Постанова № 76458317, 13.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5912/17 13.09.2018

Провадження №22-ц/784/1398/18

Провадження № 22-ц/784/1398/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 487/5912/17

Категорія: 52 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_2,

-відповідача ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Щербини С.В., в приміщені цього суду, вступну та резолютивну частини якого проголошеного того ж дня о 14 год. 29 хв., повний текст складено 06 липня 2018 року, у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які АДРЕСА_4

Жиле приміщення, в якому мешкає відповідач з дітьми, потребує ретельного прибирання та покращення санітарно - гігієнічних умов проживання, мати не слідкує за порядком у кімнаті, чим створює антисанітарні умови проживання для дітей, збирає в приміщенні сторонніх осіб, які зловживають спиртними напоями.

З ОСОБА_3неодноразово проводились профілактичні бесіди з приводу належного виховання та утримання дітей, але вона так і не створила належні умови для проживання та розвитку дітей. Тривалий час родина перебувала під соціальним супроводом. Неодноразово під час перевірок було помічено, що відсутня їжа, техніка для приготування та зберігання харчів, речі дітей купою лежали на підлозі. Матері вказувалось на недоліки і вона періодично намагалась впорядкувати помешкання.

Під час проведення профілактичного рейду 25 жовтня 2017 року було встановлено, що ОСОБА_3 та молодша дитина відсутні, вдома знаходився без догляду ОСОБА_5, брудний та голодний. Під час виїзду встановлено, що за місцем проживання дітей не створені умови для їх безпечного проживання та розвитку, помешкання в антисанітарному стані, наявні аварійні розетки, відсутня їжа, засоби гігієни, опалення. В то же день дитину було відібрано та влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації. 27 жовтня 2017 року виконкомом Миколаївської міської ради прийнято рішення № 886 про негайне відібрання дітей.

Посилаючись на викладене, уточнюючи позовні вимоги, позивач просив позбавити ОСОБА_3батьківських прав та стягнути зостанньої аліменти на утримання дітей у розмірі у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до повноліття дітей на особові рахунки дітей.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що від виконання батьківських обов'язків не ухилялась. Незважаючи на обмежені можливості, вона намагалась створити дітям належні умови, які наразі не є настільки поганими, щоб становити небезпеку для життя і здоров'я дітей та вимагати позбавлення батьківських прав.

У відповіді на відзив, позивач наполягав на неналежному догляді позивачем за дітьми та ухиленні матері від виконання батьківських обов'язків.

В запереченнях представник відповідача ОСОБА_4 посилалась на прагнення відповідача піклуватися та виховувати дітей.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року позов задоволено.

ПозбавленоОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто зОСОБА_3 на користьОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітніх дітей -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 листопада 2017 року і до повноліття дітей, шляхом внесення таких коштів на особисті рахунки дітей відкритих у відділенні Державного ощадного банку України, поклавши на орган опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради контроль за використанням цих аліментів. В решті вимог відмовлено.

Стягнуто зОСОБА_3 в дохід держави судовий збір 1409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, а саме: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання, що свідчить про ухилення від виховання дітей та винної поведінки матері, яка свідомо нехтує своїми обов'язками, при цьому інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Також суд вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилалася на те, що її родина не перебувала на обліку та під соціальним супроводом протягом двох років та впродовж чотирьох місяців спеціалісти Центру та Служби відвідували її лише три рази; судом безпідставно врахований зміст акту від 20 квітня 2018 року, оскільки копія такого акту відповідачу не надавалась, не направлялися і уточнені позовні вимоги від 22 червня 2018 року; суд не врахував пояснення відповідача про те, що заяву про влаштування третьої дитини до Миколаївського обласного будинку дитини терміном на шість місяців вона написала під тиском представників органу опіки та піклування. Крім того, суд не звернув уваги на те, що відповідач намагалась влаштувати старшу дитину ОСОБА_5 до дитячого садочка, проте через черги на навчання цього не змогла зробити, проте вжила всіх передбачених законом заходів. Припущенням суду є також і те, що відповідач часто не буває вдома, оскільки було задокументовано лише один такий випадок, а саме 25 жовтня 2017 року, коли вона будучи вагітною, взявши дочку ОСОБА_9, пішла на консультацію до лікаря, а сина залишила вдома із дідусем. Дійсно, причиною сімейних негараздів є неналежна поведінка її матері та двоюрідного брата з сім'єю через спадщину ? частини будинку, заповіт на яку їй залишила бабуся, та відсутність реальної допомоги органів опіки та піклування. При цьому вона, як мати, виконує свої обов'язки, утримує дітей та піклується про них.

Крім того, є незрозумілим та необґрунтованим рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_8

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість її доводів, а також імовірної технічної помилки щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_8, просив рішення суду в частині позбавлення батьківських прав залишити без змін, а в частині стягнення аліментів ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, представника позивача, дослідивши матеріали справи, наданий суду апеляційної інстанції висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є одинокою матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 16 квітня 2018 року не є одинокою матір'ю відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки за спільною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_10, поданої до органів ДРАЦС, відповідно до вимог ст. 126 СК України, 16 квітня 2018 року внесені зміни до актового запису про народження сина відповідача ОСОБА_11, змінено його прізвище на «ІНФОРМАЦІЯ_6», по батькові на «ІНФОРМАЦІЯ_6» (а.с. 43). ОСОБА_3 разом з дітьми АДРЕСА_5. Відповідач зареєстрована за вказаною адресою, відомості про місце реєстрації її дітей відсутні.

За змістом повідомлення директора Миколаївського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей на молоді на ім'я начальника служби у справах дітей адміністрації Заводського району ММР від 09 серпня 2017 року №2108, під час відвідування сім'ї ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, було встановлено, що умови проживання потребують покращення (неохайно складені речі дитячі та дорослі, невимита та не підметена підлога, на стінах відклеєні шпалери, приміщення не провітрене, відчувається неприємний запах), діти ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мали занедбаний вигляд, були неохайні, у брудному одязі. Стан малолітньої ОСОБА_6 викликав занепокоєння, дитина мала хворобливий вигляд.

Сім’я малозабезпечена, наявна невелика кількість продуктів дитячого харчування. Зі слів відповідача вона самостійно займається вихованням та розвитком дітей, не має підтримки з боку рідних, не встигає вчасно робити вологе прибирання та провітрювання приміщення, прати дитячі речі та охайно складати чистий дитячий одяг.

ОСОБА_13 перебуває на обліку в черзі щодо влаштування на навчання до ДНЗ (район Великої Коренихи). Мати пообіцяла спеціалістам Центру найближчим часом звернутись до медичного закладу та вирішити питання щодо проходження медичного огляду з донькою.

З ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо відповідального ставлення до виконання батьківських обов'язків, утримання та виховання дітей, створення їм належних умов проживання. Додатково повідомлено, що спеціалістами підготовлено питання на розгляд комісії з питань захисту прав дитини щодо взяття сім'ї ОСОБА_3 під соціальний супровід Миколаївського міського центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді (а.с.9).

15 серпня 2017 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини сім'ю ОСОБА_12 взято під соціальний супровід Центру.

Родину відвідували соціальні працівники з метою контролю за умовами проживання дітей та виконання матір'ю обов'язку по їх вихованню та утриманню.

За наслідками патронажу складені відповідні акти від 31 серпня 2017 року, 25 жовтня 2017 року та 20 квітня 2018 року, з яких вбачається, що діти проживали з матір'ю. Умови проживання дітей незадовільні та потребували поліпшення. З акту від 25 жовтня 2017 року слідує, що в приміщенні брудно, зручності відсутні, їжі та речей для дітей немає, засоби гігієни відсутні, помешкання не опалювалось. З акту від 20 квітня 2018 року слідує, що в прихожій обвалюється стеля, побутової техніки немає, харчування для дітей та місце зберігання продуктів відсутнє (а.с.10,11,75).

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 27 жовтня 2017 року № 886 малолітніх дітей негайно відібрано від матері, у зв'язку з виникненням загрози їх життю та здоров'ю, та тимчасово влаштовано ОСОБА_11 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Миколаївської обласної ради, ОСОБА_6 до Миколаївської міської дитячої лікарні № 2 (а.с. 4).

Стан здоров'я дітей на час надходження до вищезазначених закладів визначено як незадовільний (а.с. 58, 59).

З 14 грудня 2017 року малолітню ОСОБА_6 влаштовано в Миколаївський обласний будинок дитини (а.с.41).

На час відібрання дітей, відповідач знаходилась в стані вагітності та мала ряд захворювань, у зв'язку з тим проходила стаціонарне лікування (а.с. 32-40).

За час перебування дітей у зазначених закладах мати малолітніх дітей ОСОБА_3 відвідувала дітей, цікавилась їх долею, їх справами та здоров'ям, зустрічі мали позитивний характер. Син відповідача виявляв бажання повернутися додому (а.с. 41, 42, 59, 72).

ІНФОРМАЦІЯ_7 року мати дітей після пологів була госпіталізована за ургентними показами на лікування в ЛШМД (а.с.61).

З пояснень сторін у справі встановлено, що на час розгляду справи син відповідача ОСОБА_14, проживає з батьком ОСОБА_10, який не був залучений до участі у справі.

З пояснень ОСОБА_3 вона надає йому матеріальну допомогу на утримання сина.

З пояснень відповідача ОСОБА_3 також слідує, що ? частина житлового будинку № АДРЕСА_3 належить їй на підставі заповіту її бабусі. Сама вона працює без офіційного працевлаштування, її денний дохід складає 400 грн. В житловому приміщенні вона намагається покращити матеріально-побутові умови для проживання дітей, нею були переклеєні шпалери.

За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с. 63).

Доказів того, що відповідач за місцем проживання збирає в приміщенні сторонніх осіб, які зловживають спиртними напоями, матеріали справи не містять.

За висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04 вересня 2018 року, наданому на запит апеляційного суду, відповідача доцільно позбавити батьківських прав.

Вимагаючи позбавити батьківських права ОСОБА_3 відповідно до статті 164 СК України, орган опіки та піклування посилався на ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей, в тому числі незабезпечення дітей належними умовами проживання та ненадання необхідного утримання.

При вирішенні цього спору суд, керуючись принципом верховенства права, розглядає справу відповідно до Конституції України; норм сімейного законодавства; міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 10 ЦПК).

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 ).

Зі змісту пунктів 2-5 статті 164 СК України вбачається, що суд може постановити рішення про позбавлення батьківських прав, у випадках, коли вони батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року закріплене право кожної дитини проживати в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків (стаття 111), а також наголошено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, та визначено обов'язок держави надати батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей (стаття 112)

Конвенція ООН про права дитини (Нью-Йорк, 20 листопада 1989 року), ратифікована Україною 28 серпня 1991 року, передбачає, що держава має дбати про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини.

У «Прикінцевих висновках» Комітету ООН з прав дитини від 9 жовтня 2002 року стосовно Другої періодичної доповіді України зазначено занепокоєння з приводу високого зростання кількості дітей, залишених без батьківського піклування та невиконання державою його попередніх рекомендацій щодо розроблення комплексної стратегії допомоги уразливим сім'ям.

Рада Європи у додатку до Рекомендації Rec (2005)5 Комітету міністрів, прийнятої 16 березня 2005 року, зазначила основні принципи забезпечення прав дітей, які передбачають, що сім'я є природним середовищем для розвитку і забезпечення добробуту дитини, і, наскільки це можливо, мають вживатися профілактичні заходи з підтримки дітей і сімей з урахуванням їхніх особливих потреб; що встановлення опіки над дитиною має залишатися винятком, і головною метою такого заходу є захист інтересів дитини; що рішення про встановлення опіки над дитиною і сам такий захід не повинні бути предметом дискримінації за ознакою інвалідності або іншого статусу батьків дитини.

Згідно з Рекомендацією Rec (2006)19 «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов'язків. Особливу увагу слід приділяти сім'ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

Європейський Суд з прав людини при розгляді конкретних справ неодноразово наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції, якщо воно не відповідає законним цілям і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Фактичне розірвання сімейних зв'язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, п.39,47-50 та інші справи, зазначені в цьому рішенні).

В світлі зазначених норм міжнародного та національного законодавства, суду необхідно було визначити наступне: чи є доведеним факт ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків; чи є залишення у неї дітей насправді небезпечним для їх життя, здоров'я і морального виховання; чи є ці обставини винятковими, а розірвання сімейних стосунків - єдиним способом їх розв'язання; чи надавалась сім'ї ОСОБА_3, яка дійсно опинилась в складних соціально-економічних умовах з урахуванням її особливих потреб, конкретна цільова підтримка.

Заперечуючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що недостатність необхідних умов для комфортного проживання дітей та незабезпечення всіх їх потреб стали наслідком, насамперед, її життєвих обставин, неналежна поведінка її матері та двоюрідного брата з сім'єю, які через спадщину ? частини будинку, заповіт на яку їй залишила бабуся, вчиняли протиправні дії, відсутність реальної допомоги органів опіки та піклування, перебування її у стані вагітності та стан її здоров'я. Вона усіляко намагалась виконувати рекомендації соціальних служб, прибирала в приміщенні, піклувалася про дітей, забезпечувала їх їжею та інше.

Погоджуючись з тим, що матеріально-побутові умови є дуже примітивними, ОСОБА_3 не вважає їх настільки поганими, щоб вони становили небезпеку для життя і здоров'я дітей та вимагали позбавлення батьківських прав.

Ці обставини знаходять певне підтвердження у показах допитаного судом свідка ОСОБА_15, у повідомленні директора Миколаївського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей на молоді на ім'я начальника служби у справах дітей адміністрації Заводського району ММР від 09 серпня 2017 року №2108 з якого вбачається, зокрема те, що мати дітей прислуховувалась до парад фахівців щодо створення належних умов проживання дітей, малолітній ОСОБА_11 перебував на обліку в черзі щодо влаштування на навчання до ДНЗ (район Великої Коренихи).

За актом обстеження матеріально-побутових умов, проведеного 20 квітня 2018 року, санітарний стан приміщення визначено як незадовільний (а.с. 75), проте у порівнянні з попередніми обстеженнями (а.с. 10-11) наявні позитивні зміни, зокрема відсутні дані щодо не прибирання приміщення.

Із пояснень відповідача в суді апеляційної інстанції також слідує, що наразі надійшла черга для влаштування доньки ОСОБА_6 до дошкільного закладу.

Матеріали справи свідчать про небайдуже ставлення ОСОБА_3 до забезпечення своїх дітей та до факту позбавлення батьківських прав, зокрема регулярне відвідування дітей за місцем їх влаштування.

Отже встановлені обставини свідчать про намагання та бажання ОСОБА_3 виправити ситуацію, яка склалась в її родині, та продовжувати виховувати своїх дітей.

Будь-яких відомостей про негативну характеристику ОСОБА_3 за місцем проживання матеріали справи не містять.

Поряд з цим, надані суду докази свідчать про те, що сім'я ОСОБА_3 опинилась у складних соціально-економічних умовах, відповідач одна виховувала дітей, перебувала у стані вагітності, мала незадовільний стан здоров'я. Дохід сім'ї останнім часом складався з соціальних виплат на дітей.

Проте відомості про намагання державних органів реально поліпшити умови проживання дітей шляхом надання конкретної фінансової підтримки, адресної цільової допомоги (можливо й з залученням благодійних фондів, соціальних програм тощо) в матеріалах справи відсутні.

Відсутні відомості і про дослідження органом опіки та піклування ефективності інших менш суворих альтернативних заходів впливу, ніж роз'єднання сім'ї, як того вимагають європейські стандарти для вирішенні питання пропорційності втручання у сімейне життя.

Крім того, посилаючись на наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 орган опіки та піклування посилався на необхідність захистити малолітніх дітей від небезпеки, що існує при їх знаходженні з матір'ю.

При цьому в рішенні виконкому Миколаївської міської ради №886 від 27 жовтня 2017 року та у висновку органу опіки та піклування від 04 вересня 2018 року не зазначено, в чому полягає небезпека для життя та здоров'я дітей та чим ці обставини підтверджені (а.с.4).

Позбавлення батьківських прав матері не може обґрунтовуватись виключно посиланням на ненадійність ситуації, в якій опинились діти, та теоретичною можливістю настання негативних наслідків (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, п.50).

До того ж рішення про позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватись виключно на доказах, створених самим органом опіки та піклування.

Таким чином, погоджуючись з фактом неналежності матеріальних та побутових умов для утримання малолітніх дітей станом на 20 квітня 2018 року, колегія суддів вважає недоведеним факт свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого виникла реальна небезпека для їх життя, здоров'я та морального виховання, і що втручання у права відповідача, як винятковий випадок, є єдино можливим способом захисту інтересів дітей, тобто є «необхідним у демократичному суспільстві». Отже достатніх підстав для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3, що передбачені статтею 164 СК України з урахуванням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, не вбачається.

Оскільки суд першої інстанції не дав оцінку всім встановленим обставинам, не спростував заперечення ОСОБА_3 та надані нею докази, судове рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, що є підставою для його скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2018 року