Ухвала суду № 76461045, 11.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1130/18

Номер справи місцевого суду: 509/591/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.

суддів Джулая О.Б., Толкаченка О.О.

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.,

за участю прокурора Романець Ю.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.07.2018 р. про повернення прокурору обвинувального акту відносно:

ОСОБА_4, який народився 02.04.1974 року, в м. Одеси, громадянина України, одруженого, працюючого слюсарем в ПАТ «Одесагаз», який мешкає за адресою: м. Одеса, вул.. Героїв оборони ОСОБА_3, 92 кв.55, раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, повернутий прокурору з підстав невідповідності вимогам КПК України, у зв’язку з наступним:

- в обвинувальному акті, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, органом досудового розслідування неповністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які слідчий та прокурор вважають встановленими та відсутнє належне формулювання обвинувачення;

- у розділі «Формулювання обвинувачення» не зазначені особи, з якими обвинувачений, з корисливих мотивів, домовився про зменшення показників лічильників, а вказано лише, що матеріали відносно цих осіб, нібито виділені в окреме кримінальне провадження;

- в обвинувальному акті органом досудового розслідування не вказані засоби, за допомогою яких обвинувачений змінив показники лічильників, скоївши замах на викрадення спожитого газу абонентами ПАТ «Одесагаз», а вказується лише, що він, «за допомогою спеціальних пристроїв розпломбував та в подальшому опломбував газові лічильники», тобто не встановлено знаряддя вчинення злочину;

- реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до вищевказаного обвинувального акту, що є його невід'ємною частиною, не містить найменування всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, що має важливе значення для оцінки зібраних сторонами доказів, їх належності та допустимості при ухваленні судового рішення.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що ухвала суду є незаконною з наступних підстав:

- обвинувальний акт відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

- суд першої інстанції безпідставно зазначив в ухвалі, що в обвинувальному акті не зазначено знаряддя вчинення злочину, адже у ньому міститься посилання на вчинення злочину за допомогою спеціальних пристроїв;

- дані про осіб, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України, не зазначені в обвинувальному акті виходячи з принципу презумпції невинуватості.

Посилаючись на наведені доводи, прокурор просить ухвалу суду скасувати, а обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого засідання, в іншому складі суду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до припису п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Окрім того, у відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов’язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні, а у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Перевіривши зміст обвинувального акту, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав обвинувачення неконкретним, а обвинувальний акт, у цій частині, таким, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Колегія суддів вважає також, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність недоліків обвинувального акту, оскільки відсутність пред’явленого у встановленому законом порядку обвинувачення, є неприпустимою та суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов’язковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Колегія судді вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив в ухвалі, що обвинувачення у обвинувальному акті є неконкретним, оскільки ОСОБА_5 інкримінуються вчинення злочинів з невстановленими особами, проте в обвинувальному акті містяться конкретні адреси, за якими ОСОБА_4 вчиняв злочини, однак не зазначені власники об’єктів нерухомості та не встановлено їх відношення до вчиненого, у зв’язку з чим не встановлений спосіб вчинення злочинів.

Окрім того, апеляційним судом встановлено, що обвинувальний акт також містить посилання на висновок експерта, що є неприпустимим, оскільки це є посиланням на докази та суперечить положенням ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до припису п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та, на виконання положень ст. 314 КПК України, обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору, а доводи прокурора у апеляційній скарзі є безпідставними.

Наведене порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, під час судового розгляду будуть перешкоджати розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлять, за результатами такого судового розгляду, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9 КПК України, апеляційний суд визнає вказане порушення істотним.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Таким чином, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, судове рішення є законним і справедливим, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, – залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.07.2018 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, з підстав невідповідності вимогам КПК України, – залишити без змін.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

О.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Толкаченко