Рішення № 76449793, 11.09.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/944/18

Провадження № 2-а/288/43/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області справу у порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області ОСОБА_3 (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, в якій вказує, що відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої його притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 гривень 00 копійок.

Як вбачається з постанови позивач 06 липня 2018 року о 14.30 годині на 110 км траси «Київ-Ковель-Ягодин» керував транспортним засобом обприскувач самохідний «CASE IN PATRIOT 4430» д.н.з. НОМЕР_1, ширина якого перевищувала габарити 2,6 м, без спеціального дозволу НП України, чим порушив п. 22.5 ПДР України.

За годину до складання оскаржуваної постанови керуючи тим же транспортним засобом позивач був зупинений поліцейським який також склав постанову та притягну позивача до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП.

Отже позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 грубо порушив Конституцію України та повторно притягну позивача до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

Позивач не погоджується з постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає безумовному скасуванню внаслідок істотно порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський ОСОБА_3 суттєво порушив права позивача та не дав можливості скористатися йому своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі.

Після висловлення звинувачень поліцейський пішов до свого патрульного автомобіля де виніс постанову, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, також не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи.

Таким чином, була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав до суду відзив на позовну заяву про скасування постанови в якій просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та надав диск з відеозаписом та фотокопію технічних характеристик транспортного засобу обприскувача самохідного «CASE IN PATRIOT 4430».

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з слідуючого.

Судом встановлено, що інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 315293 від 06 липня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 на 110 км траси «Київ-Ковель-Ягодин» керував транспортним засобом обприскувач самохідний «CASE IN PATRIOT 4430» д.н.з. НОМЕР_1, ширина якого перевищувала габарити 2,6 м, без спеціального дозволу НП України, чим порушив п. 22.5 ПДР України та згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок.

Вважаючи протиправними дії та постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: стаття 132-1 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 132-1, КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз’яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Так, п. 2.1 «г» ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

«Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» затверджених постановою КМУ № 30 від 18.01.2001 року, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), виданим перевізникові органами Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача відповідних дозволів узгоджується статтею 52-3 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353 – ХІІ (із змінами та доповненнями), а саме: до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: - участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; - видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Пунктом 22.5 ПДР України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Крім того п. 22.6 ПДР передбачено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби повинні рухатись з увімкненим проблисковим маячком оранжевого кольору. Дозвіл на перевезення великогабаритного або великовагового транспортного засобу, що видається відповідним підрозділом Національної поліції, одночасно є дозволом на встановлення та використання проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних і великовагових транспортних засобах та на автомобілі прикриття із зазначенням марки та державного реєстраційного номера на термін дії дозволу.

Враховуючи вищевикладене працівники патрульної поліції мають право здійснювати перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку, тобто така перевірка вважається документальною, і не здійснюється в пунктах габаритно-вагового контролю. А в разі відсутності вказаного дозволу інспектор діє відповідно до Правил дорожнього руху України та Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Крім того, аналогічні позиції дотримуються і апеляційні суди в справах № 539/2697/17, № 539/1567/17 та № 717/536/17.

Відповідно до ст. 132-1 КУпАП України порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис на якому зафіксовано та з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_3, підійшовши до автомобіля представився, вказав причину зупинки транспортного засобу та почав оглядати обприскувач самохідний «CASE IN PATRIOT 4430», де вбачається, що вказаний обприскувач перевищує габарити 2, 6 м. Також з відеозапису вбачається, що правопорушнику роз’яснено його права, будь-яких зауважень зі сторони правопорушника не поступило.

Відповідно до технічної характеристики обприскувача самохідного «CASE IN PATRIOT 4430», його загальна ширина складає: колеса втягнуті: 3,5 м, колеса висунуті: 4,5 м.

Отже позивач мав знати про характеристику даного транспортного засобу, яким він керує, і тому мав отримати відповідні документи на перевезення, погодженні з Національною поліцією України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність своїх дій, надавши суду вищевказані докази підтверджуючи свою правомірність щодо складання постанови відносно ОСОБА_2.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також, позивачем підписано постанову про накладення на нього адміністративного стягнення без будь-яких зауважень та пояснень.

Доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним допустимим доказом.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до статті 77 КАС України навів підтверджуючі докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови тим самим спростував доводи позивача.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Як вбачається з ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

З огляду на викладене працівники підрозділу Національної поліції мають право виносити постанову в справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР України на місці вчинення такого правопорушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не надано жодного письмового доказу, що його вантаж не перевищував габарити. Більше того, Правилами дорожнього руху України визначено, що водій, який здійснює перевезення небезпечних вантажів повинен мати відповідну документацію на перевезення такого вантажу, а інспектори патрульної поліції мають право на перевірку наявності такої документації у водія. У даному випадку у позивача вказаний дозвіл на перевезення великогабаритного вантажу був відсутній, що свідчить про наявність порушення Правил дорожнього руху України.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до ст. 77 КАС України навів підтверджуючі докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови тим самим спростував доводи позивача.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України; статтями 14, 29 Закону України «Про дорожній рух»; статтями 33, 132-1, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_5