Ухвала суду № 76455249, 10.09.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2418/15-ц

УХВАЛА

10 вересня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Боровков Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

за участю заявника (стягувача) ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання виконати рішення судів (заінтересовані особи: начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області; державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3; начальник Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області; Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії»),

встановив:

Скаржник звернувся до суду зі скаргою /Т-2 а.с.189,190/, в якій просить визнати оскаржувані рішення, дії та бездіяльність суб’єктів оскарження неправомірними, усунути їх порушення (поновити порушене право заявника); відповідно до ст. 129-1 Конституції України забезпечити виконання судових рішень від 04 червня 2015 року та від 30 листопада 2017 року у справі № 462/2418/15-ц у визначеному законом порядку, Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2015 року на його користь з ДП «Львівські авіалінії» було стягнуто різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації в сумі 63399,85 грн. та 10000 грн. моральної шкоди. Проте через бездіяльність Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області зазначене рішення до цього часу не виконане. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року було зобов’язано посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року. 03 січня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова був виданий виконавчий лист № 662/2418/15-ц про: зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року. Проте 17 січня 2018 року письмовим повідомленням державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я. № 522 вищевказаний виконавчий документ був повернутий без прийняття до виконання оскільки до заяви про примусове виконання ухвали апеляційного суду Львівської області не долучена квитанція про сплату авансового внеску. Всі вищевказані дії органів виконавчої служби є неправомірними та порушують його права на отримання заробітної плати. В зв’язку з наведеним, просить позов задовольнити.

08 лютого 2018 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськів Б.Я. надав суду відзив /Т-2 а.с.213-217/, у якому проти скарги заперечив, покликаючись на те, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску. Резолютивною частиною ухвали суду чітко визначено наступне: зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року, а відтак у їх відділу немає правових підстав для звільнення стягувача ОСОБА_1 від сплати авансового внеску, оскільки боржника зобов’язано вжити заходів для виконання зазначеного рішення суду, і аж ніяк не йдеться про стягнення різниці заробітку, як це зазначає стягувач. У зв’язку з наведеним та керуючись п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» 17 січня 2018 року державним виконавцем винесене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу, і тому просить у задоволені скарги відмовити.

У судовому засіданні скаржник та представник заінтересованої особи ВПСІТП ДАП «Львівські авіалінії» скаргу підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, просять скаргу задовольнити.

Суд ухвалив проводити судове засідання без участі інших заінтересованих осіб – державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я., керівників ГТУЮ у Львівській області та Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, які будучі належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, до суду не з’явилися, проте це не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Заслухавши скаржника, представника заінтересованої особи, вивчивши матеріали скарги та цивільної справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

04 червня 2015 року заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», третя особа: Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії» про стягнення різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації, стягнення моральної шкоду було ухвалено: позов задовольнити; стягнути з ДП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації в сумі 63399,85 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

05 серпня 2015 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48328283 і надано боржнику ДАП «Львівські авіалінії» термін до 11 серпня 2015 року для добровільного виконання вищевказаного заочного рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2015 року /Т-1 а.с.106/.

30 вересня 2015 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48328283 на підставі п.2 ст.67, п.7 ч.1 ст.49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із ліквідацією боржника ДП «Львівські авіалінії» /Т-1 а.с.199/.

Стягувач ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Залізничного районного суду м. Львова на вищевказану постанову державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 від 30 вересня 2015 року.

05 жовтня 2017 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у задоволені зазначеної скарги ОСОБА_1 було відмовлено /Т-2 а.с.98-100/, останній оскаржив цю ухвалу до апеляційного суду Львівської області.

30 листопада 2017 року ухвалою апеляційного суду Львівської області було постановлено: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2017 року скасувати на постановити нову ухвалу; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження (реєстраційний номер 48328283) від 30 вересня 2015 року; зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року /Т-2 в.с.141-144/.

03 січня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова був виданий виконавчий лист № 662/2418/15-ц про: зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року /Т-2 а.с.192/.

17 січня 2018 року письмовим повідомленням державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я. № 522 вищевказаний виконавчий документ був повернутий без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до заяви про примусове виконання ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року не долучена квитанція про сплату авансового внеску /Т-2 а.с.196/.

29 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з даною скаргою на дії та рішення державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби.

30 січня 2018 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова скаргу ОСОБА_1 було призначено до розгляду /Т-2 а.с.187/, проте розглянути дану скаргу у десятиденний строк не виявилося можливим, оскільки з 18 січня 2018 року цивільна справа була надіслана до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року /Т-2 а.с.170/.

26 червня 2018 року постановою Верховного Суду було постановлено: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року змінити; зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року з урахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; в іншій частині ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року залишена без змін /Т-2 а.с. 181-185/.

07 серпня 2018 року цивільна справа повернулася до Залізничного районного суду м. Львова /Т-2 а.с.186/.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» було роз’яснено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськів Б.Я., повертаючи стягувачу ОСОБА_1 виконавчий лист виданий 03 січня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова № 662/2418/15-ц про: зобов’язати посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року, виходив з того, що стягувач відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» мав долучити до заяви про примусове виконання ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року квитанцію про сплату авансового внеску.

Як убачається з письмового відзиву, державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськів Б.Я. пояснює свої вищевказані дії тим, що боржника було зобов’язано вжити заходів для виконання рішення суду про зобов’язання посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року, а це ніяким чином не стосується стягнення різниці заробітку на користь стягувача ОСОБА_1

Суд критично ставиться до вищевказаних тверджень державного виконавця, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені випадки, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску, зокрема таке звільнення передбачено за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин (абз. 3 ч. 2 ст. 26 вказаного Закону України).

Зі системного аналізу норм, закріплених у вищевказаному Законі України слідує, що чинним законодавством передбачено звільнення стягувача від сплати авансового внеску не лише за рішеннями про стягнення заробітної плати, а також за рішеннями про поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Статтями 15 та 16 ЦК України гарантовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як суд першої інстанції, та і суд апеляційної інстанції, а саме Залізничний районний суд м. Львова, ухвалюючи заочне рішення від 04 червня 2015 року, яким стягнув на користь позивача різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації в сумі 63399,85 грн. та 10000 грн. моральної шкоди та апеляційний суд Львівської області, постановляючи ухвалу від 30 листопада 2017 року, якою зобов’язав посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року, винесли судові рішення, якими захистили порушені трудові права ОСОБА_1

За таким обставин, суд приходить до переконання, що вимога про зобов’язання посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року нерозривно пов’язана із захистом порушених трудових прав стягувача, а відтак вказана вимога випливає з трудових відносин ОСОБА_1 із колишнім його роботодавцем.

Враховуючи наведене твердження державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я. про те, що стягувач не звільняється від сплати авансового внеску є некоректним, оскільки не відповідає суті вищевказаних законодавчих актів та обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності прийшов до висновку, що дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я., які полягали у поверненні 17 січня 2018 року виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, а відтак уповноваженого державного виконавця слід зобов’язати у судовому порядку вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 462/2418/15-ц виданим 03 січня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова.

Щодо вимоги скарги про зобов’язання посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного м. Львова від 04 червня 2015 року, то суд прийшов до наступних висновків.

Беручи до уваги, що постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у даній конкретній справі аналогічна вимога ОСОБА_1 під час розгляду іншої скарги на дії державного виконавця була задоволена у повному обсязі, то у суду першої інстанції відсутні правові підстави для повторного задоволення зазначеної вимоги, і тому у задоволені цієї вимоги слід відмовити.

Керуючись ст. 451 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання виконати рішення судів (заінтересовані особи: начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області; державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3; начальник Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області; Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії) – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, які полягали у поверненні 17 січня 2018 року виконавчого документу стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання.

Зобов’язати уповноваженого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 462/2418/15-ц виданим 03 січня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова про зобов’язання посадових осіб Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2015 року, з урахуванням вимог абзацу третього частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволені решти вимог скарги відмовити.

Відповідно до вимог статті 453 ЦПК України про виконання ухвали відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зобов’язаний повідомити Залізничний районний суд м. Львова та заявника ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Повний текст ухвали складаний 14 вересня 2018 року

Суддя:

Оригінал ухвали.

.