Ухвала суду № 76456769, 07.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5499/17 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 11-кп/783/702/18 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Партики І.В., Белени А.В.,

з участю секретаря Проворної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора Сировця Володимира Віталійовича на ухвалу Франківського районного суду м. Льовова від 18 липня 2018 року,

з участю прокурора Сировець В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Франківського районного суду м. Льовова від 18 липня 2018 року матеріали обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні за №12017140080002029 від 16.06.2017, відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, повернуто прокурору Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 для приведення їх у відповідність вимогам, передбаченим п.13 ст.3, п.3 ч.2 ст. 291 КПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, вони не відповідають прямим вимогам процесуального закону, а саме п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки в анкетних даних відсутні дані, які прямо передбачені законом – конкретне місце народження обвинуваченого. Крім того, вважає, що із – за наявності розбіжностей у датах складання обвинувального акта та його затвердження, не має можливості визначити і цих даних. Також, обвинувальний акт поданий до суду не прокурором, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, а керівником Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4, що суперечить вимогам ст. 40 КПК України.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою прокурор Сировець В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування покликається на те, що дана ухвала підлягає скасуванню, оскільки постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В ході судового засідання, яке відбулося 18 липня 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 на запитання суду, щодо уточнення своїх анкетних даних – повідомив суду місце свого народження, а відтак стверджувати, що суд був позбавлений можливості встановити такі дані не можливо. Поряд із цим, суд у своїй ухвалі вказує на те, що прокурором надано пояснення щодо розбіжностей в датах складання обвинувального акта та його затвердженні, прокурором було зазначено, що 15 серпня 2017 року є технічною помилкою, а тому слід вважати, що обвинувальний акт складено та затверджено 15 вересня 2017 року. Крім цього, разом з обвинувальним актом до Франківського районного суду м.Львова скеровано реєстр матеріалів кримінального провадження та розписку про отримання копії обвинувального акту де дата отримання є 15 вересня 2017 року та інформація в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме повідомлення про відкриття матеріалів кримінального провадження від 15 вересня 2017 року. Щодо скерування обвинувального акта не прокурором, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, а керівником Львівської місцевої прокуратури №3, то на підставі п.1 ч.1 ст. 13 ЗУ «Про прокуратуру», п.9.5.2 Інструкції з діловодства органів прокуратури України, що затверджено Наказом Генеральним прокурором України №3 від 15.01.2015, супровідний лист про скерування обвинувального акта до суду адресується на ім’я голови місцевого суду та підписується керівником прокуратури.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про безпідставність поданої апеляційної скарги та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_5 зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

ОСОБА_5 24 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.

Вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені п.п.1-9 ч.2 ст. 291 цього Кодексу, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

У разі встановлення невідповідності обвинувального акта цим вимогам суд у підготовчому судовому засіданні відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України повертає його прокурору.

Поряд з тим, як вбачається з обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, вони не відповідають прямим вимога процесуального закону, а саме п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки в анкетних даних відсутні дані, які прямо передбачені законом – конкретне місце народження обвинуваченого. Крім того, із – за наявності розбіжностей у датах складання обвинувального акта та його затвердження, не має можливості визначити і цих даних.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, що є безумовною підставою для його повернення.

На переконання колегії суддів, наведена невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення обвинувального акта з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав.

Щодо зазначених в апеляційній скарзі прокурора доводів на спростування висновків суду про необхідність повернення обвинувального акта, то вони є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищезазначене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Франківського районного суду м. Льовова від 18 липня 2018 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Сировця Володимира Віталійовича - без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8