Рішення № 76424714, 23.08.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2612/18

2/212/1692/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Мариненко І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Павлової Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків з ПАТ «Суха Балка» 170 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка» з 13.11.1995р. по 31.08.2000 року на різних посадах, а саме, машиністом навантажувальної машини та підземним прохідником на шахті «Ювілейна». Причиною професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Відповідач не забезпечивши на його робочому місці безпечні та нешкідливі умови праці, порушив його законні права, що призвели до професійного захворювання, втрати працездатності, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткові зусилля для організації свого життя.

Рішенням Українського науково-дослідного інституту промислової медицини у позивача виявлені та встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова; хронічне обструктивне захворювання легень ; вібраційна хвороба.

За висновком МСЕК від 05.10.2017р. позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування хронічного професійного захворювання, за останнім місцем його роботи ПАТ «КЗРК», про що складено акт по формі П-4 від 31.07.2017р., відповідно до якого причиною виникнення професійного захворювання став профмаршрут позивача, в тому числі робота на підприємстві відповідача ш. Ювілейна, ВАТ «Суха Балка».

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов'язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст. 13 несе безпосередню відповідальність.Оскільки професійне захворювання виникло у нього внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Оскільки він втратив своє здоров'я, та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати йому моральну шкоду. В зв'язку з професійним захворюванням змінився його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують його звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Суха Балка» Павлова Н.Ф. проти позову заперечувала у повному обсязі та вказала, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників. Крім того, при прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці. На підприємстві він тільки почав свою трудову діяльність, а більшу частину трудової діяльності провів на підприємстві ПАТ «КЗРК», яке повинно нести відповідальність перед позивачем за отримане ним професійне захворювання. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з тим, що відсутній факт встановлення наявності доказу вини відповідача та позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, має загальний стаж роботи 27 років 4 місяці, з них 16 років 7 місяців в умовах впливу шкідливих факторів.

Відповідно трудової книжки ОСОБА_3 працював на шахті «Ювілейна» ПАТ «Суха Балка» з 13.11.1995 р. по 04.06.1997 р. - машиністом навантажувальної машини, з 04.06.1997р. по 31.08.2000р. підземним прохідником. Звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13.07.2017 №849 ОСОБА_3 було встановлені професійні захворювання:

-Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно -сенсорної полінейропатії, двобічним плеччолопатковим періартрозом ( ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів ( ПФ першого-другого ступеня) , код Т75.2;

- Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами нейродистрофією у вигляді періартрозу колінних суглобів ( ПФ другого ступеня), код М54.1;

- Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), группа «А». Легенева недостатність першого ступеня J44. вказано, що позивач працював в шкідливих умовах, запиленість повітря робочої зони.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією ПАТ «Кривбасзалізрудком», де з 18.09.2000р. по 21.04.2017р. працював ОСОБА_3 Про це було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31.07.2017р.

В пункті 16 Акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості робочого місця, крім того підставою для встановлення професійного захворювання також послужив профмаршрут позивача, в тому числі робота з 04.06.1997р. по 31.08.2000р. - підземним прохідником ш.«Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», що підтверджено медичним висновком ЛЕК УНДІПМ від 13.07.2017р. №849.

Тобто, відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та ст.153 КЗпПУ, що й призвело до виникнення у нього професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування професійного захворювання.

У відповідності до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

У відповідності до ст.158 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Аналогічні вимоги передбачені ст. 21 ЗУ «Про охорону праці».

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов'язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст.13 закону несе безпосередню відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України «відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

Оскільки, професійне захворювання виникло у позивача внаслідок порушення адміністрацією підприємства, де він працював, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

За висновком МСЕК від 05.13.2017р. серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 первинно, була встановлена втрата професійної працездатності 60%, з яких 30% -по вібраційній хворобі, 20% - по радикулопатії та 10% - по ХОЗЛ та встановлена третя група інвалідності, з наступним переоглядом 01.09.2018 р.

В зв'язку з професійним захворюванням змінилися образ та якість життя, позивача, що завдає йому моральних страждань. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань позивача, що призводять до значних і постійних моральних страждань, адже в ЦКУ ч.2 ст.23 передбачено, що моральна шкода полягає:

«1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я;»

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «…4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. ….»

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю.

Таким чином, у наслідок винних дій і бездіяльності адміністрації підприємства позивач відчуває як фізичні так і моральні страждання і переживання, викликані ушкодженням її здоров'я в результаті фізично шкідливих і небезпечних факторів при виконанні трудових обов'язків.

У відповідності до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно частині 3 ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини факту душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається зі змісту акту розслідування профзахворювання П-4, комісія встановила порушення закону, що призвели до профзахворювання, тобто вину відповідача, який не забезпечив належні умови праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі №1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦКУ та ст.. 237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ч. 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у її житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням

ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 25 000,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

На підставі ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_3 - 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави - судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. В. Козлов