Ухвала суду № 76452017, 04.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/55/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.09.2018 м. Ужгород

— Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

ОСОБА_1 /головуючої /

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Сирохман Л.І.,

обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 11кп-777/97/18, за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області Новікова А.А. на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2017 року, яким ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12016070130000492.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2 Комі АРСР, зареєстровану у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючу у ІНФОРМАЦІЯ_4, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_5, незаміжню, тимчасово непрацюючу, судиму 16.09.2016 Перечинським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до 150 (ста п’ятдесяти) годин громадських робіт

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.71,72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2016 року, і остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік і 10 (десять) днів.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на неї обов’язок, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вироком суду Олійник Н.М. визнана винуватою у тому, що вона будучи засудженою за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2016 року за ч.1 ст.185 КК України до 150 (ста п’ятдесяти) годин громадських робіт та будучи ознайомленою з вказаним вироком, порядком, умовами відбування покарання, наслідками за ухилення від їх відбування, отримавши направлення до комунального підприємства «Комунальник» для відбування даного покарання, умисно, без поважних причин, у період з 08 по 10 листопада та з 15 по 18 листопада 2016 року не з’являлася для їх відбування, про причини своєї неявки не повідомляла, внаслідок чого згідно табелів виходу на роботу остання станом на 22 листопада 2016 року відпрацювала всього 28 годин із призначених їй 150 годин, чим ухилилася від відбування призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт.

В апеляційні скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати в частині призначеного їй покарання, вважаючи, що суд необгрунтовано звільнив її на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, що не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченої. Вказує, що ОСОБА_5 вже була засуджена вироком суду до покарання у виді 150 год. громадських робіт, однак ухилилась від його відбування, а відтак суд безпідставно застосував до неї ст. 75 КК України, оскільки таке покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. В той же час прокурор вважає, що з урахуванням того, що ОСОБА_5 вину у вчиненому визнала, щиро розкаялась до неї можливо застосувати менш суворий вид покарання передбачений санкцією ч. 2 ст. 389 КК України, а саме арешт. З наведених підстав прокурор просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 призначити покарання у виді двох місяців арешту та на підставі ст. 71, 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити ОСОБА_5 два місяці 10 днів арешту без застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримання апеляційної скарги, обвинуваченої та її захисника проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним обгрунтованим вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржений вирок таким вимогам закону не відповідає.

Як убачається з технічних засобів фіксування судових засідань, що і підтвердила в апеляційному суді ОСОБА_5, вона визнала вину у тому, що не вийшла продовжувати виконувати громадські роботи з поважних причин - хвороби, про що представила медичні документи про перенесені нею хірургічні втручання, що в осінній період стало наслідком погіршення стану здоров`я, та у зв`язку з поганими погодніми умовами просила надати їй роботу у приміщеннях, оскільки працювала на вулиці, упорядковуючи їх. Водночас просила врахувати, що вона не відмовлялася виконувати громадські роботи та із призначених у листопаді місяці відпрацювала 28 годин по 22 листопада 2016 року, а далі на неї відразу порушили кримінальне провадження, виконання нею громадських робіт припинили.

Напротивагу тому, що за фактичними обставинами кримінального провадження обвинувачена вину не визнала, суд першої інстанції провів судове засідання без дослідження доказів, таким чином розглянув кримінальне провадження формально, однобічно, та при ухваленні судового рішення не дотримав вимог ст. 368 КПК України, в тому числі не виконав положення ч.5 ст. 314 КПК України про можливість складення досудової доповіді відносно ОСОБА_5, чим порушив право обвинуваченої на захист.

Крім того, приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів, суд не узгодив зазначену позицію із прокурором та захисником, що обмежило право сторони захисту оспорювати фактичні обставини в апеляційному порядку( а.с.99 журнал судових засідань).

Відповідно до ст. 349 КПК України, після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з’ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються всі надані докази.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допит обвинуваченого здійснюється обов’язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Зазначену норму закону суд першої інстанції не дотримав, оскільки не з`ясував які докази в підтвердження обвинувачення подав прокурор та вважав, що їх недоцільно досліджувати. Щодо подання доказів зі сторони обвинуваченої, то встановлено, що вона намагалася надати суду докази свого хворобливого стану, однак, таке її право не було реалізоване ( а.с. 76, журнал судових засідань), а в своїх показаннях щодо обставин події фактично заперечила вину. Зазначене не давало суду правових підстав для винесення судового рішення без з`ясування фактичних обставин кримінального провадження та дослідження доказів.

Оскільки суд першої інстанції допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону які відповідно до ч.1 ст. 409 та ч.1 ст.412 КПК дають підстави для скасування вироку суду, тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, як ухвалений з істотним порушенням норм КПК України, що порушило право особи на захист від висунутого обвинувачення, а кримінальне провадження відповідно ст. 415 КПК України - направленню на новий судовий розгляд.

Зазначені порушення норм КПК України перешкоджають апеляційному суду ухвалити рішення, про яке в апеляційній скарзі просив прокурор, тому його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суду першої інстанції при новому розгляді кримінального провадження слід дотриматись вимог ст. 349, ст. 368 КПК України, а в разі винесення обвинувального вироку також врахувати питання, яке порушив прокурор в апеляційній скарзі про неправильне застосування норм матеріального закону при призначенні міри покарання.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд , -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області Новікова А.А. задовольнити частково.

Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2017 року щодо ОСОБА_5 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :