Ухвала суду № 76423613, 13.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8098/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гайданки Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», та державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», та державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.09.2018 року.

У період з 13.08.2018 року по 12.09.2018 року головуюча суддя Світлик О.М. перебувала у щорічній відпустці.

16.08.2018 року через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 надійшла заяву про забезпечення позову, згідно з якою представник заявника просить забезпечити позов наклавши арешт на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника посилається на те, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області під головуванням судді Світлик О.М. перебуває цивільна справа № 308/8098/18 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» та державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_3 про скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності банку на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору № 0612/0308/45-006-Z-1 від 05.03.2008 року.

Вважаючи, що внаслідок пред’явлення даного позову банк відчужить квартиру, що у свою чергу унеможливить задоволення позовних вимог у вказаній справі, позивач подавав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру. Однак, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2018 вказану заяву повернено позивачу, оскільки вона, на думку суду, не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме, не містила відповідне обґрунтування необхідності забезпечення позову, виходячи із співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, та ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. При цьому, суд вважав, що позивачем не наведено переконливих та достатніх доводів щодо не застосування зустрічного забезпечення.

З огляду на викладене позивач вважає за необхідне повторно подати заяву про забезпечення його позову, додатково зазначивши про нові обставини та виконавши встановлені вимоги.

Представник заявника зауважує, що позовні вимоги немайнового характеру обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення реєстратора є незаконним, оскільки банк вже звернув стягнення на належну позивачу квартиру у судовому порядку, проте виконання рішення було відстрочене у зв’язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також мало місце порушення процедури звернення стягнення на квартиру, так як належна оцінка суб’єкта оціночної діяльності не могла бути проведена через відсутність у банку доступу до квартири, а повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання фактично надіслано позивачу лише 20 червня 2018 року, тобто у день прийняття реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору іпотеки. Отже, затвердженням представника заявника можливе задоволення позовних вимог зумовить позбавлення банку права власності на об’єкт нерухомого майна значною вартістю.

Вказує, що натомість вже після постановлення судом вищезгаданої ухвали, позивачу з всесвітньої мережі Інтернет стало відомо, що банк через оголошення на спеціалізованому сайті «ОLХ» розмістив повідомлення про продаж ним квартири за ціною 23350 доларів (роздруківки з сайту додаються). Крім того, банк звернувся до ДВС із заявою про повернення виконавчого листа про звернення стягнення на квартиру, що у відповідності до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зумовлює зняття арешту з квартири, а відтак і відкриття можливості її реалізації банком. Тому, представник заявника вважає, що ці роздруківки є беззаперечним доказом існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній цивільній справі й неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Також представник заявника зазначає, що оскаржуване позивачем рішення реєстратора містить достатні й очевидні ознаки протиправності.

За твердженням представника заявника враховуючи, що вищеназвані порушення вимог законодавства та майнових прав, які допущені банком та реєстратором, є істотними та явно спрямовані на порушення конституційних прав позивача, а строк розгляду справи за вказаним позовом з урахуванням навантаженості на суддів беззаперечно буде тривалим, невжиття заходів по забезпеченню цього позову шляхом накладення арешту на квартиру впливатиме на ефективний захист та поновлення порушених (оспорюваних) прав й інтересів позивача.

У поданій заяві представник заявника вказує, що позивач пропонує суду не застосовувати зустрічного забезпечення, оскільки з пред’явленого ним позову вбачається виникнення і існування спору між сторонами та реальної загрози неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру не завдасть жодної шкоди відповідачам.

Додатково представник заявника звертає увагу, що позивачем повністю дотримані вимоги ст. 151 ЦПК України, оскільки дана заява містить відповідне обґрунтування необхідності забезпечення позову, виходячи із співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, з вказівкою на немайновий характер заявленого позову, а також зазначено доводи щодо не застосування зустрічного забезпечення. Тому, правові підстави для повернення цієї заяви позивачу без розгляду відсутні. Натомість, якщо суд вважає вищенаведені доводи позивача недостатніми і непереконливими, у задоволенні такої заяви слід відмовити, забезпечивши можливість позивачу на оскарження відповідної ухвали.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник заявника (позивача) ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні вказану заяву про забезпечення позову підтримав повністю та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.

Інші учасники справи у судове засіданні не з’явилися. Від представника ПАТ «Альфа Банк» на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення про дату і час судового засідання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши додані до неї документи, заслухавши доводи представника заявника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у виді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З контекстного аналізу зазначених норм закону вбачається, що значення вказаних заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема згідно з п. 1 ч. 1 зазначеної статті позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз’яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як встановлено судом, предметом позову в даній праві є скасування рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору № 0612/0308/45-006-Z-1 від 05.03.2008 року.

За правилами ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ПАТ «Альфа-Банк» на даний час є власником у цілому квартири АДРЕСА_2, яка виникла на підставі іпотечного договору від 05.03.2008 року. Датою державної реєстрації права власності на спірну квартиру є 20.06.2018 року, а підставою внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41752620 від 22.06.2018 року, ОСОБА_3, Тячівська міська рада Закарпатської області.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства та роз’яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв’язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, співрозмірності заходів, який представник заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до переконання, що між сторонами наявний спір щодо майна, а тому вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.

Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову у даній справі є обґрунтованою та підлягає до задоволення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов’язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157, 259-261, 352-354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про забезпечення позову – задовольнити повністю.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 308/8098/18, а саме, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2.

Позивач (стягувач): ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач (боржник): публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, що знаходиться за адресою: вул. Десятинна, 4/6, м. Київ.

Відповідач (боржник): державний реєстратор відділу державної реєстрації Тячівської міської ради ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 2, м. Тячів, Закарпатська область.

Копію ухвали направити для виконання до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (вул. Заньковецької, 10, м. Ужгород, Закарпатська область) та учасникам справи для відома.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Строк пред’явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову – три роки.

Повний текст ухвали буде складено 13 вересня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик