Рішення № 76424946, 10.09.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1352/18

провадження №2-а/176/32/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2018 р. суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Гусейнов К.А., розглянувши у письмовому провадженні в м.Жовті Води адміністративний справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2018 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов вказаний позов, в якому заявник просить скасувати постанову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 137 про накладення адміністративного стягнення від 29.05.2018 року та закрити справу про адміністративне правопорушення відкриту відносно позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вказана постанова винесена на підставі протоколів про адміністративне правопорушення від 17.05.2018 року за № 137 та № 138, складених відносно неї та акту від 25.04.2018 року № 21422/04-36-13-05/НОМЕР_1 за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є неправомірним, оскільки строк притягнення до адміністративної відповідальності вийшов. Також вказала, що у спірній постанові відсутні відомості про те, які конкретно дії були нею вчинені з порушенням і в який день, в чому саме полягала її проиправна винна дія або бездіяльність. Просить суд поновити строк на оскарження постанови від 29.05.2018 року, огскільки спірну постанову отримала засобами поштового зв'язку 12.06.2018 року і оскаржила її в 10 денний термін з дня отримання. Просить скасувати скасувати спірну постанову, а провадження у справі закрити.

В судове засідання позивач не з’явився ОСОБА_1, надав заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. У відзиві відповідач зазначила, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснювала такі види діяльності за КВЕД: 47.11; 56.10; 68.20. Перевіркою дотримання строків сплати ПДФО встановлено, що позивачем порушені строки сплати військового збору, що встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, що потягнули за собою штрафні санкції відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України. Також вказаною перевіркою встановлена розбіжність між придбаним, реалізованим товаром та залишками ТМЦ станом на 31.12.2017 в розрізі номенклатури товару, кількості та вартості, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки на загальну суму 24063,83 грн., з яких до витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2017 рік, включено 24063,83 грн. Таким чином ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п. 177.4.5. п. 177.4. ст.. 174 ПК України безпідставно віднесено до складу витрат, відображених у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2017 рік, витрати не пов’язані із здійсненням господарської діяльності на суму 24063,83 грн. Крім того, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 174 ПК України безпідставно віднесено до складу витрат, відображених у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2016, 2017 р.р. витрати не пов’язані із здійсненням господарської діяльності на суму 182241,99 грн., в т.ч. за 2016 рік - 112597,30 грн., за 2017 рік - 69644,69 грн. Також встановлено завищення визначення вартості витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності за 2016 рік - 112597,30 грн., за 2017 рік - 93708,52 грн. (загальна сума перевищення - 206305,82 грн.), чим порушені вимоги положень п. 177.2 та п.п. 174.4.5 ПК України. Разом з тим, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України донараховано ПДФО від впровадження господарської діяльності на загальну суму 37135,05 грн (за 2016р. - 20267,51 грн, за 2017р. - 16867,53 грн.). Згідно п.п. 2.1.3. вищевказаного акту перевіркою встановлено заниження позивачем військового збору на загальну суму 3094,59 грн. (за 2016р. - 1688,96 та за 2017р. - 1405,63 грн.) Позивачем також занижено суму доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванням ПДФО у розмірі 22% у 2016 році у сумі 112597,30 грн. В порушення ст.ст. 7-9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (№2464-VI) донараховано єдиного внеску за 2016р. на суму 44380,84 грн. Перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2016 по 21.12.2017 встановлено заниження позитивного значення, яке сплачується до держбюджету в розмірі 41263 грн. Враховуючи виявлення вищевказаних порушень податкового законодавства, розглянувши протоколи від 17.05.2018 №137 та № 138 та акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.04.2018 №21422/04- 36-13-05/НОМЕР_1 щодо ФОП ОСОБА_1 посадовою особою ГУ ДФС - заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 була винесена постанова від 29.05.2018 про накладення адміністративного стягнення, якою позивач була притягнена до адмінвідповідальності із зобов’язанням сплатити штраф у сумі 680 грн.

Суд, повно, всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт № 21422/04- 36-13-05/НОМЕР_1, в якому встановлено наступні порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 Г1К України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності па загальну суму 37 135,05 грн.;

- п.163.1 ст.163, ст.176, з урахуванням п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ донараховано військового збору на загальну суму 3094,59 грн., в тому числі за 2016 рік - 1688,96 грн., за 2017 рік - 1405,63 грн.;

- п.4 ст.25 Закону №2464 «Про військовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок у розмірі 44380,84 грн., у т.ч. за 2016 рік в сумі 44380,84 грн.;

- п.8 ст.9 розділу III Закону №2464 у частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов’язання, зазначену у поданій платником звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з сум заробітної плати;

- п.201.10. ст.201 ПКУ в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у 2017 році на суму ПДВ - 683,41 грн.;

- п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПКУ у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ;

- п.п. г) п. 198.5 ст. 198. з урахуванням п. 186.1 ст.186 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано ПДВ на суму 41 263 грн., в т.ч. по періодам в сумі 2192 грн. за січень2016 року, в сумі 1469 грн. за лютий 2016 року, в сумі 551 грн. за березень 2016 року, в сумі 465 грн. за квітень 2016 року, в сумі 1568 грн. за травень 2016 року, в сумі 2329 грн. за червень 2016 року, в сумі 2653 грн. за липень 2016 року, в сумі 2820 грн. за серпень 2016 року, в сумі 2220 грн. за вересень 2016 року, в сумі 1682 грн. за жовтень 2016 року, в сумі 2464 грн. за листопад 2016 року, в сумі 4413 грн. за січень 2017 року, в сумі 58 грн. за лютий 2017 року, в сумі 137 грн. за березень 2017 року, в сумі 1314 грн. за квітень 2017 року, в сумі 715 грн. за травень 2017 року, в сумі 1975 грн. за червень 2017 року, в сумі 2099 грн. за липень 2017 року, в сумі 931 грн. за вересень 2017 року, в сумі 2255 грн. за жовтень 2017 року, в сумі 1698 грн. за листопад 2017 року, в сумі 5255 грн. за грудень 2017 року.

- п.2.2., п.2.6. гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зі змінами та доповненнями) щодо не оприбуткування (несвоєчасне) готівки в книгах обліку розрахункових операцій у сумі 26 860,46 грн. (а.с.27-48)

29 травня 2018 року за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення від № 137 та № 138 та доданих до них матеріалів справи про адміністративні правопорушення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 137, якою встановлено порушення у виді заниження оподатковуваного доходу та порушення порядку нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження єдиного внеску з сум доходу, отриманого від здійснення діяльності та притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення ч.1 ст. 164-1 та ч.1 ст. 165-1 КУпАП (а.с.15).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, частиною першою статті 164-1 КУпАП передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, що тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першої статті 165-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України

Вимоги до постанови в справі про адміністративне правопорушення визначені ст.283 КУпАП. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Разом з тим, в дослідженій судом постанові № 137 про накладення адміністративного стягнення від 29 травня 2018 року за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП та ч. 4 ст. 165-1 КУпАП відповідно, не зазначено в чому конкретно полягали порушення, які конкретно неправомірні винні дії або бездіяльність вчинені ОСОБА_1 і коли саме. Тобто не розкрито, в чому саме полягало заниження оподатковуваного доходу та порушення порядку нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження єдиного внеску з сум доходу, отриманого від здійснення діяльності.

Таким чином, в оскаржуваній постанові не повністю вказана об’єктивна сторона правопорушення, чого вимагає ст.256, 283 КУпАП.

Зазначена абстрактність інкримінованого правопорушення позбавляє можливості зрозуміти суть правопорушення особою, яку притягують до відповідальності, щоб мати змогу ефективно захищатися від висунутого обвинувачення. Відсутність конкретизації є порушенням права на захист.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 29.05.2018 року не було розкрито суть адміністративних правопорушень, інкримінованих ФОП ОСОБА_1, які передбачені ч.1 ст.164-1 КУпАП та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву щодо обґрунтування правомірності накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_1 судом не приймаються до уваги, оскільки вони зводяться до описання порушень викладених в акті документальної перевірки, не містять доказів правомірності оскаржуваної постанови від 29.05.2018 року про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.164-1 КУпАП та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Крім того, в силу ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Разом з тим, зі спірної постанови вбачається, що відповідачем не дотримана вимога про накладення стягнення за кожне правопорушення окремо. Крім того, відповідачем не доведено факт відібрання поясненнь у позивача по суті правопорушення до розгляду справи про адміністративне правопорушення не надано можлививості дати пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 279 КУпАП.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи встановлені обставини, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в оскаржуваній постанові не розкрито суті адміністративного правопорушення, місця часу, вчинення правопорушником конкретної протиправної дії. Такі обставини є підставою для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 137 від 29 травня 2018 року відносно ФОП ОСОБА_1, а справу слід надіслати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

З цих же підстав суд позбавлений можливості вирішити питання щодо строків накладення адміністративного стягнення, а висновок про закриття провадження у справі за даних обставин є передчасним.

Посилання в оскаржуваній постанові на акт про результати документальної планової невиїзної перевірки не звільняє відповідача викладати суть вчиненого адміністративного правопорушення в самій постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Щодо строку оскарження спірної постанови, суд вважає необхідним його поновити, оскільки доводи позивача про отримання ним цієї постанови 12.06.2018 року, відповідачем та матеріалами справи не спростовано.

На підставі викладеного, та у відповідності до ст. ст. 5, 18, 139, 241, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Скасувати постанову виконуючого обов’язки заступника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № 137 від 29 травня 2018 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Надіслати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-1 та ч.1 ст. 165-1 КУпАП на новий розгляд до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Відомості про сторін:

позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: 52200, АДРЕСА_1;

відповідач: Головнеуправління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, код юридичної особи 39394856, адреса місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області. Згідно ч.4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, ч.2 ст. 295 КАС.

Суддя Жовтоводського

міського суду ОСОБА_3