Постанова № 76463453, 05.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 626/1359/18 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/790/894/18 Рибальченко І.Г.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.

за участю секретаря - Михайлюка А.В.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 16 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Працівниками поліції 12.06.2018 року складений протокол відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії БД № 014853, 12.06.2018 року о 13-00 год. в Харківській області в м. Красноград по вул. Шевченко водій ОСОБА_3 керував автомобілем «Daewoo Matiz» д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поблідніння шкіри, хвилювання, звужені зіниці очей. Водій ОСОБА_3 від проходження освідування на факт вживання наркотичних речовин в установленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 16 серпня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір в сумі 352, 40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.

Постанова районного суду незаконна, не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню.

Зазначає, що 12.06.2018 року у стані наркотичного сп'яніння не перебував, автомобілем не керував, а знаходився у якості пасажира разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 Автомобілем керувала його дружина ОСОБА_5, автомобіль працівники поліції не зупиняли, і патрульної машини взагалі не бачив.

Припарковав автомобіль біля магазину «Стройстиль» на вул. Шевченко у м. Краснограді ОСОБА_5 пішла неподалік до своєї знайомої. Вийшовши з автомобілю та підіймаючись по східцях до магазину, під'їхала патрульна машина, з якої вийшло двоє поліцейських. Поліцейські висунули підозру про перебування в стані наркотичного сп'яніння та повідомили про необхідність пройти огляд.

Вважає вимоги поліцейських незаконними, оскільки транспортним засобом не керував. Його знайомий ОСОБА_4 хотів пійти з місця події, однак поліцейські почали фізично чинити перешкоду у зв'язку з чим ОСОБА_4 викликав патруль поліції.

Вказує, що районний суд залишив поза увагою ту обставину, що відповідно до п. 6 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Просить постанову Красноградського районного суду Харківської області від 16 серпня 2018 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є:, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 014853 від 12.06.2018 року, складений саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.

Відмова водія ОСОБА_3 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується:

- поясненнями гр. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були свідками відмови водія ОСОБА_3 від проходження медичного огляду (а.с. 1, 3-4);

- даними про відсторонення водія ОСОБА_3 від керування автомобілем, яке здійснено в порядку передбаченому ст. 265-2 КУпАП та відповідно даних протоколу, ОСОБА_8 відсторонено від права керування, транспортний засіб передано ОСОБА_5 (а.с. 1);

- відеозаписом з камери спостереження магазину «Стростиль» на якому зафіксовано, що з автомобіля «Daewoo Matiz» д.н.з. НОМЕР_1, виходять двоє чоловіків, згодом встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_9, одразу під'їжджає автомобіль патрульної поліції та до них підходять поліцейські. Будь-яка жінка на відеозаписі не зафіксована (а.с. 6);

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що ОСОБА_3 поводиться зухвало, вимогу поліцейського про надання документів не виконує, зазначає, що він посвідчення водія не має, є «дурнем» та міг його загубити. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я категорично відмовляється.

Також на відеозаписі зафіксовано гр. ОСОБА_9 який повідомляє поліцейським, що він разом з ОСОБА_3 їхали в автомобілі, в подальшому відмовляється спілкуватися на відеокамеру та зазначає, що не хоче підставляти свого приятеля, оскільки вони висловлюють різні версії (а.с. 6);

Крім того, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_9 зазначає, що 12.06.2018 року близько 13-00 год. в якості пасажира їхав в автомобілі «Daewoo Matiz» д.н.з. НОМЕР_1, хто був за кермом не знає (а.с. 5).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_3 таким правом скористався, надав пояснення, протокол підписав. Не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейським законодавства при складанні протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про невідповідність внесених даних до протоколу не заявляв (а.с. 1).

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 014853 від 12.06.2018 року стосовно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 251, ст.ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП поліцейськими дотримано.

Відповідно, у районного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

При апеляційному перегляді постанови районного суду ОСОБА_3 пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено безпідставно у зв'язку з тим, що у нього з поліцейським ОСОБА_11 певний час наявний конфлікт. Вважає дії поліцейських незаконними, а протокол про адміністративне правопорушення сфальсифікованим.

Пояснення ОСОБА_3 про незаконні дії поліцейських та фальсифікацію протоколу не підтверджено жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні відомості відповідно до ст. ст. 55, 56, 214, 215 КПК України про звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів з заявою про вчинення поліцейськими проти нього злочину про який він зазначає.

Відповідно до вимог ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення на час розгляду справи районним судом та апеляційним судом жодній особі не вручено.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_3 не оскаржував.

Доводи апеляційної скарги, про те що суд залишив поза увагою, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, а саме не проведено огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відповідно до п. 6 розділу 2 Інструкції є такими, що не гуртуються на вимогах закону та нормативно-правових актів.

Згідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Виходячи з п.п. 9, 12 розділу ІІ Інструкції, саме на поліцейського покладається обов'язок забезпечити доставку до медичного закладу особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Таким чином, норми чинного законодавства та нормативно - правових актів не передбачають можливості проводити огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Такий огляд можливо провести лише в закладі охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції, розділ ІІІ Інструкції) .

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначено (а.с. 37-41).

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, його зухвалу поведінку, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови Красноградського районного суду Харківської області від 16 серпня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 245, 278, 280, 283, 294, 295, 298, 299, 317 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишитибез задоволення.

Постанову Красноградського районного суду Харківської області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області В.М. Бездітко