Рішення № 7643100, 18.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.10           Справа № 18/220-09. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумськаторговельно-

промислова компанія „НЕКТОН”, м. Суми

до відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

Суддя Заєць С. В.

представники:

від позивача Наумова О. В. (по довіреності від 11.12.2009р., б/н)

від відповідача не з’явилися

Суть спору: позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати за ним право власності на самочинно збудоване у відповідності з державними будівельними нормами та правилами нерухоме майно: гараж літ. „В”, що складається з приміщення № 1 гараж площею 107,2 кв. м, приміщення № 2 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 3 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 4 гараж площею 72,7 кв. м, загальна площа приміщень по внутрішньому обміру складає 248,3 кв. м; приміщення охорони літ. „Е” площею по внутрішньому обміру 4,5 кв. м; навіс літ. „Ж”, вищевказане нерухоме майно є складовою частиною адмінбудівлі літ. „А ІІ”, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 18.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про судове засідання повідомлений належним чином, тому справа у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу від 01.06.1999р. № 14-КП/99 позивач придбав нежитлове приміщення площею 2601 кв. м, розташоване по вул. Косівщинській, 18 в м. Суми. По акту прийняття-передачі від 07.06.1999р. позивач отримав вказане нежитлове приміщення.

Сумським обласним об’єднаним бюро технічної інвентаризації Товариству з обмеженою відповідальністю СТПМ „НЕКТОН” 28.10.1999р. видане реєстраційне посвідчення, згідно якого за останнім зареєстроване право власності на вищезазначене нежитлове приміщення, про що зроблено запис у реєстрову книгу 16, стор. 81 за № 539.

02 липня 2001 року між позивачем та Сумською міською радою, на підставі рішення останньої від 18.04.2001р. „Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам” було укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Косівщинській, 18 в м. Суми, площею 8978 кв. м терміном до 18.04.2011р., з метою несільськогосподарського використання, під розміщення адміністративного приміщення (комерційна діяльність). Даний договір 02.07.2001р. посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ворошиною Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1438. Також зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований у виконавчому комітеті Сумської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 16.07.2001р. вчинено запис № 449.

Позивачем, у відповідності до комерційних потреб, на орендованій земельній ділянці були додаткового збудовані нежитлові приміщення. Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” був виготовлений технічний паспорт з відміткою від 03.03.2009р. про самочинне будівництво даних об’єктів, а саме гараж літ. „В”, що складається з приміщення № 1 гараж площею 107,2 кв. м, приміщення № 2 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 3 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 4 гараж площею 72,7 кв. м, загальна площа приміщень по внутрішньому обміру складає 248,3 кв. м; приміщення охорони літ. „Е” площею по внутрішньому обміру 4,5 кв. м; навіс літ. „Ж”.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цією мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином з вказаної норми вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку під збудоване майно, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідності до ст. 124 вказаного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як було зазначено, позивачу надано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 18 на підставі рішення Сумської міської ради від 18.04.2001р. „Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і громадянам” терміном до 18.04.2011р. з метою несільськогосподарського використання, під розміщення адміністративного приміщення (комерційна діяльність). Таким чином, земельна ділянка відведена позивачу у передбаченому законом порядку.

У відповідності до висновку будівельно-технічного дослідження від 21.12.2009р. № 1471, складеного експертом Андрєєвим Л. Г. консультативно-експертного бюро фірми „Ікар ВМЗ Сервіс”, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю „дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів” (свідоцтво від 26.09.2007р. № 430, дійсне до 26.09.2010р.), самочинно збудовані гараж літ. „В”, приміщення охорони літ. „Е”, навіс літ. „Ж”, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 18 не суперечать державним будівельним нормам.

В листі від 15.12.2009р. № 5004 Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція, розглянувши заяву щодо відповідності санітарно-гігієнічним нормам самовільно зведених будівель та споруд по вул. Косівщинській, 18 в м. Суми, копію технічного паспорту, повідомляє, що санітарно-гігієнічні норми і правила для будівництва, перепланування будівель та будівництва господарчих споруд відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в результаті самочинної забудови права інших осіб не порушувались, заперечення з боку власника земельної ділянки відсутні.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищезазначене, позивач правомірно, в результаті створення нового майна набув на нього право власності.

У відповідності до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, відсутність реєстрації за останнім права власності на збудовані нежитлові приміщення та наявність примітки у технічному паспорті про їх самочинне будівництво, унеможливлює реалізацію позивачем свого права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.

Разом з тим, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Господарський суд приймаючи рішення у даній справі виходить з того, що згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватно-правових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист, тому керуючись даними нормами та ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Сумською торгівельно-промисловою компанією „НЕКТОН” (40009, м. Суми, вул. Косівщинська, 18, ід. код 23993765) право власності на самочинно збудоване у відповідності з державними будівельними нормами та правилами нерухоме майно, розташоване в м. Суми по вул. Косівщинська, 18, а саме: гараж літ. „В”, що складається з приміщення № 1 гараж площею 107,2 кв. м, приміщення № 2 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 3 гараж площею 34,2 кв. м, приміщення № 4 гараж площею 72,7 кв. м, загальна площа приміщень по внутрішньому обміру складає 248,3 кв. м; приміщення охорони літ. „Е” площею по внутрішньому обміру 4,5 кв. м; навіс літ. „Ж”, вищевказане нерухоме майно є складовою частиною адмінбудівлі літ. „А ІІ”.

СУДДЯ С. В. ЗАЄЦЬ

Суддя