Ухвала суду № 76456839, 13.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/966/16-к

Провадження № 11-кп/782/130/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Тополюк Є.В.

суддів: Руденка В.В., Люклянчука В.Ф.,

при секретарі: Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора: Черненко С.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника, адвоката: ОСОБА_2

потерпілого: ОСОБА_3

його представника, адвоката: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області в місті Сєвєродонецьку Луганської області кримінальне провадження № 12016130330000108 від 31.01.2016 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 13.02.2018 року , яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, фізичну особа - підприємець, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до ст. 89 КК України, є таким, що немає судимості,

визнано винним:

- за ст.286 ч.2 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2(два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено обов’язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, у разі працевлаштування - місце роботи.

Звільнено ОСОБА_1 від призначеного (основного та додаткового) покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення - задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 15616 (п’ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 64 копійки та моральної шкоди в сумі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп, всього 40 616 (сорок тисяч шістсот шістнадцять) гривень 64 копійки.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Провадження за позовом Прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах Комунального закладу «Рубіжанська центральна міська лікарня» Управління охорони здоров`я Рубіжанської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення закрито.

Стягнено з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів у розмірі 2528 (дві тисячі п’ятсот двадцять вісім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки на користь держави.

Доля речових доказів по справі вирішена.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 31 січня 2016 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, керуючи т/з «AUDI A6 2 TDI» д/н НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Визволителів у сторону вул. Б.Хмельницького, м.Рубіжне Луганської області, порушивши вимоги п. 10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), допустив виїзд свого автомобіля на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд лівою передньою стороною свого автомобіля на задню частину тулуба пішохода ОСОБА_3, який на момент наїзду рухався по лівому краю проїзної частини вул. Визволителів, у зустрічному з автомобілем напрямку, у результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3 згідно з висновком судово – медичної експертизи № 27 від 04.03.2016 у вигляді: множинних саден на обличчі, ЗЧМТ, перелом лівої скроневої кістки, забиття головного мозку ІІ ст., мала пластинчата субдуральна гематома лівої напівкулі, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; садни правої кисті, закритий крайовий перелом ладьєвидної кістки правої кисті – відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалості розладу здоров’я; перфорація барабанної перетинки зліва, яка ускладнилась посттравматичним середнім отитом – відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я; садни лівої кисті – відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/42е від 02.03.2016 – «В дорожній ситуації, яка розглядається, водій «AUDI A6 2 TDI» д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, керуючись технічними вимогами п. 10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), тому з технічної точки зору дії водія автомобіля НОМЕР_2 невідповідні технічним вимогам п. 10.1 ПДР України знаходились у причинному зв’язку із настанням ДТП.

Захисник ОСОБА_2,діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок в частині задоволення вимог про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди, а саме: цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 грн..

Вважає, що рішення суду щодо призначення покарання обвинуваченому, як основного так і додаткового, відповідає вимогам кримінального законодавства, проте не погоджується з розміром задоволеного цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого.

На його думку, зазначена сума є завищеною, та суд не врахував, що в судовому засідання потерпілий ОСОБА_3 взагалі не міг пояснити суду та учасникам судового розгляду не тільки обґрунтованість ним пред’явленої суми у розмірі 50000 грн. і й в чому полягає завдана йому моральна шкода взагалі. Так, на неодноразові уточненні питання головуючого у судовому засідання, потерпілий надав стверджувальну відповідь про його намір купити на кошти, які просить за моральну шкоду 50000 грн., матеріальні блага (речі) для себе, які саме при цьому суду не уточнив.

Це свідчить про нерозуміння потерпілим сутності моральної шкоди та таким чином факту усвідомлення потерпілим - в чому саме йому завдано моральної шкоди та її обґрунтований розмір, пред’явлений до стягнення обвинуваченому.

Крім цього, суд не звернув уваги на відсутність доказової бази на твердження потерпілого щодо стягнення розміру моральної шкоди, а також не прийняв до уваги факти, що обвинувачений згідно матеріалів судової справи є одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та не спроможний сплатити таку суму, виходячи з принципів та засад розумності, справедливості та поміркованості.

Вважає, що судом необґрунтовано було завищено суму відшкодування потерпілому ОСОБА_3, так як суду потерпілим не було надано жодного доказу обґрунтовування суми пред’явленої вимоги про стягнення моральної шкоди саме у розмірі 50000 грн. та суми 25000 грн., погодженої судом.

Отже, задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди в зазначеному розмірі, суд у рішенні не навів переконливих доводів щодо її розміру.

Дійсно потерпілий ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди внаслідок ДТП, що сталася, проте суд, при визначенні розміру стягнення її розміру, переоцінив розмір ступеню моральних страждань, які зазнав потерпілий, та не обґрунтував саме такий завищений розмір моральної шкоди, а тому вважає, що обґрунтованим розміром шкоди, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи характер, обсяг, глибину та тривалість моральних страждань ОСОБА_3, є відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень), яку обвинувачений визнає та готовий сплатити у судовому засіданні.

Суд дійшов висновку частково задовольнити вимоги у розмірі 15616,64 грн., проте з такими висновками суду не згоден, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд не врахував, що поданні потерпілим в якості докази квитанції про вчинення нібито витрат на лікування оформлені неналежним чином (не вказано П.І.Б. покупця), строк виписки ліків не співпадає зі строком проходження лікування потерпілим, не визначено перелік та кількість поданих квитанцій про придбання ліків з їх фактичною випискою лікарем до застосування потерпілим - тобто фактично не можливо установити та стверджувально наполягати, що відповідні ліки були придбані саме потерпілим чи його матерію для проходження лікування потерпілим та відновлювання його здоров’я.

Крім цього, суд послався в якості допустимих доказів на квитанції про витрати на лікування на загальну суму 11466,64 грн., проте дати виписки цих квитанцій не співпадають з датою проходження лікування відповідно виписних епікризів потерпілого, які містяться в матеріалах кримінальної справи, тобто таким чином сума визначена судом к стягненню з обвинуваченого є необґрунтованою.

Судом також необґрунтовано визнано в якості належних доказів по справі письмові документи поданні позивачем на підтвердження відшкодування матеріальної шкоди за телефон у розмірі 4150 грн.

Так, суд послався на довідку від 09.03.2016 року, висновок від 23.02.2016 про без функціональність телефону. Проте позивач всупереч вимогам щодо обов’язку доказування не надав суду інформацію - хто взагалі видав відповідні документи, ким вони підписані, чи мали ці особи повноваження робити такі висновки.

Захист неодноразово звертав увагу суду на обставини, що в судовому засіданні не підтверджено право власності на телефон саме за потерпілим (жодних квитанцій, документів про придбання не надано тощо), не підтверджено право осіб робити висновки про не функціональність телефону та його несправність саме за причинно-наслідковим зв’язком з ДТП й його вартість на момент ДТП . Посилання суду на покази свідка ОСОБА_5 щодо підтвердження права власності на телефон саме за потерпілим нічим не підтверджено та суперечить вимогам цивільного законодавства, тобто таким чином сума визначена судом к стягнення у розмірі 4150 грн з обвинуваченого є необґрунтованою.

На дану апеляційну скаргу були подані заперечення від представника цивільного позивача, потерпілого, адвоката ОСОБА_4, в яких він просив залишити апеляційну скаргу, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1,- без задоволення. Послався на те, що апеляційні вимоги є необґрунтованими. Вважає, що відповідні епікризи, амбулаторні карти, квитанції та чеки, що підтверджують матеріальні витрати потерпілого, досліджувалися в суді першої інстанції та були належним чином оцінені судом.

Через дії ОСОБА_1 були знищені та пошкоджені особисті речі потерпілого, зокрема мобільний телефон Nokia Lumia 920,наручні часи Casio G-Shoсk та одяг ОСОБА_3 Твердження про недоведеність належності мобільного телефону потерпілому спростовується показаннями свідків, наданими в судовому засіданні. Пошкодження телефону повністю виключають можливість його роботи та є настільки явними, що, на його думку, не потребують спеціальних знань. Звертає увагу, що матеріальна шкода, завдана потерпілому не обмежується сумою відшкодувань, які має зробити ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за вироком суду, оскільки через отримані в наслідок ДТП ушкодження потерпілий постійно потребує лікарської допомоги та постійно має проходити реабілітаційні курси і приймати лікарські препарати з метою зведення наслідків отримання травм до мінімуму та відновлення стану здоров’я.

Крім матеріальної шкоди, діями ОСОБА_1 потерпілому завдано немайнових втрат, викликаних моральними, душевними та фізичними стражданнями, які викликали негативні зміни в його житті. ОСОБА_3 вимушений постійно проходити стаціонарне і амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікарських закладів, в досить юному віці потерпілий став інвалідом другої групи, потребує сторонньої допомоги у зв’язку з регулярними головними болями та запамороченнями, вимушений обмежувати свою фізичну активність, що негативно впливає на його стосунки з близькими та друзями. Стійка втрата працездатності ОСОБА_3 викликана пошкодженнями його здоров’я під час ДТП вплинула на вибір майбутньої професії потерпілого, визначення планів на його майбутнє життя та встановлення його як особистості , оскільки за висновками МСЕК ОСОБА_3 був позбавлений можливості навчатись за обраною професією « ремонт та обслуговування нафтогазопереробних та хімічних установок». Вважає розмір відшкодування моральної шкоди, про яку вказує ОСОБА_1, не відповідає характеру та обсягу страждань потерпілого, його стану здоров’я, та зусиллям, необхідним для відновлення здоров’я.

Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги сторони захисту, думку потерпілого ОСОБА_3, його представника, адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження у межах апеляційної скарги, провівши та вислухавши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Апеляційний розгляд здійснюється за правилами ст.405 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення має бути законним та обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення , ухвалене компетентнім судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону не виконав належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Так висновок суду першої інстанції про те, що доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, встановлених вироком суду, а також правова кваліфікація його дій, ґрунтуються на зібраних по справі та перевірених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими та не оспорюються в апеляційній скарзі.

Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням.

Виходячи зі змісту статей 127-129 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, зокрема, у разі спричинення йому злочином або іншим суспільно небезпечним діянням моральної шкоди.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, встановленими КПК України, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому було визначено з урахуванням того, що сам факт одержання тілесних ушкоджень під час ДТП , яка сталася з вини обвинуваченого, пов'язаний з душевною та фізичною болю, стражданнями від одержаних тілесних ушкоджень, а тому, на думку суду, беззаперечно завдало значну моральну шкоду й спричинило моральні переживання і страждання потерпілому.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що потерпілий змушений постійно звертатися до медичних закладів, проходити лікування та на момент ухвалення вироку мав інвалідність 2 групи.

Разом з тим, суд не погодився з позивачем про заявлений ним розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн., пославшись на те, що він та його представник не довели у судовому засіданні, що потерпілий позбавлений здібностей або можливості їх реалізувати,не надано доказів на заподіяння моральної шкоди саме на цю суму, та з чого вона виходить, що має значення для вирішення спору.

У зв’язку з чим, суд першої інстанції враховуючи характер правопорушення , фактичні обставини вчинення дорожньо- транспортної події, ступені вини обвинуваченого, глибини моральних та душевних страждань цивільного позивача у зв’язку з отриманням ушкоджень, зміною ритму життя у зв’язку з перебуванням тривалий час на лікуванні, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, на думку колегії суддів, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

У своїх запереченнях представник потерпілого ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4 погодився з рішенням суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

Колегія суддів також погоджується з цим розміром, враховуючи також ті документи про стан здоров’я потерпілого ОСОБА_3, які він надав апеляційному суду, та з змісту яких вбачається, що він має другу групу інвалідності з 01.07.2018 року до 01.07.2019 року, перебуває на диспансерному обліку у невропатолога.

Тобто, таким чином судом першої інстанції було дотримано вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України та рекомендацій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні, оскільки, на думку колегії суддів, визначений місцевим судом розмір матеріальної шкоди є не об’єктивно збільшений та необґрунтованим у частині відшкодування вартості мобільного телефону у сумі 4150 грн.

При цьому апеляційний суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що посилання суду на показання свідка ОСОБА_5 щодо перебування у власності потерпілого мобільного телефону(смартфон ОСОБА_6 920) на час вчинення кримінального правопорушення, довідку ФОП ОСОБА_7 від 09.03.2016 року про придбання цього мобільного телефону 15.01.2015 року та зазначення його вартості станом на дачу видачі довідки у розмірі 4150 грн.(а.с. 94 т.1) та висновок від 23.03.2016 року про визнання мобільного телефону таким, що не функціонує (а.с.28-29 т.1), є недостатніми для того, щоб задовольнити позов потерпілого про стягнення з обвинуваченого вартість цього телефону.

У зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у цієї частині.

Що стосується інших доводів захисника обвинуваченого про необґрунтованість цивільного позову потерпілого в частині відшкодування витрат на лікування, то колегія суддів не погоджується з ними.

З змісту вироку суду вбачається. що суд першої інстанції ретельно перевірив всі надані потерпілим товарні чеки на придбання лікарських препаратів та виробів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вони узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження та наданими потерпілим медичними довідками.

Крім того, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався нормами ЦК України, та прийшов до обґрунтованого мотивованого висновку про те, яка сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого , а саме у розмірі 11 466,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цивільний позивач надав документи, а суд їх прийняв як належні докази зв’язку між отриманими тілесними ушкодженнями потерпілим, заподіяними внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1

Тому колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, до 11466,64 грн., задовольнивши апеляційну скаргу захисника обвинуваченого частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407,408,418,419,376 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_2- задовольнити частково.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 13.02.2018 щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 - змінити.

Зменшити розмір відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -11 466,64 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят шість ) грн. 64 копійок.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Є.В. ОСОБА_8ОСОБА_9Руденко