Постанова № 76426414, 12.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1427/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач (скаржник) – ОСОБА_3,

відповідач – Монастирищенська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.06.2012 (ухвалене о 17 год. 14 хв. у залі судових засідань Монастирищенського районного суду, повний текст складено 02.07.2018, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Монастирищенської міської ради про стягнення збитків в порядку спадкування, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 26.04.2018 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Монастирищенської міської ради Черкаської області на його користь збитки в розмірі 4441137,11 грн.

В обґрунтування вказав на те, що 28.04.2015 ним були оформлені спадкові права на ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС», код 21354707, юридична адреса м. Монастирище, вул. Гайдара, 30.

12.03.1993 між фірмою «КОФІ» та малим приватним підприємством «ЕДЕЛЬВЕЙС» укладено договір купівлі-продажу незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку №3, який розміщений в м. Монастирище по провулку Щорса. Договір вступає в силу з моменту передачі будинку по акту (пункт 5 договору).

16.03.1993 складено акт про передачу фірмою «КОФІ» в незакінченому стані вказаного житлового будинку на баланс ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС».

Вказаний житловий будинок був добудований ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС», після чого 12.01.1993 державною приймальною комісією з прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об’єкту було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об’єкта.

08.04.1996 розпорядженням голови Монастирищенської РДА №110 введено в експлуатацію тридцятиквартирний житловий будинок №3 по провулку Щорса в м. Монастирище. Вказаним Розпорядженням будинок поставлено на баланс ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС».

24.04.1998 рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №11 визнано право власності на тридцятиквартирний житловий будинок №3 по провулку Щорса в м. Монастирище за ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС» на 100%. Черкаському МБТІ вказано зареєструвати дане будівництво.

20.05.1998 Черкаське БТІ посвідчило, що зазначений житловий будинок зареєстровано ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС» в цілому на праві приватної власності на підставі рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 №11, при цьому ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС» було видано реєстраційне посвідчення.

26.04.2001 рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №137 виділено ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС» земельну ділянку в розмірі 0,30 га по провулку Щорса в м. Монастирище у зв’язку із купівлею незакінченого тридцятиквартирного житлового будинку в постійне користування.

17.01.2002 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок №3 по провулку Щорса в місті Монастирище ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС».

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.04.2005 визнано недійсним свідоцтво про право власності ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС» на житловий будинок № 3 по провулку Щорса в місті Монастирище Черкаської області.

На підставі цього рішення суду відповідач своїми рішеннями, забрав в комунальну власність вісімнадцять квартир, на які видав ордери для вселення фізичним особам, що потягло збитки підприємству та, як наслідок, вказані збитки успадковані позивачем у цій справі, так як їх зазнав спадкодавець від договірних зобов’язань, пов’язаних з добудовою багатоповерхового будинку, право на відшкодування яких позивач, як спадкоємець, має згідно ч. 1 ст. 1230 ЦК України.

Позивач вважає, що купівля будинку ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС», прийняття на підставі рішення органу державної влади в експлуатацію будинку, визнання права власності на будинок за ПП на підставі рішення органу місцевого самоврядування з наступною державною реєстрацією, надає йому, як спадкоємцеві, право на відшкодування збитків з відповідача, як особи, яка приймала відповідні рішення та в комунальну власність якої вибули вісімнадцять квартир, з урахуванням того, що рішеннями судів були скасовані, тобто визнані незаконними рішення про визнання за ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС» права власності на нерухоме майно та скасовано державну реєстрацію за останнім.

Ціна позову ним визначена виходячи з загальної площі переданих в комунальну власність квартир в будинку № 3 по пров. Щорса в м. Монастирище, на які відповідачем видані ордери на вселення фізичним особам. Так, відповідачем в комунальну власність були передані п’ять однокімнатних квартир загальною площею 174,5 кв.м; сім двокімнатних квартир загальною площею 315 кв.м та шість трьокімнатних квартир загальною вартістю 365,4 кв.м. Загальна площа квартир, набутих в комунальну власніть відповідачем в квадратних метрах складає 574, 9 кв.м, що згідно проведеної оцінки квадратного метру квартир в будинку № 3 по провулку Щорса в м. Монастирище, дорівнює ціні позову.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.06.2012 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивач не довів, що спадкодавець на день його смерті станом на 12.03.2014 мав збитки та право на їх відшкодування; що такі збитки заподіяні відповідачем, а також того, що позивач успадкував такі збитки та право на їх відшкодування.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 23.07.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог у справі. Скаржник зазначає, що суд не надав оцінки доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, навівши їх у тексті рішення. Суд не застосував норми матеріального права, які підтверджують успадкування позивачем права на відшкодування збитків. Суд прийшов до умовного (помилкового) висновку про те, що спадкодавець за життя не порушував питання про відшкодування йому збитків, оскільки це залежить від настання (ненастання) певної обставини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 двічі не з’явився, востаннє - з причин, що визнані колегію суддів не поважними. Відповідач -Монастирищенська міська рада також не з’явилася з невідомих суду причин.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАМ №898330 спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер 12.03.2014, є ОСОБА_3 Спадщина складається з: ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС», код 21354707, юридична адреса м. Монастирище, вул. Гайдара, 30, зареєстрованого Монастирищенською РДА 25.09.1992, перереєстроване 27.04.2009.

12.03.1993 між фірмою «КОФІ» та приватним малим підприємством (ПМП) «ЕДЕЛЬВЕЙС» укладено договір купівлі-продажу незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку №3, який розміщений в м. Монастирище по провулку Щорса, договір вступає в силу з моменту передачі будинку по акту.

Згідно даних акту на передачу 30-ти квартирного житлового будинку фірма «КОФІ» передала в незакінченому стані 30-ти квартирний житловий будинок №3 по провулку Щорса на баланс ПМН «ЕДЕЛЬВЕЙС».

Згідно даних платіжного доручення №14 від 16.03.1993 ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС» перерахувало фірмі «КОФІ» 12693771 карбованців за вказаний житловий будинок відповідно до договору купівлі-продажу від 12.03.1993.

Згідно розпорядження Монастирищенської РДА №110 від 08.04.1996 30-ти квартирний житловий будинок №3 по провулку Щорса в м. Монастирище введено в експлуатацію та поставлено на баланс ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС».

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №11 від 24.04.1998 визнано право власності на 30-ти квартирний житловий будинок №3 по провулку Щорса в м. Монастирище за ПМП «ЕДЕЛЬВЕЙС» на 100%, Черкаському МБТІ вказано зареєструвати право власності на дану будівлю.

Рішенням п‘ятої сесії Монастирищенської міської ради №5-4 від 18.10.2002 скасовано рішення виконавчого комітету міської ради від 24.04.1998 №11 «Про визнання права власності на житловий будинок по пров. Щорса, 3 за ПМП «Едельвейс» та анульоване свідоцтво про право власності на житловий будинок по пров. Щорса, 3, яке видане ПМП «Едельвейс». Рекомендовано жителям ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовними заявами до місцевого суду про визнання недійсними договорів дарування житлових квартир, оформлених на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 24.04.1998 №11 «Про визнання права власності на жилий будинок по пров. Щорса, 3 за ПМП «Едельвейс»; копію рішення направлено до Монастирищенської державної нотаріальної контори для призупинення оформлення угод по відчуженню житлових квартир будинку №3 по пров. Щорса; копію рішення направлено до Монастирищенського місцевого суду для призупинення розгляду справ про виселення жителів з будинку №3 по пров. Щорса; створено комісію для вивчення питання про прийняття житлового будинку №3 по пров. Щорса в комунальну власність міста.

Рішенням двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради №26-34 від 24.02.2006 квартири № 15, 25, 28 будинку №3 по пров. Щорса були прийняті у комунальну власність міста та передані на обслуговування в ДП «Житлокомунгосп». Виконавчому комітету міської ради дано вказівку видати ордери на проживання в квартирах ІНФОРМАЦІЯ_2, які прописані і проживають у даних квартирах.

Згідно рішення Монастирищенського районного суду від 14.04.2005 у справі №2-3/2005 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПМП «Едельвейс», фірми «Кофі», Монастирищенської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування квартири недійсним, поновлення строку позовної давності задоволено повністю.

Згідно листа ТОВ «Уманський центр оцінювачів» від 21.09.2016 ринкова вартість 1 кв.м загальної площі приміщень багатоповерхового житлового будинку станом на 22.09.2016 за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м.Монастирище, пров. Щорса, 3, може становити 200,00 дол. США, що еквівалентно 5194,92 грн. по курсу НБУ.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

З урахуванням наведеного вище позивач вважає, що йому у ході спадкування дісталося право вимагати відшкодування збитків, які міська рада (відповідач) завдала ОСОБА_5, який помер 12.03.2014, як власнику ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС» внаслідок позбавлення останнього прав на 30-ти квартирний житловий будинок №3, який розміщений в м. Монастирище по провулку Щорса.

Однак з такими доводами апеляційний суд погодитися не може.

Так відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Статтею 1230 ЦК України регламентовано спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки. Частиною 1 цієї статті передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З системного аналізу викладених норм права та встановлених у справі фактичних обставин, слідує, що доказів наявності у спадкодавця на день його смерті (момент відкриття спадщини) збитків внаслідок скасування права власності ПП, яке йому належало, на житловий будинок у справі не має.

Так рішення міської ради про скасування права власності ПП на майно (Рішення п‘ятої сесії Монастирищенської міської ради № 5-4 від 18.10.2002, рішення двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради № 26-34 від 24.02.2006) наразі чинні та ніким не оспорені, що не дає підстав вести мову про незаконність відповідних дій органу місцевого самоврядування та завдання ними збитків власнику ПП «Едельвейс».

Також, які вірно вказав суд першої інстанції, у справі відсутні докази наявності збитків, пов‘язаних із завершенням будівництва даного будинку, передачею квартир в користування і приватну власність громадянам, які в них проживали.

Апеляційні доводи правильності таких висновків суду не спростовують, адже не доводять існування у власника ПП «Едельвейс» збитків від скасування права власності на житловий будинок.

Так не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що суд не надав оцінки доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, навівши їх у тексті рішення, адже відповідна оцінка мала місце у контексті доведення цими доказами наявності збитків у позивача у справі.

Слід оцінити критично апеляційні доводи про те, що суд не застосував норми матеріального права, які підтверджують успадкування позивачем права на відшкодування збитків, адже наявність таких збитків доведена доказами не була.

Доводи скаржника про те, що суд прийшов до умовного (помилкового) висновку про те, що спадкодавець за життя не порушував питання про відшкодування йому збитків, оскільки це залежить від настання (ненастання) певної обставини, також не свідчить про наявність збитків у позивача в цій справі.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.06.2012 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України слід віднести на рахунок державного бюджету, так як згідно вимог п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» скаржника звільнено від сплати судового збору як інваліда ІІ групи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.06.2012 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Монастирищенської міської ради про стягнення збитків в порядку спадкування – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 12 вересня 2018.

Суддя-доповідач

Судді