Постанова № 76439416, 12.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 623/236/18 Головуючий суддя І інстанції Гуренко М. О.

Провадження № 22-ц/790/4346/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Бровченка І.О., Бурлака І.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2018 року (головуючий суддя Гуренко М.О.) по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує умови кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування ним представник позивача просив суд стягнути з відповідача 23426,02 грн. заборгованості за кредитним договором та судовий збір.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування скарги зазначили, що в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, за невірного тлумачення та застосування норм матеріального права.

Вказано, що суду першої інстанції було надано належні докази наявності та розміру заборгованості відповідача перед Банком, - розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви ОСОБА_3, тарифи, Умови та правила надання банківських послуг. Зазначено, що відповідачем не було оспорено як факту укладання кредитного договору, його умов Вказано, що наданий суду розрахунок заборгованості є належним доказом наявності невиконаного зобов'язання згідно постанови НБУ №750 від 05.11.2014.

Відзиву на апеляційну скаргу станом на день винесення постанови суду надано не було.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Положенням п. 8 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, у даному випадку Апеляційний суд Харківської області.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.11.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 3900,00 грн.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник повинен погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У порушення норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, на думку позивача, відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість - 23426,02 грн., з яких:

- 2128,15 грн. - заборгованість за кредитом;

- 19706,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1091,72 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов кредитного договору, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Судом також було взято до уваги чинність Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно нарахування пені та штрафі на суму заборгованості боржників, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася анти терористична операція.

Проте, в повному обсязі з такими висновками суду колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути укладено шляхом приєднання однією зі сторін до запропонованих умов, які встановлені іншою стороною у формулярах або інших стандартних формах. При цьому сторона, яка приєднується до них не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження своїх вимог Банком було надано суду докази того, що між ним та ОСОБА_3 виникли кредитні правовідносини - копія заяви відповідача від 01.11.2010, копія довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором відповідача, копія умов та правил надання банківських послуг, а також розрахунок заборгованості по рахунку відповідача.

Зазначений розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України та постанови НБУ №705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», а тому він безпідставно не був врахований при вирішенні питання про стягнення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд першої інстанції всупереч положень ст. 263 ЦПК України про законність та обгрунтованість рішення та вказаної норми ч. 1 ст. 82 ЦПК України не звернув уваги не надав належної оцінки тому, що відповідачем суду першої інстанції було 26.04.2018 надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 визнала факт укладення кредитного договору із позивачем, що відповідно договору б/н від 01.11.2010 вона отримала кредит у розмірі 3900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії її картки, не оспорювала умов та правил, що були надані суду банком, вказавши, що вона повністю виконала зобов'язання за вказаним договором, а пеня та штраф не підлягають стягненню відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» про мораторій на виконання договірних зобов'язань та нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, оскільки відповідач зареєстрована та проживає на території проведення АТО в м. Ізюм Харківської області (а.с. 60-61).

На аркуші справи 8 міститься копія довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором відповідача, який підписаний ОСОБА_3, що свідчить про погодження сторін стосовно істотних умов договору.

Таким чином, судом у даному випадку помилково було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22 березня 2017 року по справі № 6-2320цс16, оскільки вона не є аналогічною за обставинами справи, яка розглядалася судом. У даній справі факт та зміст укладеного кредитного договору був визнаний відповідачем і тому відповідно до правил ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини вважаються встановленими.

При цьому заперечення відповідача проти позову з посиланням на повне виконання нею зобов'язань за кредитним договором всупереч положенням ст. 11, 12, 81 ЦПК України не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Посилання у рішенні суду на те, що погашення ОСОБА_3 за кредитним договором майже у п'ять разів перевищує кредитний ліміт не свідчить про виконання нею зобов'язань у повному обсязі, оскільки особливістю такого фінансового продукту як кредитна картка є поновлення такого ліміту та можливість його подальшого використання.

З огляду на викладене, висновок суду про відсутність підстав для стягнення нарахованих банком сум основної заборгованості та заборгованості зі сплати відсотків не ґрунтується на вимогах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 за № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У п. 4.2 ст. 1 вказаного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно ст. 2 Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася анти терористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як визначено у прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (стаття 11) дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Місто обласного значення - м. Ізюм (Ізюмська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року.

Отже, вірним є висновок суду про те, що не підлягають стягненню з відповідача суми штрафів, заявлених банком, оскільки за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області станом на 08.02.2018 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрована в місті Ізюм Харківської області. (а.с.43).

З огляду на те, що судом першої інстанції в частині в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення сум основної заборгованості та заборгованості зі сплати відсотків ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення сум основної заборгованості та заборгованості зі сплати відсотків, та ухвалює в цій частині нове рішення про стягнення вказаної заборгованості.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4105,46 грн.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2018 року скасувати в частині відмови у стягнення з ОСОБА_3 сум основної заборгованості за кредитом та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в цій частині - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитом у розмірі 2128 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 15 коп. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами станом на 31.12.2017 року в сумі: 19706 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шість) грн. 15 коп., а всього 21834 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 30 коп.

У іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 4105 (тисяча чотири тисячі сто п'ять) грн. 46 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2018 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.О. Бровченко.

І.В. Бурлака.