Рішення № 7643745, 29.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2010 р.Справа № 11/2177 За позовом приватного підприємства "Торговельна Компанія"ТВС" м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сільгоспопт" м. Хмельницький

про стягнення 176894грн.09коп.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач - приватне підприємство "Торговельна Компанія "ТВС" м. Черкаси звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сільгоспопт" м. Хмельницький про стягнення 196275грн.62коп.

Ухвалою суду від 9 листопада 2009 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 11/2177.

08 грудня 2009 р. повноважним представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про зменшення позовних вимог в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 152940,48 грн. основного боргу та 23953,61 грн. пені відповідно до доданого до клопотання розрахунку, оскільки помилково не враховано було проплату в сумі 20000 грн.

Ухвалою суду від 9 грудня 2009 року дане клопотання судом розглянуте та прийняте. Отже надалі предметом розгляду справи визначено вимогу про стягнення з відповідача коштів в сумі 176 894, 09 грн., з яких 152940 грн.48 коп. основного боргу за поставлене пічне паливо та 23953,61 грн. пені за просрочку виконання грошових зобов’язань.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів суду не надав. Однак копія ухвали суду від 24.11.2009 р., яка направлялась відповідачеві повернулась на адресу суду з відміткою " за зазначеною адресою не проживає ".

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи на іншу дату в межах строків, передбачених ст.69 ГПК України, якщо з якихось обставин спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.

З метою забезпечення рівності сторін у судовому процесі, через неявку повноважного представника відповідача в засідання суду, неподання витребуваних документів, зважаючи на те, що для повного, всебічного і об’єктивного розгляду справи необхідна участь обох сторін, суд розгляд справи відклав на іншу дату, про що винесена відповідно ухвала.

Повноважний представник відповідача в даному засіданні заперечуючи проти заявленого позову подав письмову заяву про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що заборгованість перед позивачем з врахування строків позовної давності відсутня, про що свідчать подані відповідні платіжні документи, оригінали яких залучено до матеріалів справи відповідно до яких на виконання умов укладеного договору оплата за отримане пічне паливо проведена повністю.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 21 січня 2010 року заявлені вимоги підтримує, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню, додатково посилається та звертає увагу суду на акт звірки взаєморозрахунків, який наданий відповідачем, відповідно до якого наявна заборгованість існує. Відносно заяви щодо пропуску троку позовної давності заявлених відповідачем не вбачає підстав для його застосування, оскільки в даному випадку строк позовної давності на його думку не пропущений, при цьому посилається на акт звірки, наданий представником відповідача в судовому засіданні, відповідно до якого кінцеве сальдо на користь позивача відповідає сумі основного боргу - 152940,48 грн, яку просить стягнути з відповідача.

          Розглядом матеріалів справи встановлено таке:

01 січня 2008 року між сторонами по справі укладено договір поставки, за № 2, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар – пічне паливо в кількості і по ціні згідно умов договору.

          На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 279740 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні № 00000142 від 09.12.2008р., № 00000045, 00000047 від 17.07.2008р., № 0000092/1 від 10.10.2008 р, № 93 від 06.11.2008 р., № 00000122 від 16.11.2008р. , № 0000023 від 10.02.2009 року та відповідні довіреності на отримання товару № 4 від 09.12.2008 року, НБМ № 446855 від 11.07.2008 р., НБК № 972021 від 10.10.2008 р., НБМ № 446887 від 6.11.2008 р., НБК № 972038 від 16.11.2008 р., № 05 від 10.02.2009 року.

          Згідно п. 2.4, 2.5 договору відповідач зобов’язався здійснити оплату в день поставки його на склад покупця і остаточно провести розрахунок по поставленій партії товару протягом 4-х банківських днів з дня поставки товару.

          Згідно даного договору відповідач виконав частково.

          Станом на момент звернення позивача до суду, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та акту звірки взаєморозрахунків складеного відповідачем, з яким погодився позивач заборгованість становить складає 152940,48 грн.

          В зв’язку з чим наявною заборгованістю позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

          Окрім сплати суми основного боргу позивач посилаючись на ст.549 ЦК України просить стягнути з відповідача пеню за просрочку виконання грошових зобов’язань в сумі –23335,14 грн.

          Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

          У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

          У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

          Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

          Як вбачається з матеріалів справи січня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі був укладений договір поставки № 2, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар – пічне паливо в загальній кількості 200000,00 літрів за договірною ціною згідно умов договору.

          На виконання умов даного договору позивачем протягом 2008 року передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 670043,80 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні № 00000142 від 09.12.2008р., № 00000045, 00000047 від 17.07.2008р., № 0000092/1 від 10.10.2008 р, № 93 від 06.11.2008 р., № 00000122 від 16.11.2008р. , № 0000023 від 10.02.2009 року та відповідні довіреності на отримання товару № 4 від 09.12.2008 року, НБМ № 446855 від 11.07.2008 р., НБК № 972021 від 10.10.2008 р., НБМ № 446887 від 6.11.2008 р., НБК № 972038 від 16.11.2008 р., № 05 від 10.02.2009 року.

          Згідно п. 2.4, 2.5 договору відповідач зобов’язався здійснити оплату в день поставки його на склад покупця і остаточно провести розрахунок по поставленій партії товару протягом 4-х банківських днів з дня поставки товару.

          За наведений період відповідач провів оплату за отримане паливо на загальну суму 826843,32 грн., з яких 156799,52 грн. зараховано позивачем як позадоговірна заборгованість яка утворилась станом на 01.01.2008 року. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 152940,48 грн., яка підтверджується актом взаємозвірки розрахунків в редакції відповідача з якою погодився позивач.

          На час прийняття даного рішення заборгованість перед позивачем не сплачена і складає 152940,48 грн.

Крім сплати суми основного боргу позивач посилаючись на ст.549 ЦК України просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення за просрочку виконання грошових зобов’язань в сумі –23335,14 грн.

          Однак сторонами в даному договорі поставки за №2 не обумовлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, тобто стягнення пені та її розмір.

          Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Як вбачається зі змісту позовної заяви та умов укладеного договору правочин щодо забезпечення даного зобов’язання по договору у письмовій формі не укладався.

          Оскільки правочин щодо забезпечення основного зобов’язання в письмовій формі не укладався, в задоволені позову в частині стягнення пені 23335,14 грн. належить відмовити.

          Задовольняючи даний позов в частині основного боргу суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності враховуючи наступне:

          Так, відповідач стверджує, що строк позовної давності в даних правовідносинах належить рахувати починаючи з останньої поставки 2006 року –21.11.2006 року.

          Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

          Отже подана відповідачем заява та відповідні твердження є помилковими і не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки як вбачається з долучених до справи накладних, поставка товару відбувалась в 2008 - 2009 роках. При цьому оплата за отриманий товар відповідачем проводилась в 2008 році і склала 826843,32 грн., і є підтвердженням переривання перебігу позовної давності, про свідчать платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків відповідно до якого заборгованість відповідачем почергово погашена, що виключає в даному випадку пропуск позивачем строку позовної давності.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про пропуск позивачем позовної давності та відсутність перед позивачем заборгованості , що є предметом судового розгляду.

          Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сільгоспопт" м. Хмельницький про стягнення 176894 грн.09 коп. задоволити частково.

           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сільгоспопт" ( м. Хмельницький, вул. Курчатова, 3/1, кв. 89, код. 23832460) на користь приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" м. Черкаси 152940,48 грн. суми основного боргу, 1529,40 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти суми позову відмовити.

                              Суддя