Постанова № 76460305, 04.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4251/18

Номер справи місцевого суду: 502/1087/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних

справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М. суддів: Заїкіна А.П., Калараша А.А.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року представник ПАТ „Альфа-Банк" звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 31.08.2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа - Банк» та ОСОБА_2, уклали кредитний договір № 800001687 за умовами якого ЗАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 114 000 доларів США, а останній зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,25% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 31.08.2022 року.

Позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу кредит на вищевказану суму, однак відповідач свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 30.03.2014 року складається з 1 228 545, 90 гривень заборгованості за кредитом; 854 827, 86 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом; 7 303 535, 56 пені; що разом становить 9 386 909, 32 гривень.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Заочним рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року позов ПАТ „Альфа-Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» 9 386 909 гривень 32 копійки заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 04.09.2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АльфаБанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 800001687 від 31 серпня 2007 року в загальній сумі, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, законності та обгрунтованості.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

-31.08.2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк» було укладено кредитний договір № 800001687, згідно умов якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 114 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,25% річних, з кінцевим поверненням кредиту 31.08.2022 року. Відповідно до розділу І ч. 3 Позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати Кредит, виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. Розділом II ч. 5 п. 5.1 передбачено, що Банк має право вимагати ( в тому числі і в судовому порядку) від Позичальника дострокового виконання зобов'язань за Договором в будь - якому з випадків істотного порушення Позичальником зобов'язань за цим Договором, наприклад у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць та ін. Згідно розділу II ч. 7 п. 7.1 Позичальник зобов'язаний повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом частинами у терміни, що визначені Додатком № 1 до цього Договору, а також належним чином виконати інші зобов'язання, викладені в цьому Договорі / а. с. 6/;.

-відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОІ №306405 від 19.08.2009 року та Статуту ПАТ «Альфа-Банк», затвердженого 12.03.2013 року, найменування позивача було змінено з ЗАТ «Альфа-Банк» на ПАТ «Альфа-Банк», зміну найменування Банку зареєстровано у Державному реєстрі юридичних осіб.

-згідно з наданим розрахунком, в зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, станом на 31.03.2014 року утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 112 148, 86 доларів США, що за курсом НБУ на 31.03.2014 року становить 1 228 545, 90 грн., - 78 033, 69 доларів США, що за курсом НБУ станом 31.03.2013 року складає 854 827, 86 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, та - 666 709, 47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 31.03.2014 року становить 7 303 535, 56 грн. /а. с. 9-14,19-21/.

- 10.04.2014 року за вих. № 30091-102-6/6, позивачем, ПАТ «Альфа-Банк» на адресу місця проживання ОСОБА_2, було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту з повідомленням про суму заборгованості та застереження про судовий захист прав кредитора з наданням 7 денного строку для вирішення даної вимоги.

Встановивши вказані обставини, перевіривши розрахунок кредитної заборгованості, суд дійшов до вірного висновку про те, що відповідач не довів обставини, на які він посилався заперечуючи фактичне отримання кредиту.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а с. 19-20) - 1851,14 доларів США, що становить еквівалент 20278 грн. зараховано на погашення заборгованості за кредитом; 12498,65 доларів США, що становить еквівалент 136 917,71 грн. зараховано на оплату процентів за користування кредитом та 59,21 доларів США, що є еквівалентом 648,62 грн. - на погашення пені, що сумарно становить 14 409 доларів США, що становить еквівалент 157 844,43 грн., що не заперечувалося представником відповідача відповідно до наданих пояснень в засіданні судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про фактичне не отримання кредитних коштів є неспроможними, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами та доказами, дослідженими районним судом. В свою чергу апелянт не довів обставин, на які посилався в апеляційній скарзі, заперечуючи отримання коштів за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів про отримання відповідачем коштів у кредит, є неспроможними, оскільки не узгоджуються з встановленими у справі обставинами, відповідно до яких ОСОБА_2 протягом 13 місяців після отримання кредиту у відповідності до графіку, який є додатком до кредитного договору здійснював повернення кредиту, сплачував проценти за користування кредитними коштами та оплачував нараховану Банком пеню за прострочення платежів, що не заперечувалося представником відповідача в засіданні судової колегії.

Доводи апеляційної скарги про невірність розрахунку процентів та пені не може бути взятою до уваги, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не узгоджуються з встановленими у справі обставинами і предметом доказування у справі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.09.2018 року відмовлено у задоволенні відповідного клопотання про призначення судово- економічної експертизи, оскільки наведені у клопотанні підстави для призначення експертизи засновані на припущеннях, що застосована Банком при розрахунку кредитної заборгованості процентна ставка є завищеною до процентної ставки, яка погоджена сторонами у кредитному договорі. При цьому вимоги про визнання недійсним відповідного пункту кредитного договору, яким передбачено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, відповідачем, як споживачем кредитних послуг з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів», не заявлені.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За пунктом 3.6 кредитного договору в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення Кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пеня, будучи за своєю правовою природою неустойкою, сплачується в національній валюті України - гривні. Оскільки пеня нараховується за кожний день прострочення, таке нарахування у разі надання кредиту в іноземній валюті, має здійснюватися від гривневого еквіваленту платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ до гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Розрахунок пені Банком здійснений в іноземній валюті (доларах США) з визначенням еквіваленту у гривнях із застосуванням курсу НБУ на дату проведення розрахунку, а не за кожний день нарахування пені.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, Банком приведено розрахунок пені у відповідність до умов кредитного договору та законодавства України, внаслідок чого загальна сума пені за прострочення платежів по тілу кредита та по процентам за користування кредитними коштами становить 5 476 706 грн. 29 коп. (т. 2 а. с. 88-93).

За вимогами ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Незважаючи на те, що згідно з уточненим розрахунком пені її сума зменшилася до 5 476 706 грн. 29 коп., такий розмір пені все одно істотно перевищує розмір збитків - 2 083 373, 76 грн. і тому не може бути взятий апеляційним судом до уваги.

Отже, набувши вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції разом з тим не надав оцінки розміру пені, який заявлений до стягнення в сумі 7 303 535, 56 грн. і не врахував, що такий розмір пені істотно перевищує розмір збитків у вигляді розміру неповерненого кредиту - 1 228 545, 90 грн та несплачених процентів за користування кредитом - 854 827, 86 грн., а всього - 2 083 373, 76 грн.

Вищенаведені обставини колегія суддів вважає такими, що мають істотне значення, і такими, що необгрунтовано не були враховані судом першої інстанції при визначенні розміру пені. А тому, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача до 2 100 000 грн. а загальну суму стягнення до 4 183 373 грн. 76 коп. (2 083 373, 76 + 2 100 000).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна та резолютивна частина рішенння суду першої інстанції - зміні. З ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа - Банк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 800001687 від 31.08.2007 року в загальній сумі 4 183373 грн.76 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту 1 228 545,90 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом 854 827,86 грн. та пені 2 100 000 грн.

В іншій частині заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Мотивувальну та резолютивну частини заочного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року про задоволення вимог про стягнення пені та стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004), заборгованість за кредитним договором № 800001687 від 31.08.2007 року в загальній сумі 4 183373 грн.76 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту 1 228 545,90 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом 854 827,86 грн. та пені 2 100 000 грн.

В іншій частині заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.09.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

А.А. Калараш