Рішення № 76445925, 07.09.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/726/17 Провадження № 2/0274/252/18

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.18 р.м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовомПравобережного районного центру зайнятості м. Вінниці, доОСОБА_2простягнення допомоги по безробіттю, в сумі 23065 грн. 94 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці, правонаступником якого є Правобережний районний центр зайнятості м. Вінниці (далі – Центр), звернувся з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 23 065,94 грн..

Позовні вимоги Центр, з урахуванням заяви від 12.12.2017 р.(а. с. 59 – 60), обґрунтовує тим, що 14.12.2015 року ОСОБА_2 був зареєстрований як такий, що шукає роботу, йому було надано статус безробітного, з 21.12.2015 р. йому було призначено допомогу по безробіттю. При взятті на облік ОСОБА_2 був ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного. 29.07.2016 р. до нього надійшов лист від 26.07.2016 р. № 1761/06-36/02 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення 21.11.2015 р. ОСОБА_2 пенсії за вислугу років. За наслідками проведеного розслідування з'ясувалось, що з 21.11.2015 р. ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років. Таким чином ще до звернення до нього ОСОБА_2 розпочав процедуру оформлення пенсії за вислугу років, збір та підготовку відповідних документів для призначення пенсії, про що не повідомив. Тобто ОСОБА_2 порушив вимоги Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що є підставою для повернення отриманих коштів (допомоги по безробіття) у розмірі 23 065,94 грн..

ОСОБА_2 проти позов у заперечив, посилаючись на те, що пенсію він почав отримувати у серпні 2016 р., на момент виникнення спірних правовідносин (листопад – грудень 2015 р.) він тільки звільнився з лав Збройних сил України та за призначенням пенсії не звертався, оскільки йому повідомили, що відповідно до законодавства України мін не може розраховувати на пенсійне забезпечення. Він не приховував свого статусу пенсіонера та факту призначення йому пенсії, умислу щодо подання до Центру недостовірних відомостей він не мав та таких відомостей не подавав.

У відкритому судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач і його представник в судове засідання не з"явилися. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги не визнають.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом з'ясовано, що 14.12.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до Центра з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, у якій зазначив, що, зокрема, пенсію за вислугу років не отримує, ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, що визначені Законом України "Про зайнятість населення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"(а. с. 4).

У цей же день ОСОБА_2 було поставлено на облік у Центрі, за період з 21.12.2015 р. по 02.08.2016 р. ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 23 065,94 грн., що підтверджується довідкою від 14.12.2016 р. № 05-51/400 Центру(а.с. 6).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.06.2017 р. № 2297/09-36/03 вбачається, що ОСОБА_2 07.06.2016 р. звернувся з заявою про призначення пенсії до Вінницького об'єднаного військового комісаріату. На основі подання Вінницького об'єднаного військового комісаріату, заяви ОСОБА_2 та необхідних документів 21.07.2016 р. було прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсія була призначена з 21.11.2015 р. (а. с. 48 – 49).

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_2 до Центру з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного і у переважну більшість часу отримання призначеної йому допомоги по безробіттю ОСОБА_2 пенсію за вислугу років не отримував.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Тобто ОСОБА_2, який народився 13.03.1960 р. (що підтверджується копією його паспорта, а. с. 133), як такий, що на момент звернення до Центру був працездатного віку та якому не було призначено пенсію, правомірно набув статусу безробітного.

Пунктом 13 частини першої статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Пунктом 4 частини другої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що зареєстровані безробітні зобов'язані: інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Абзацом першим частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У якості підстав позову Центр посилається на те, що, зокрема, ОСОБА_2 ще до звернення до нього розпочав процедуру оформлення пенсії за вислугу років, збір та підготовку відповідних документів для призначення пенсії, однак обов'язку повідомити про це не виконав.

Однак, як вказувалось вище, з заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 звернувся 07.06.2016 р., тобто після звернення до Центру, а не до звернення.

Крім того, як випливає з наведених вище норм Закону України "Про зайнятість населення", ОСОБА_2 не мав обов'язку повідомляти Центр про звернення з заявою про призначення пенсії, а мав обов'язок повідомити Центр про призначення йому пенсії за вислугу років протягом трьох робочих днів.

Як вказувалось вище, рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років було прийнято 21.07.2016 року.

Абзац першим частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не встановлює строку, протягом якого особи, зареєстровані як безробітні, зобов'язані подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення.

Пункт 4 частини другої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" не визначає, з якого моменту протягом трьох робочих днів зареєстровані безробітні мають інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про обставини припинення реєстрації (зокрема, про призначення пенсії за вислугу років).

Суд вважає логічним виходити з того, що таке інформування має відбуватись протягом трьох робочих днів з моменту, коли зареєстрований безробітний дізнався про такі обставини.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, коли саме ОСОБА_2 дізнався про призначення йому пенсії за вислугу років, а відтак суд позбавлений можливості з'ясувати питання, чи було порушено ОСОБА_2 абзац перший частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункт 4 частини другої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення", на що посилається Центр як на підстави позову, а відтак вважає цю обставиною недоведеною Центром.

Як випливає зі змісту позовної заяви та підтверджується листом від 26.07.2016 р. № 1761/06-36/02 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а. с. 5), Центр дізнався про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років 29.07.2016 р., тобто через вісім календарних днів з моменту прийняття рішення про призначення цієї пенсії (21.07.2016 р.).

03.08.2016 р. посадовою особою Центра було складено акт № 164, відповідно до висновку у якому ОСОБА_2 не може бути визнаним безробітним і права на отримання допомоги по безробіттю не має (а. с. 10).

Допомога по безробіттю виплачувалось ОСОБА_2, як було встановлено вище, по 02.08.2016 р.(а. с. 6).

16.08.2016 р. Центр повідомив ОСОБА_2 про необхідність повернути грошові кошти у розмірі 23 065,94 грн. протягом п'ятнадцяти календарних днів, що підтверджується листом від 10.08.2016 р. № 0131/2170 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а. с. 8, 9), проте ОСОБА_2 цих коштів не повернув, що ним не заперечується.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як зазначалось раніше, Центр не довів, що ОСОБА_2 порушив абзац перший частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункт 4 частини другої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" (не виконав обов'язку повідомити Центр протягом трьох робочих днів про призначення йому пенсії за вислугу років).

Крім того, як також вбачається з встановлено вище, з моменту прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років – 21.07.2016 р., і до моменту припинення виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю – 02.08.2016 р., пройшло лише дванадцять днів.

За таких обставини не можна стверджувати, що ОСОБА_2 умисно не виконав обов'язку або здійснив зловживання, і що взагалі мав місце факт безпідставної виплати йому допомоги по безробіттю.

Суд вважає, що припинення виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю відбулось у розумний строк з моменту, коли ОСОБА_2 перестав бути особою, яка може мати статус безробітного, тобто коли йому було призначено пенсію за вислугу років.

Також суд вважає за необхідне вказати, що як випливає з наведеної раніше норми статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі стягується з цієї особи відповідно з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, тобто у випадку, який розглядається, – з моменту прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, а саме – з 21.07.2016 р..

Однак, в порушення цієї норми Центр просить стягнути з ОСОБА_2 допомогу по безробіттю, починаючи з момент її призначення, а не з моменту виникнення обставин, що впливають на умови її виплати.

На підстави наведеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Центру необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7 – 10, 13, 141, 257, 263 – 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Стрілецька, 3-А, код ЄДРПОУ 21728042) до ОСОБА_2 (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шнілька, 3, РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя О.В. Замега