Рішення № 76450162, 21.08.2018, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/202/18 р.

Номер провадження № 2/240/111/18 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Щербак Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання- Рєзнік Г.О.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Еталон» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вимогами до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю«Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 005589 від 14 березня 2018 року та стягнення з відповідача на свою користь грошової суми, сплаченої за договором в розмірі 14290 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що укладений між сторонами договір нотаріально посвідчений не був, тому, у відповідності до ст.ст. 220, 236 ЦК України, він є нікчемним з моменту його вчинення. Крім того, на думку позивача договір є нікчемним і тому, що вартість предмета лізингу та розмір авансового платежу визначений у національній валюті з еквівалентом в доларах США ( тобто щомісячні платежі зростають відповідно до зростання курсу долара). Позивач посилається, що відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення договору вимог закону та моральних засад суспільства. На думку позивача, укладений договір містить несправедливі умови і не відповідає внутрішній волі позивача на момент його укладення, що свідчить про недійсність договору. Щодо несправедливих умов договору позивач посилається на те, що здійснення позивачем оплати за договором не створює для відповідача будь-яких обов’язків і всупереч принципу добросовісності наявний істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків .Позивач вважає, що договір укладений під впливом обману та нечесної підприємницької практики. Так, він не отримав чіткої та правдивої інформації щодо умов договору, а тому уклав його.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позові обставини . Позивач пояснив, що отримавши договір після його підписання та сплати першого внеску, він встановив відмінність умов договору від тих умов, які були йому роз`яснені до підписання договору.Договір не відповідає його потребам, бо укладений на невигідних для нього, як споживача, умовах.

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія» Еталон» в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час повідомлений належним чином. Заперечень не надав.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи , суд прийшов до такого висновку.

Встановлено, що 14 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» був укладений договір фінансового лізингу №005589 з додатками. ( а.с 70-77, 83-85).

Відповідно до п.1.1 договору, Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансовго лізингу у користування майно, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами цього Договору.

Предметом лізингу по договору є міні- трактор Xingtai-244 та грунтофреза 1,25 м з карданом ( п.3.1. договору) .

Додаток №1 до даного договору є його невідємною частиною (п.3.2. договору) . У додатку зазначено, що вартість предмета лізингу становить 142900 гривень, відсоток платежів 50 % від вартості предмета лізингу, розмір авансового платежу - 71450 грн., щомісячний платіж становить 5954,17 гривень, комісійна винагорода Лізингодавця за організаційні заходи - 10 % від вартості предмета лізингу ( 14290 гривень), а комісійної винагороди Лізингодавця за передачу предмета лізингу - 3 % ( 4287гривень).

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та 2 до цього договору, які також є його невід'ємною частиною (п. 8.1. договору).

Згідно додатку № 2 до договору ,вартість предмету лізингу становить 142900 грн. , відсоток платежів 50 %, сума лізингу 71450 гривень, викупна вартість 2144 гривень, відсоткова ставка 12,50 %, комісія 5% та щомісячний платіж 1794,98 гривень

У додатку № 3 визначена вартість предмету лізингу з встановленням еквівалента у іноземній валюті. Так,згідно додатку, вартість міні- трактора Xingtai-244, складає 128000 грн. ( еквівалент 4938,27 доларам США) та грунтофрези 1,25 м з карданом - 14900 грн. ( 574,85 доларів США) . У додатку № 1 зазначено курс долара США, за даними НБУ на час укладання договору – 25,92 грн.

У відповідності до п. 7.1. договору, даний договір діє з моменту його підписання та не більше ніж 76 календарних місяців з моменту підписання.

На виконання даного договору позивачем було сплачено на користь відповідача комісію за організацію в розмірі, передбаченому додатком № 1 до договору - 14290 гривень, що підтверджено квитанцією № 15 від 14 березня 2018 року.

а.с. 82

Відповідно до п. 2.1. договору, комісія за організацію це одноразова плата лізингоодержувачем лізингодавцю за перевірку, розгляд та підготовку документів для оформлення договору, моніторинг, систематизацію та аналіз даних, отриманих від офіційних дилерів по всій території України, супроводження договору протягом всього строку його дії та відшкодування інших витрат лізингодавця , що пов’язані з його виконанням.

Підпунктами 8.2.1., 8.2.2. та 8.2.3. Договору визначений склад першого, другого та періодичних лізингових платежів, до яких входять: комісійна винагорода лізингодавця за організаційні заходи, авансу ціни предмета лізингу, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, періодичний авансовий платіж ціни предмета лізингу.

Під час аналізу змісту спірного договору фінансового лізингу , судом встановлено таке.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця

(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.

Стаття 806 Цивільного кодексу України визначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями спірного договору передбачено, що лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України ,до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства ,договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору, відповідно до статті 628 ЦК України

В силу статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі .Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріального посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України , у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Розглядаючи позовні вимоги позивача в частині визнання умов договору несправедливими та не відповідаючими внутрішній волі позивача, суд виходить з такого.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» . Умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

В договорі фінансового лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем, виключені та обмежені права лізингоодержувача відносно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених розділом 5 договору, звужені обов'язки лізингодавця та його відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності суперечить положенням статті 808 ЦК України.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Так, відповідно до п. 5.1 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку , який становить не більше 50 днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, сплати сум на умовах, викладених у п. 5.4 договору, відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмету лізингу.

Відповідно до п. 5.7 договору, будь яка невідповідність предмет у лізингу п. 3.1 договору зазначається в акті приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача.

Підписання акту приймання-передачі свідчить про відсутність у сторін претензій одна до одної стосовно предмету лізингу ( п. 5.10).

Відповідальність лізингодавця настає у випадку ненадання предмету лізингу у термін, що перевищує 30 днів від строку, вказаного в п. 5.1 договору . У такому разі лізингоодержувач має право відмовитись від даного договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, отримати сплачені кошти та 10 % від вартості предмету лізингу в якості штрафу ( п. 12.1 договору). Грошові кошти, що підлягають поверненню, повертаються не пізніше 30 банківських днів з дати підписання сторонами додаткової угоди ( п. 12.18).

Умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень, в той час як таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено (пункти 4.3–4.4 договору).

Так, за п. 4.3.5. Договору лізингодавець може розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізінгоодержувачем умов договору, при цьому, лізингодавець не зобов’язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання договору.

Крім того, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості продавця здійснити продаж, поставку предмета лізингу ( п.4.3.6. договору). У такому випадку, лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.12 договору.

Пунктами 12.12 та 12.13 договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.11 умова договору є несправедливою в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Законом України «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Лізингодавець має право достроково розірвати договор у випадках, передбачених п. 12.5 договору. При цьому лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 днів з моменту повідомлення про розірвання договору сплатити всі неоплачені платежі, вказані в додатку № 2 до договору, штрафні санкції, пеню та повернути предмет лізингу, з покладанням витрат на повернення та ремонт предмету лізингу на лізингоодержувача. ( п.п. 12.9 та 12.6).

В той же час, лізингоодержувач повинен сплачувати пеню з першого дня прострочення та штрафи за кожне порушення окремо, після вчинення , що передбачено п.п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.8 , 12.12, 12.14, 12.17 договору.

Отже, суд вважає доведеним , що умови договору обмежують права позивача у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку лізингодавця.

Суд вважає встановленим, що оспорюваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, визначені ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Частиною 2 статті 632 ЦК України встановлено , що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У п. 5.4. договору вказано, що у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі-предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку № 1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає

Пунктом 4.4.3 Договору визначено , що лізингоодержувач має право достроково , але не раніше 12 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання -передачі , здійснити сплату всієї суми лізингових платежів , належних до сплати Лізингоодержувачем за умовами даного Договору . Якщо за узгодженням Сторін строк лізингу буде скорочено , Лізингоодержувач зобов'язується достроково сплатити належні лізингові платежі , при цьому розмір лізингових платежів може бути переглянутий за згодою сторін.

Можливість збільшення вартості предмета лізингу передбачена і п. 12.13 договору, за яким, у разі розірвання договору до підписання акту приймання-передачи лізингу у зв’язку із збільшенням вартості предмета , передбачено, що комісія за організацію договору не повертається.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру вартості предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин . Право на збільшення платежів та вартості призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак курсова різниця між гривнею України та іноземною валютою може впливати на вартість предмета лізингу і, як наслідок, на винагороду. Однак, зарахування курсової різниці між національною та іноземними валютами до складу винагороди суперечить правовій природі договору фінансового лізингу.

Отже, договір фінансового лізингу, укладений між ТОВ"Лізингова компанія «Еталон» та позивачем має умови, які вказують на несправедливість відносно споживача, не відповідають його внутрішній волі та укладені з порушенням вимог діючого закону , тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України , щодо недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, що визначені, зокрема, ч. 1 ст.203 цього Кодексу - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. А також з підстав , порушення вимоги щодо волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ( ч. 3 ст.203 ЦКУ) та невідповідності формі правочину, встановленій законом ( ч. 4 ст.203 ЦКУ).

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачену останнім комісію за організацію в розмірі, передбаченому додатком № 1 до договору в сумі 14290 гривень, що підтверджено квитанцією № 15 від 14 березня 2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 215 ,806,808 ЦК України, ст.ст. 12,81,89,141,263-265,281,282 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Лізінгова компанія «Еталон» про визнання правочину недійсним та застосування реституції задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 005589 від 14 березня 2018 року, укладений між ТОВ «Лізінгова компанія «Еталон» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 14290(чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто ) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Еталон» на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Еталон», ЄДРПОУ 38865527, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 18 кв.7.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2018 року.

Суддя Щербак Ю.В.