Рішення № 7642615, 12.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10                                                                                           Справа№ 26/232

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий Львівської області

про: стягнення 341054,10 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Шипка О.Р. –представник (довіреність № 1 від 11.11.2008 р.)

від відповідача не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий Львівської області про стягнення 341054,10 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2009 р. Ухвалою суду від 08.12.2009 р. розгляд справи відкладався до 12.01.2010 р.

08.12.2009 р. позивачем подано заяву № 438 про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача суму в розмірі 10649,63 грн., з яких: 6219,39 грн. –пеня, 3520,03 грн. –інфляційні втрати, 910,21 грн. –3% річних та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги з врахування заяви про зменшення позовних вимог підтримав.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 16.11.2009 р. та 08.12.2009 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому прядку не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

10.07.2007 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 10-07/07 (далі по тексту –договір).

Згідно умов договору позивач зобов’язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари (далі по тексту –товар), згідно замовлення за ціною, кількістю та за іншими умовами, узгодженими сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а саме: лікеро-горілчану продукцію, на загальну суму 330404,47 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Покупець (відповідач) здійснює оплату за товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у даному договорі розрахунковий рахунок Продавця (позивача).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованості в розмірі 330404,47 грн.

Згідно п. 4.3. договору, за порушення терміну розрахунку, передбаченого в п. 3.1. даного договору, Продавець (позивач) має право стягнути з Покупця (відповідача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування. Позивачем нараховано відповідачу пеню, яка підлягає стягненню, на загальну суму 6219,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати на загальну суму 3520,03 грн. та 3% річних на загальну суму 910,21 грн.

08.12.2009 р. позивачем подано заяву № 438 про зменшення позовних вимог, згідно якої повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача суму в розмірі 10649,63 грн., з яких: 6219,39 грн. – пеня, 3520,03 грн. –інфляційні втрати, 910,21 грн. –3% річних, а також покласти на відповідача сплату судових витрат. Факт погашення відповідачем суми основного боргу підтверджується платіжними дорученнями № 5095 від 04.12.2009 р. та № 5097 від 07.12.2009 р., копії яких долучено до матеріалів справи. Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 330404,47 грн. провадження у справі слід припинити. Слід зазначити, що погашення відповідачем суми основного боргу відбулося після подання позивачем позовної заяви до суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Оскільки погашення відповідачем суми основного боргу відбулося після звернення позивача з позовною заявою до суду, то згідно ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на відповідача повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, Львівська область (р/р 26007135208100 в АКІБ Укрсиббанк, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35130711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім», м. Львів, вул. Кордуби, 2а (р/р 26006028030601 в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 325774, код ЄДРПОУ 32483182) 6219 грн. 39 коп. пені, 3520 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 910 грн. 21 коп. –3% річних, 3410 грн. 54 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У частині позовних вимог щодо стягнення 330404,47 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя