Ухвала суду № 76454596, 12.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/5694/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/961/18 Головуючий в 1-й інстанції – Купавська Н.М.

Єдиний унікальний № 320/5694/18 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Білоконева В.М.

суддів: Рассуждая В.Я., Гончара О.С.

при секретарі Михайловському Д.С.

за участю:

прокурора Шелудько З.Л.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференції з Державною установою «Запорізький слідчий ізолятор» матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року, якою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який розлучений, має повну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше 4 рази судимого, наразі щодо якого кримінальне провадження за ст. ст. 186 ч. 3, 309 ч. 1 КК України знаходиться на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

задоволено клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 та застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – з 17.00 години 09 серпня 2018 року по 08 жовтня 2018 року включно,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апелянт не погоджується з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яка, на думку захисника, спростовується непослідовними та нелогічними показаннями потерпілого, вважає, що немає достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які послалися слідчий та слідчий суддя, а також, що неможливе застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Крім того захисник вважає, що слідчий суддя, у порушення вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, не врахував дані про особу ОСОБА_2, який має постійне місце мешкання та постійну оплачувану роботу на підставі договору з КП «Водоканал», а також має на своєму утриманні неповнолітню доньку від першого шлюбу.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з матеріалами провадження, слідчий Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю жодного з більш м’яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали провадження, встановивши, що висунута ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтованою, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу ОСОБА_2, а також недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

З таким рішенням слідчого судді погоджується й колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні були заслухані пояснення підозрюваного ОСОБА_2, вислухані доводи слідчого, прокурора та захисника, а також були з’ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Згідно зі змістом апеляційної скарги, апелянт не погоджується з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Проте, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Як вбачається з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, в них міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та не встановив чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри, є безпідставними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

На думку колегії суддів, посилання апелянта на відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неспроможним, з огляду на обставини вчинення умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення проти власності, в якому підозрюється ОСОБА_2, та покарання, що загрожує останньому, у разі доведення його вини.

Зазначені обставини у сукупності з даними про особу ОСОБА_2, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень та знов підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення проти власності, негативно характеризується за місцем проживання у зв’язку з надходженням на нього скарг від сусідів та мешканців вулиці, підтверджують висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Посилання апелянта на наявність обставин, визначених ст. 178 КПК України, які, на думку сторони захисту, не враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, а саме, що ОСОБА_2 має постійну оплачувану роботу на підставі договору з КП «Водоканал», а також має на своєму утриманні неповнолітню доньку від першого шлюбу, спростовуються, як вважає колегія суддів, матеріалами, доданими до клопотання, в яких такі відомості відсутні, не додані вони захисником і до апеляційної скарги, та, крім того, ці обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки про те, що ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає, що інші запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, про застосування якого захисником була заявлена вимога в апеляційній скарзі, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги захисника.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – з 17.00 години 09 серпня 2018 року по 08 жовтня 2018 року включно, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: