Рішення № 76424924, 03.09.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.09.2018 Єдиний унікальний номер 205/5481/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокум. ДніпроСправа № 205/5481/16 2/205/342/18

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати договір іпотеки № 7827/3167/305653 від 30.07.2007р., укладений між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Башкіною І.Ю, зареєстрований в реєстрі за номером 4026 недійсним. Позовна заява мотивована тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірного договору іпотеки не було дотримано всіх істотних умов передбачених ст.18 ЗУ «Про іпотеку», а відтак такий правочин укладено без додержання вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.

Позивач у судове засіданні не з'явилась, проте її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

30.07.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/133858/3167/74 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого банк надав позивачу кредит у розмірі 48 7200,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язалась кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором (а.с.12-13).

30.07.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 7827/3167/305653 (далі - Договір іпотеки).

За змістом п.1.1 Договору іпотеки цей договір забезпечує вимогу іпотекодаржателя, що випливає з Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Відповідно до п.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою м. АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.07.2007р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю. за № 4024.

Опис предмета іпотеки: земельна ділянка площею 543 кв.м. На земельній ділянці розташовано: А-1 житловий будинок цегла, житловою площею 63,1 кв.м., загальною площею 181,4 кв.м.; Б-сарай залізо, В-басейн шл.бет; Г-альтанка дер; Ф-фундамент шл.бет; Д-сарай мет.; 1, І споруди.

Однією з підстав, якою позивач обґрунтовує заявлені вимоги, є розбіжність у п.1.2 Договору іпотеки, а саме в зазначенні предмету іпотеки «квартира» та опису предмета іпотеки «земельна ділянка».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини статті 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Як вбачається з уточненої позовної заяви, предметом іпотеки є житловий будинок в м. Дніпро, вул. Доблесна, 227-а, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ВЕТ № 733544, реєстр 4024 від 30.07.2007р.

Аналогічні відомості містить п.1.2 Договору іпотеки, в якому зазначено на підставі якого правовстановлюючого документу належить предмет іпотеки іпотекодавцю.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що розбіжність у п.1.2 Договору іпотеки є підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки такий пункт Договору іпотеки містить достатній опис предмета іпотеки для його ідентифікації, а сам по собі факт помилкового зазначення назви іпотечного майна не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним Договору іпотеки.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що зазначена в описі предмета іпотеки земельна ділянка не належала та не належить їй на праві приватної власності, як на підставу для визнання Договору іпотеки недійсним, оскільки позивачем необґрунтовано яким чином дана обставина порушує її цивільні права та інтереси.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.15-16, 203 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки №7827/3167/305653 від 30.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., зареєстрований в реєстрі за номером 4026 недійсним-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2018р.

СуддяН.Г. Остапенко