Рішення № 7643494, 14.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                     14.01.2010 Справа № 17/104-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д", м.Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна", м.Херсон

про стягнення 56585 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Клименко С.А., дов. від 27.10.09р.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Прексім Д" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна" (відповідач) 56585 грн. 11 коп. боргу за поставлений в межах договору від 01.01.08р. № 01/01/08/315 товар, з яких 54346 грн. 53 коп. основного боргу та 2238 грн. 58 коп. пені.

          Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, в межах якого той виступає покупцем, що, з метою захисту майнових прав, стало для позивача підставою ініціювання вирішення спору у судовому порядку.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити їх в повному обсязі; надала суду додаткові докази, які долучені до матеріалів справи.

          Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив. Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

          До дня судового засідання відповідач надав суду відзив в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі, несплату заборгованості пояснює скрутним матеріальним становищем товариства.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

          01 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Прексім Д" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МКП "Прозерпіна" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №01/01/08/315, за умовами якого постачальник передає у власність окремим партіями, а покупець, в свою чергу, приймає та оплачує на умовах даного договору товар (засоби гігієни та продукти харчування).

          Згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

          В п.2.3 договору сторони дійшли згоди про те, що відстрочка платежу за даним договором не має перевищувати 35 календарних днів з дати поставки товару (визначено в протоколі розбіжностей до договору - а.с.13). За умовами п.4.3 договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

          На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано відповідачеві товар на загальну суму 54346 грн. 53 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с.16-31), а саме: видаткова накладна № ПРХ-0914 від 18.05.2009р. на суму 10217 грн. 04 коп.; видаткова накладна № ПРХ - 0915 від 18.05.2009р. на суму 9597 грн. 70 коп.; видаткова накладна № ПРХ-0979 від 28.05.2009р. на суму 4293 грн. 32 коп.; видаткова накладна № ПРХ-0980 від 28.05.2009р. на суму 5155 грн. 09 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1012 від 04.06.2009р. на суму 5945 грн. 90 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1013 від 04.06.2009р. на суму 6114 грн. 86 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1053 від 11.06.2009р. на суму 5940 грн. 84 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1054 від 11.06.2009р. на суму 3841 грн. 40 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1169 від 25.06.2009р. на суму 614 грн. 84 коп.; видаткова накладна № ПРХ-1170 від 25.06.2009р. на суму 2625 грн. 54 коп.

          Про отримання відповідачем товару за вище переліченими накладними свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних, скріплені печатками та штампами товариства з обмеженою відповідальністю "МКП "Прозерпіна", що обумовлено сторонами в додатку № 1 до договору поставки № 315 від 01.01.2008р. (а.с.14).

          Однак відповідач своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати отриманого товару не виконав; у зв'язку з чим з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 08.09.2009р. за вихідним № 113 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити суму заборгованості, яка останнім отримана 15.09.2009р. за вхідним №29 (про що свідчить відмітка на копії претензії - а.с.33), однак залишена без належного реагування та задоволення.

          Враховуючи, що на день розгляду справи сума заборгованості в розмірі 54346 грн. 53 коп. відповідачем не сплачена, позивач просить суд стягнути її в примусовому порядку.

          Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до положень статті 3, ч.3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Доказів сплати основної заборгованості за отриманий товар відповідачем не надано.

          На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 54346 грн. 53 коп. є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 23.06.2009р. по 25.11.2009р. - неустойку у вигляді пені в сумі 2238 грн. 58 коп.

          Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

          Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Відповідальність сторін за договором поставки № 01/01/08/315 передбачена Розділом 7 договору. Так, в п.7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати отриманого товару, передбачених п.2.3 договору, покупець має сплатити неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми пені та дійшов висновку, що позивачем вірно здійснено розрахунок суми пені. У зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 2238 грн. 58 коп. є обґрунтованою та задовольняється в повному обсязі.

На підставі викладеного суд констатує, що позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, з позивача підлягають стягненню 54346 грн. 53 коп. основної заборгованості та 2238 грн. 58 коп. пені.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За правилами статті 49 ГПК України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Таким чином, державне мито у розмірі 565 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

          За згодою представника позивача в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКП "Прозерпіна" (м. Херсон, вул. 40 Років Жовтня, буд. 31-А, код ЄДРПОУ 21290781, банківські реквізити суду не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д" (м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 24; м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18-А, 5-й поверх, код ЄДРПОУ 25037122, р/рах. 26009011547701 в АКІБ "Укрсиббанк" у м. Харкові, МФО 351005) 54346 грн. 53 коп. основної заборгованості, 2238 грн. 58 коп. пені, 565 грн. 85 коп. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя М. Б. Сулімовська

          Повний текст рішення складено

          та підписано 18 січня 2009 року.