витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER» (д. н. з. НОМЕР_3) перевищили його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до ст. 30.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», даний транспортний засіб було визнано фізично знищеним.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За пунктом 30.2. статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів із дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованим - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до положень статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Положенням статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З огляду на зазначене, вбачається, що у зв'язку з простроченням виплати страхового відшкодування, особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, має право вимагати лише стягнення неустойки, у даному випадку, керуючись пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - пені.

Встановлено судовим розглядом, що відповідач у строк, встановлений законодавством, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок позивача після отримання від необхідних відомостей.

Окрім того, позовна вимога про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних, виходячи з правовідносин, що сталися між сторонами, не підлягає задоволенню, оскільки спеціальним законодавством, яким вони регулюються, не передбачено їх стягнення.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у межах суми стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 10 270, 00 грн.

На підставі норми частини першої, другої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 551, 20 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини та вимоги, на які вона посилається.

Як вбачається стороною позивача подано копію додаткової угоди № 1 від 24 лютого 2016 року до договору № АП-065 від 23 лютого 2016 року та акт № 1 від 05 червня 2018 року приймання-передачі надання правової допомоги /а. с. 235-236, 237/, які не є доказом понесених витрат позивачем, будь-які платіжні документи, які підтверджують факт оплати правничої допомоги, у матеріалах справи відсутні, тому відповідно у стягненні витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд відмовляє.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 41, 55, 61, 124, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-11, 16, 549, 979, 992, 1192 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 30.1, 30.2, 36.2, 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

ст. 9 Закону України «Про страхування»,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 137, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Макарів, Київської області, прож. АДРЕСА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 10270 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 вересня 2018 року.

Головуючий І. В. Литвинова