Постанова № 76434141, 04.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5997/18

Номер справи місцевого суду: 495/10987/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника прокуратури Одеської області Елісашвілі О.М.,

представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду, у цивільній справі за позовомпершого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради Одеської області,

встановив:

29 грудня 2017 року Перший заступник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку вказуючи, що вважає незаконним рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №2693 від 29.12.2014 року, яке стало підставою для набуття права власності на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_4

В судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Євглевський А.В. позовні вимоги підтримав, адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав.

Представник Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до початку судового засідання не надавав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань та заяв до початку судового засідання не надавали.

03 травня 2018 року адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_4, подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.84-96).

Прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Євглевський А.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду заперечував та просив суд залишити заяву без задоволення. Інших заяв та клопотань від представника позивача не надходило.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2018 року клопотання адвоката ОСОБА_5, який діяв в інтересах відповідача ОСОБА_4, про залишення без розгляду позовної заяви першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, було задоволено, вказану позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, виконувач обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що згідно чинного законодавства України прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб'єктом відповідних владних повноважень.При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

При цьому судом враховано, що функції і повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів, покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 15 «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі - Держгеокадастр), то у прокурора відсутні підстави для звернення до суду. Крім того, матеріали справи не мають доказів того, що прокурор звертався до Держгеокадастру та попередньо попереджав останнього про звернення до суду в його інтересах із даним позовом.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із позовної заяви прокурора, звертаючись до суду він просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2693, яким відповідачу ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор вказав, що на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 23.12.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 із земельної ділянки площею 1,5244 га, наданої раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.Цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу.

Виходячи з поділу земельної ділянки, належної Департаменту ДАІ МВС, Затоківська селищна рада мала розпорядитись спірною земельною ділянкою відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2693 відповідачу ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення, державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих відповідачем ОСОБА_4 для оформлення права власності, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32638018, щодо земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2015 року за № 18831344.

Посилаючись не те, що вищевказане рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2693 є незаконним, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду до Затоківської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним цього рішення, та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4

Однак, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції входив із того, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, які спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 та ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» одним із основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Часиною 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року за № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» із змінами відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року № 42 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року за № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Держгеокадастр вищевказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 15 функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Крім того, частиною 3 вищевказаної Постанови визначено, що основними завданнями Держгеокадастру, окрім іншого є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 25-1 ч. 4 Постанови, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Зазначені положення п. 25-1 ч. 4 Постанови також визначенні у ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а саме: до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:

здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до абз. 5 п. 5-1 Постанови, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Відповідно до п. 6 Постанови, Держгеокадастр для виконання покладених на нього завдань має право:

1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

2) одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Крім того, суд обгрунтовано вказав, що згідно ст. 6 Конституції України, останньою закріплено принципи поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Частиною 1 ст.4 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права, цей статус вони набувають з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Крім того, згідно з п.2 ч.1 ст.17 вищевказаного ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» здійснення державного нагляду (контролю) є основним завданням центральних органів виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», постановлено утворення як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно додатку, в тому числі Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року за № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року за № 1391/29521, затверджено Положення про Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до якого Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого здійснює:

ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;

вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:

приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те що вищевказані норми права дають змогу зробити висновок про наявність уповноваженого державою органу щодо здійснення функцій нагляду та контролю у відносинах державної реєстрації земельних ділянок, скасуванні такої реєстрації, обмеження у їх використанні, приведення у відповідність до законодавства прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування рішень з питань регулювання земельних відносин.

Державний нагляд (контроль) щодо додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність, зміни цільового призначення здійснює Держгеокадастр, в особі його територіальних управлінь.

Окрім того Держгеокадастр, його територіальні управління та посадові особи не позбавлені можливості звертатись до суду особисто або передавати прокуратурі матеріали перевірок про протиправні дії та ухвалені рішення, адже така заборона не може існувати відносно центрального органу виконавчої влади та її територіальних підрозділів.

З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про те, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду із аналогічним позовом, а тому з таким позовом може звернутись лише прокурор, в інтересах держави, з метою захисту «охоронюваного законом інтересу», є безпідставними і необґрунтованими.

Аналізуючи повноваження прокурора щодо пред'явлення ним позову, суд першої інстанції вказав, що згідно ч 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, у відповідності до ч. 4. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Крім того, суд зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 6-7, 13 та 143 Конституції України таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В Постанові № 7 Пленуму ВГСУ від 14.07.2016 зроблено наступний правовий висновок: інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, застосовуючи положення ГПК України та Закону України «Про прокуратуру», суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Тобто, не долучивши доказів того, що до подання позовної заяви позивач повідомляв компетентний держорган про здійснення представництва його інтересів в суді, прокурор може отримати ухвалу суду про повернення такої заяви (Постанова ВГСУ від 16.03.2016 №914/3403/15).

Крім того, позивачем не надано доказів того, що Держгеокадастр, як орган компетентний здійснювати нагляд за дотримання законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокурора або органу місцевого самоврядування - Затоківської селищної ради з клопотанням про відновлення порушених прав та приведення у відповідність до законодавства прийнятого селищною радою рішення з питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, оскільки у наданих першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури матеріалах до позовної заяви відсутня інформація про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та доказів про повідомлення позивачем Держгеокадастр та (або) його територіальні управління про здійснення представництва його інтересів в суді, а також, що останній звертався до прокурора із клопотанням про захист його прав, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом до суду.

Зазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що в даному випадку звернення прокурора до суду з даним позовом викликане неналежним здійсненням державним органом своїх повноважень щодо охорони земель державної власності, чим порушуються законні інтереси держави, під особливою охороною якої перебуває земля, як основне національне багатство держави.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що внаслідок земельної афери земельну ділянку відведено в порушення ст.ст. 79-1, 118 ЗК України, за відсутністю проекту землеустрою та вс3переч положенням містобудівної документації, не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав у прокурора звертатись з даним позовом до суду.

Крім викладеного, колегія суддів також погоджується з висновками суду, який при вирішенні даного питання за клопотанням представника відповідача послався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженні та вирішує, наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівності сторін, вивчаючи кожний випадок окремо.

Так, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38).

У справі «Ferreira Alves v. Portugal» (№25053/05, 21.06.2007) ЄСПЛ наголосив, що не має значення, чи виступає прокурор як сторона у справі, оскільки він може вплинути на рішення суду, і такий вплив потенційно може бути не на користь заявника (п.38).

У справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) ЄСПЛ відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35). Просте повторення прокуратурою правових доводів, які наводяться однією зі сторін процесу, має сенс лише в тому випадку, коли це відбувається з метою впливу на суд. У зв'язку з цим ЄСПЛ послався на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи №1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованій на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав (п.38). У цій справі Євросуд констатував, що втручання прокурора у розгляд справи на стадії оскарження рішення завдало шкоди зовнішнім ознакам справедливого судового розгляду та принципу рівності сторін (п. 39).

У справі «Корольов проти Росії, №2» (№5447/03, 1.04.2010) ЄСПЛ установив: «Прокурор вступив у справу на стадії касаційного провадження, і такий вступ зводився до простої підтримки рішення суду першої інстанції, тобто повторення правових доводів відповідачів, що мало на меті вплинути на суд. Отже, принцип процесуальної рівності, який вимагає встановлення справедливого балансу інтересів сторін, у такій справі дотримано не було».

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.09.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра