Постанова № 76445860, 11.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15710/17 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/825/18 Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.

секретар Галицька І.П.,

з участю: відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2008 року між ТзОВ „БМ Банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4/112/240708 про надання кредиту на суму 15 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 22.07.2016 року на поточні потреби.

24.07.2008 року між ТзОВ «БМ Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 4/112/240708.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 є поручителями відповідача ОСОБА_1 та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Однак, відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк», стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 947 грн. 45 коп., судові витрати по справі. На момент звернення до суду з даним позовом рішення суду не виконано.

Станом на 22.08.2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком по донарахованих відсотках за період з 06.12.2013 року по 21.08.2017 року становить 1 553, 56 доларів США, заборгованість по пені за період з 22.08.2016 року по 21.08.2017 року - 17 749 грн. 16 коп.

Просив суд стягнути солідарно з відповідачів в користь ПАТ «БМ Банк» кредитну заборгованість в розмірі 1 553,56 доларів США, пеню в розмірі 17 749 грн. 16 коп. та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість по відсотках за період з 11.10.2014 року по 18.02.2018 року за кредитним договором № 4/112/240708 від 24 липня 2008 року в розмірі 1 448 доларів США 94 центи та заборгованість по пені в розмірі 8 500 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подавав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2008 року між ТзОВ «БМ Банк» правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4/112/240708, за яким останній був наданий кредит в розмірі 15000 доларів США зі сплатою 16% річних, з кінцевим терміном повернення 22.07.2016 року (а.с.5-10).

Згідно з п.5.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати платежі з погашення процентів за користування кредитом та кредиту у визначені даним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору.

Відповідно до п.п.8.1,8.2 кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу. У випадку невиконання зобов'язань, передбачених п.п.5.1.5-5.1.7 даного договору, позичальник сплачує штраф в розмірі 2% від суми кредиту за кожний випадок.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24.07.2008 року між ТзОВ «БМ Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 4/112/240708, за умовами якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком в повному обсязі відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору від 24.07.2008 року (а.с.19).

Позичальник неналежним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по своєчасному поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 05.12.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 28947,45 грн., з яких : строкова заборгованість за кредитом - 2132,41 доларів США, що еквівалентно 17044,35 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 1015 доларів США, що еквівалентно 8112,90 грн., прострочена заборгованість за процентами - 250,57 доларів США, що еквівалентно 2002,81 грн., строкова заборгованість за процентами 5,55 доларів США, що еквівалентно 44,36 грн., пеня на суму несплачених процентів та несвоєчасно сплаченого кредиту - 218,07 доларів США, що еквівалентно 1743,03 грн., що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с.26-30).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк», стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 947 грн. 45 коп. та судові витрати по справі.

На підставі цього рішення 16.04.2014 року видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на 18.02.2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком по нарахованих відсотках за період з 11.10.2014 року по 18.02.2018 року становить 1 448,94 доларів США, заборгованість по пені за період з 11.10.2014 року по 18.02.2018 року становить 16 938 грн. 85 коп. Тобто позивач просить стягнути проценти та пеню, які нараховані після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, а такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання, стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з положеннями статті1050 ЦК України кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Таке ж право банку передбачене у пунктах 5.1.4, 9.3 Кредитного договору №4/112/240708 від 24.07.2008 року, згідно з якими банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань.Відтак банк, скориставшись своїм правом та звернувшись в 2014 році до суду із позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості, змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату мінімально необхідного платежу, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

З наведеного вбачається, що у межах строку кредитування позичальникзобов"язаний був повертати кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами, проте після рішення суду про дострокове стягнення всієї заборгованості відповідачі зобов"язані повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В частині нарахування пені колегія суддів враховує наступне.

Згідно з вимогами статей 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтовує нарахування пені умовами пункту 8.1 кредитного договору, за змістомо якого при порушення строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим зміна банком строку виконання зобов'язання шляхом пред'явлення позову про дострокове стягнення заборгованості унеможливлює застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, умов кредитного договору, як підставу нарахування пені, тому колегія судів доходить висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в якій вказано, що після пливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Окрім того, при розгляді 04 липня 2018 року справи №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України наведене є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1

Оскільки обов'язок поручителя ОСОБА_3 є похідним від обов'язку основного боржника ОСОБА_1, суд відмовив у задоволенні позову, пред'явленого до поручителя ОСОБА_3, вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі, до задоволення не підлягає.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України, з ПАТ «БМ Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2400 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381, 383, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2018 року в даній справі у частині задоволення позову, стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (ідентифікаційний код 33881201) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2400 грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Cудді: