Ухвала суду № 76426401, 11.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/627/18 Справа № 694/388/18 Категорія: ст. 91 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості ОСОБА_7 ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 засуджений вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2007 за ст. 142 ч.3 (1960 року), 185 ч.3, 185 ч.5, ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.5, 187 ч.4, 257, 263 ч.1, 70 ч.1 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини особистого майна. За поданням адміністрації Катеринівської виправної колонії № 46 про приведення вироку у відповідність з новим законом, який пом’якшує покарання, та на підставі ч.1 ст. 70 КК України, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 03.04.2009 остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 13.04.2012 ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково з місць позбавлення волі на невідбутий термін покарання - 1 рік 9 місяців 24 дні.

Відповідно до довідки про звільнення серії ДНП №18062 засуджений ОСОБА_7 відбув покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 07.02.2006 по 20.04.2012, звільнений за постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.04.2012 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 9 місяців 24 дні, на підставі ст. 81 КК України. 01.03.2014 покарання відбуте, час відбуття покарання закінчений. 01.03.2018 року сплило ? строку, визначеного для погашення судимості, передбаченого п.9 ч.1 ст. 89 КК України (в редакції чинній станом на травень 2007 року - період ухвалення обвинувального вироку та призначення покарання).

06.04.2018 ОСОБА_7 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з клопотанням про дострокове зняття судимості.

21.06.2018 ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості ОСОБА_7

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просив скасувати та постановити нову ухвалу, якою його клопотання про дострокове зняття судимості задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він після відбуття покарання у виді позбавлення волі зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення. Отже, завдання такого правового стану особи, як судимість, що має персональний характер і полягає у різноманітних обмеженнях щодо особи, які встановлюються з метою закріплення результатів впливу на неї та щоб переконатися, що відбулося її виправлення, досягнуті, а тому його клопотання про дострокове зняття судимості підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, думки засудженого ОСОБА_7А та його захисника ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора Пашковської Ю.П., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме: положення ч. 2 ст. 91 КК України, в редакції Закону 1698-VII від 14.10.2014, при розгляді його клопотання про дострокове зняття судимості за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2007, є слушними.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, 257, ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.91 КК України зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст.89 цього Кодексу, не допускається.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Згідно з ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом України про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 року статтю 91 КК України було доповнено частиною другою, згідно з якою зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Отже, вказаним законом, який набрав чинності після вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та після його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, було погіршено його становище шляхом виключення можливості дострокового зняття судимості.

А тому, відповідно до принципу ретроактивності положення ч.2 ст.91 КК України, які набрали законної сили 25.01.2015 року, не мають зворотної дії в часі і поширюватися на ОСОБА_7 не можуть, про що він обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі.

Згідно з ч.1 ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Відповідно з ч.ч.1,3 ст.91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

У відповідності до положень п.9 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Відповідно до п. 9,10 постанови Пленуму Верховного суду України № 16 від 26.12.2003 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» зняття судимості є правом, а не обов'язком суду. Тому, якщо з урахуванням обставин справи суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити в достроковому знятті судимості. Для правильного вирішення клопотання про дострокове зняття судимості, з поміж іншого, враховуються: характеристики з місця проживання, роботи чи з органів, що здійснюють нагляд за особою, яка має судимість; копії вироків, судимість за якими не знята і не погашена; документи, що свідчать про підстави і час фактичного звільнення від покарання; дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Колегія суддів вважає, що доводи клопотання засудженого ОСОБА_7 та додані до нього матеріали не підтверджують у достатній мірі його виправлення, оскільки останнім не надано даних про те, що з моменту відбуття покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2007 він не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, які у свою чергу є основним чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, даних про його працевлаштування після звільнення з місць позбавлення волі, характеристик з місця проживання та роботи за цей період, даних про відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 пояснив, що після звільнення з місць позбавлення волі він до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, працював водієм на різних підприємствах ( але документів, що це підтверджують не надав), збитки, заподіяні злочином , не відшкодовував .

Колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини не свідчать про те, що засуджений після звільнення від відбування покарання зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, а тому відсутні підстави для дострокового зняття судимості з ОСОБА_7.

Приєднані засудженим до клопотання документи : характеристика з місця роботи за період з 10.03.2017 по теперішній час, копія посвідчення водія, копія вироку від 30.05.2007, копія постанови Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7, копія довідки про звільнення, колегія суддів не визнає достатніми доказами для висновку про те, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_7 довів своє виправлення та, що з нього може бути достроково знята судимість.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачений цим Кодексом; що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на сторону, яка на них покликається; що заявником та його захисником не надано доказів, які б у достатній мірі підтверджували виправлення ОСОБА_7 та слугували б підставами для дострокового зняття з нього судимості.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що хоча при прийнятті рішення щодо клопотання ОСОБА_7 про дострокове зняття судимості , судом першої інстанції було застосовано закон, який не підлягає застосуванню, ч. 2 ст. 91 КК України в ред. від 14.10.2014, як підставу для такої відмови, але рішення судом першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про дострокове зняття судимості, по суті було прийнято вірне, тому колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали районного суду та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання ОСОБА_7 та дострокового зняття з нього судимості, як про те просить останній в своїй апеляційній скарзі, – відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 91 КК України, ст.ст. 404, 407, 418, 537 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості ОСОБА_7, – залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :