Постанова № 76423421, 11.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1131/17

Провадження № 22-ц/772/1488/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуСправа № 127/1131/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Якименко М.М., Шемети Т.М., секретар Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Сичука М.М. у залі суду м.Вінниці (дата складення повного тексту невідома) справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Представництва «Карел Холоубек, А.С.», Karel Holoubek Trade Group a.s. про визнання недійсними договорів купівлі - продажу цінних паперів від 15 березня 2001 року та договору купівлі - продажу цінних паперів від 19 вересня 2001 року,-

встановив:

В січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів від 15 березня 2001 року, укладений між ОСОБА_6, представництвом «Карел Холоубек, А.С.» в особі директора ОСОБА_7 та Karel Holoubek a.s., trade group в особі ОСОБА_10.

Також просив визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів від 19 вересня 2001 року, укладений між ОСОБА_6, представництвом «Карел Холоубек, А.С.» в особі директора ОСОБА_7 та Karel Holoubek a.s., trade group в особі ОСОБА_10.

Стягнути з ОСОБА_4, представництва «Карел Холоубек, А.С.» та Karel Holoubek a.s., trade group на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Позов мотивований тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області розглядалась цивільна справа № 127/23351/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП «Фірма «ВІНМОСТ» та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування заяви про передачу майна, як внесок статутного фонду, рішення зборів учасників приватного підприємства, рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та номер запису про право власності.

Позивач зазначає, що під час розгляду цієї справи представником відповідача ОСОБА_8 (батьком ОСОБА_6.) надані суду документи, а саме: договір купівлі - продажу цінних паперів від 15.03.2001 року, договір купівлі - продажу цінних паперів від 19.09.2001 року, акт прийому - передачі до договору купівлі - продажу цінних паперів від 19.09.2001 року.

Сторонами цих договорів є ОСОБА_6., представництво «Карел Холоубек, А.С.» в особі директора ОСОБА_7 та Karel Holoubek Trade Group a.s. в особі ОСОБА_10.

Згідно умов договорів ОСОБА_6 спочатку купила, а потім продала, а представник Karel Holoubek Trade Group a.s. та представництво «Карел Холоубек А.С.» спочатку продало, а потім купило цінні папери на загальну суму 1950000 німецьких марок, що становило на час укладення договорів 4950000 грн.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що він хоча і не є стороною в договорах купівлі - продажу цінних паперів від 15.03.2001 року та від 19.09.2001 року, проте такі договори порушують його права. Суди, приймаючи до уваги вказані договори, ухвалювали рішення, якими не визнають його право на частку в спільному нажитому майні, вважаючи, що спірні договори не визнані судом недійсними, а тому можуть бути доказами того, що на момент вступу в шлюб дружина ОСОБА_3, ОСОБА_4, мала власні кошти, за допомогою яких і стала учасником ПП «Фірма ВІНМОСТ», вносила та поповнювала статутний капітал ПП «Фірма ВІНМОСТ».

Позивач вважає, що зазначені договори купівлі - продажу є фіктивними так як вчинені без наміру створення правових наслідків, та такими, що не відповідають актам цивільного законодавства, а тому мають бути визнані недійсними.

Рішенням Вінницького міського суду від 10.05.2018 в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що всі істотні умови оскаржуваних договорів виконані, тобто продавець передав а покупець прийняв майно (товар), а саме облігації іменні дисконтні звичайні серії F.

Судом не взято до уваги відповідь на запит суду з Чеської республіки від представника Karel Holoubek a.s. trade group, в якій стверджується про те, що чеська фірма не була стороною оскаржуваних договорів, про існування таких договорів відповідачеві не відомо; що особа ОСОБА_10, який в оскаржуваних договорах вказаний як представник за дорученням Karel Holoubek a.s. trade group, відповідачеві не відомий, та повноважень щодо представництва інтересів юридичної особи Індрі Гасалу не надавались. Крім того, зазначив, що юридичною особою Karel Holoubek a.s. trade group жодних цінних паперів не випускалось, адже такий вид діяльності не передбачений у статуті про що надав відповідний витяг з торгового реєстру.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не мотивував підстави відхилення, отриманої судом відповіді та не надав правової оцінки обставинам відсутності предмету оскаржуваних договорів (цінних паперів) про які зазначав позивач, відповідно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

У оспорюваних договорах відсутня печатка торговця, про необхідність наявності якої, стверджують умови договорів.

Посилання суду першої інстанції на показання свідків є безпідставними, і їх свідчення є не допустимими доказами у справі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок вчинення укладення відповідачами договорів купівлі-продажу від 15.03.2001 року та від 19.09.2001 року права позивача жодним чином не були порушені, невизнані або оспорені, (ст.ст. 15,16 ЦК України) та в зв'язку з недоведеністю фіктивності оспорюваних договорів, і з такими висновками колегія суддів погоджується.

Судами встановлено, що 15 березня 2001 року у м. Києві ОСОБА_6. та представник Karel Holoubek Trade Group a.s. уклали договір купівлі - продажу цінних паперів.(Т.1 а.с. 12-14).

Згідно п. 1.2 договору представник Karel Holoubek Trade Group a.s. зобов'язується передати у власність ОСОБА_6, а ОСОБА_6 зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: облігації іменні дисконтні звичайні серії F, номінальною вартістю 39 DEM, у кількості 50000 шт.

Пунктом договору 1.3. передбачено, що загальна вартість цінних паперів, що зазначені у п.п. 1.1., 1.2. Договору складає 1 950 000 німецьких марок, що становить 4 960 800,00 грн.

19 вересня 2001 року у м. Києві ОСОБА_6. та представник Karel Holoubek Trade Group a.s. уклали договір купівлі - продажу цінних паперів.(Т.1 а.с. 15-17).

Згідно п. 1.2 договору, ОСОБА_6. зобов'язується передати у власність Karel Holoubek Trade Group a.s., а Karel Holoubek Trade Group a.s. зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: облігації іменні дисконтні звичайні серії F, номінальною вартістю 39 DEM у кількості 50000 шт.

Пунктом договору 1.3. передбачено, що загальна вартість цінних паперів, що зазначені у п. п. 1.1, 1.2. складає 1 950 000 німецьких марок, що становить 4 960 800,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

ОСОБА_3, на підставі п. 3 ст. 215 ЦК України, звернувся з цим позовом стверджуючи при цьому, що його права порушені, так як суди, які вирішували долю спільно нажитого майна подружжя, згадували про оспорювані договори, робивши висновок про кошти, які отримала його колишня дружина внаслідок відчуження цінних паперів, і які є її особистою власністю, так як отриманні нею до шлюбу.

Встановлено, що оспорювані договори були укладені 15 березня 2001 року та 19 вересня 2001 року.

26 січня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який розірваний за рішенням суду 06.03.2014 року.

ОСОБА_3 не являється стороною у спірних договорах, які укладались до шлюбу.

Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

В даному випадку позивач стверджує, що укладання цих договорів порушує його право, однак позивач не зазначив, яке саме його право порушено, на що позивач претендує в разі задоволення вимог позову, як буде відбуватись реституція, в разі визнання договорів недійсними.

Пояснення ОСОБА_3 про те, що ці договори фігурують у цивільних справах, зокрема за його позовом про визнання незаконним та скасування заяви про передачу майна, як внесок статутного фонду, визнання незаконним та скасування рішення зборів учасників приватного підприємства, рішення про державну реєстрацію права та їх обтяження, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, не може братись до уваги, так як, суд відмовив в задоволенні позову з підстав недоведеності того, що вклад до статутного фонду підприємства, внесено за спільні сімейні кошти подружжя, а сам вклад до статутного фонду, не є об'єктом права спільної сумісної власності. Оспорювані договори не були підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок вчинення укладення відповідачами вказаних договорів права ОСОБА_3 жодним чином не були порушені.

Також, слід зазначити, що статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За своєю природою фіктивний правочин вчиняється його сторонами без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто «про людське око», знаючи, що він не буде виконаний.

Особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові лежить саме на позивачу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що ознакою вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Як доказ в обґрунтування фіктивності правочину ОСОБА_3 вказує відповідь адвоката, який представляв інтереси одного із відповідачів - чеської фірми, наданої на виконання вимог судового доручення про вручення повістки та копії позовної заяви та явки до суду, а в разі неможливості з'явитись - надати пояснення.

Адвокат чеської фірми надав письмові пояснення, в якому зазначено багато обставин, які, на думку позивача, ставлять під сумнів сам факт укладання оспорюваних договорів, не кажучи вже про реальне його виконання сторонами.

Однак, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В даному випадку пояснення адвоката, викладені у письмовій формі, не може бути доказом у справі в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Представник ОСОБА_3 надав в апеляційній інстанції копії відповіді на міжнародне доручення - пояснення голови представництва чеської фірми, які фактично є аналогічними поясненнями адвоката цієї фірми, про які згадувалось вище.

Дані пояснення представника фірми, теж не можуть бути допустимими доказами, так як представник фірми не був допитаний належним чином, а лише надав пояснення про обставини зазначені в запиті - дорученні. Крім того, ці пояснення надавались в рамках кримінального провадження, яке, зі слів позивача, ще не завершене, а від так, вони теж повинні бути піддані ретельній перевірці органами слідства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст. 78 ЦПК України).

Враховуючи те, що апеляційний суд не взяв до уваги основний доказ, яким позивач обґрунтовує свої вимоги - письмові пояснення представника відповідача, інші доводи апеляційної скарги не мають правого значення для їх перевірки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність позивачем фіктивності оспорюваних договорів.

Беручи до уваги пояснення позивача - метою визнання договорів недійсними є перегляд раніше ухвалених рішень, які стосувались поділу спільного сумісного майна.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін як такого, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дняїї проголошення до Верховного Суду.

Головуючий: Т.Б.Сало

Судді: М.М.Якименко

Т.М.Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: Т.Б.Сало