Постанова № 76461059, 04.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2258/18

Номер справи місцевого суду: 495/2999/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Р.М. у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Р.М., на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Шевчук Ю.В. 10 липня 2017 року у м. Білгород-Дністровському,-

встановила:

21 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Манзенюк Р.М. та просив суд визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 березня .2016 року по виконавчому листові № 2-5469/11 від 03 жовтня 2012 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, а виконавчий лист повернути до Київського відділу ДВС Одеського міського управління для подальшого виконання.

Вимоги скарги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 03 жовтня 2012 видано виконавчий лист №2-5469/11 про стягнення грошової суми з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 300 001 гривень, на виконання якого Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління було розпочато виконавче провадження (Виконавче провадження №37123569).

Проте, 07 квітня 2017 року ОСОБА_4 стало відомо, що старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Манзенюк Р.М. 28 березня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», мотивовану тим, що боржник ОСОБА_5 померла 22 січня 2014 року. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2017 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Манзенюк Р.М.про закінчення виконавчого провадження від 28 березня 2016 року по виконавчому листу №2-5469/11 від 03 жовтня 2012 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, а виконавчий лист повернуто до Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління для подальшого виконання (а.с. 204-206).

В апеляційній скарзі апелянт - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Р.М. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV, свідоцтва про право на спадщину відносно майна померлої не видавалось та будь-яке майно, зареєстроване за боржником, виявлено не було, оскільки квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, не належала боржнику ОСОБА_5 Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним на той час законодавством. (а.с. 208-214).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Р.М. підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Чинним ЦК України передбачено прийняття спадщини як шляхом подання заяви про прийняття спадщини так і за фактом постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини (ст. ст. 1268, 1269 ЦК України). Крім того, ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Пункт 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає право державного виконавця прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження у разі, смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно ч.1, 2 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та зацікавлених осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пункт 2.13. Наказу Мінюсту України від 2 квітня 2012 р. № 489/20802 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони викона вчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

Таким чином, державний виконавець дійшов помилкових висновків щодо обставин, які склалися після смерті боржника, що призвело до неправильного застосування норм Закону «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Р.М. - залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: С.О.Погорєлова

Судді: А.П.Заїкін

А.А.Калараш