Рішення № 76447195, 05.09.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2111/15-ц

провадження №2/176/50/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, де просить, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0315/0908/71-175 від 05 вересня 2008 року в сумі 264205 грн. 71 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №0315/0908/71-175, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05 вересня 2008 року по 04 вересня 2038 року.

Одночасно, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором, 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №0315/0908/71-175-Z-1. За умовами договору іпотеки, іпотекодавці (відповідачі) передали в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2.

На підставі договору факторингу від 25 травня 2012 року АТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №0315/0908/71-175.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги по кредитному договору №0315/0908/71-175 від 05 вересня 2008 року.

Позивач наголошує на тому, що АТ «Сведбанк» свої зобов'язання за кредитним договором №2632/0608/45-012 від 27 червня 2008 року, в частині надання кредитних коштів, виконало у повному обсязі.

Разом з тим, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором №0315/0908/71-175 від 05 вересня 2008 року належним чином не виконує. Станом на 28 липня 2015 року заборгованість відповідача становить 264205,71 гривень, що складається з: тіла кредиту - 245379,74 гривень, відсотків за користування кредитом - 18825,96 грн.

За викладених обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Сторони по справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилися.

При цьому, ще раніше представником ПАТ «Дальта Банк» неодноразово подавалися до суду заяви, в яких наголошуючи на підтримані позовних вимог у повному обсязі просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_4, до початку судового засідання, також подано до суду заяву про розгляд справи без його участі. У задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях.

Зокрема, у подану запереченні на позовну заяву представник відповідача вказував на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачеві кредитних коштів у розмірі 14000,00 доларів США та належного розрахунку суми заборгованості. Крім того, просив суд звернути увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що він отримав право вимоги за кредитним договором

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №0315/0908/71-175, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 05 вересня 2008 року по 04 вересня 2038 року. В частині надання кредитних коштів ПАТ «Сведбанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі. /а.с. 8-18 том 1/.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №0315/0908/71-175-Z-1. За умовами договору іпотеки, іпотекодавці (відповідачі) передали в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 /а.с. 19-22 том 1/.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами відповідно до якого в порядку обсязі та на умовах визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників до АТ»»Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними забезпечувальними договорами /а.с. 3-39 том 2/.

Із довідки від 28 липня 2015 року наданої ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11975,45 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США за 2206,2278 гривень) складає 264205,71 гривень. Дана заборгованість складається із: тіла кредиту 11122,14 доларів США (245379,74 гривень), відсотків за користування кредитом - 853,31 доларів США (18825,96 гривень) /а.с. 30 том 1/.

27 липня 2015 року позивач направив на адресу відповідачів листи-вимог про сплату останніми протягом тридцяти днів простроченої заборгованості у розмірі 11975,45 доларів США /а.с. 31, 32 том 1/.

Разом з тим, позивач не надав суду розрахунку заборгованості, який би включав в себе дані про період виникнення заборгованості.

Виходячи із наведеного, суд вважає не доведеним вимоги позивача щодо порушення відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 11975,45 доларів США.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 12 іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: п. 12.1 за рішенням суду, а п. 12.2 у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Пунктом 12.3 іпотечного договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Відповідно до п. 12.3.1 іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Разом із цим, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Звертаючись до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нерухоме майно позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості у позасудовий спосіб врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також неможливості реєстрації ним права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому п.12.3, 12.3.1 договору іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що в іпотечному договорі №0315/0908/71-175-Z-1 від 05 вересня 2008 року передбачений позасудовий порядок набуття права власності на предмет іпотеки у разі порушення умов кредитного договору, а позивач не дотримався процедури набуття права ним власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», суд приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на нього, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська