Постанова № 76422039, 11.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1652/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/3163/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 26 11.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Дрозді Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 7551,67 доларів США, що складається з 6275,13 доларів США заборгованості за кредитом, 1276,54 доларів США заборгованості за відсотками та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2975 грн. 30 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.08.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (в подальшому ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №043/698542-КR.

Відповідно до п.1.1. кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19515 доларів США.

В порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав і в результаті чого станом на 11.04.2017 року має прострочену заборгованість в розмірі 7551,67 доларів США.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі і стягнути з ОСОБА_2 суми сплачених судових зборів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявного чинного судового рішення третейського суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є рішення Третейського суду, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Встановлено, що 04 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 043/698542-KR.

Відповідно до п.1.1. договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19515 доларів США зі сплатою 6,79 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіку, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 03.08.2015 року.

20.11.2009 року сторони підписали додаткову угоду до договору кредиту №043/698542-KR від 04.08.2008 року, якою дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який становив 16731 доларів США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 05.08.2015 року.

18.04.2011 року сторони підписали додаткову угоду до договору кредиту №043/698542-KR від 04.08.2008 року, якою дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який становив 13692 доларів США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 03.08.2015 року.

26.11.2015 року рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту у сумі 144565 грн. 45 коп., та третейський збір у сумі 1845 грн. 65 коп.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Третейського суду від 26.11.2015 року, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі з нарахованими відсотками та штрафними санкціями.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За вимогами статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У абз.1, 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконане грошове зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Згідно з положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України.

За ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом №2983-УІ від 03 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи навіть на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмету та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначена правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України в справах №6-1716цс15 від 11 листопада 2015 року та №6-263Оце 15 від 3 лютого 2016 року, яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, на дату винесення рішення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів.

Зазначені обставини свідчать про те, що постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків розглянув заявлений спір, не підвідомчий третейському суду.

Отже, ОСОБА_2 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду відносно ОСОБА_2 згідно з вимогами п.2ч.1 ст.486 ЦПК України буде відмовлено.

Так як заявник є споживачем послуг банку і спір виник щодо заборгованості за кредитом, то третейським судом в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» рішення ухвалене поза межами компетенції третейського суду та самостійно фактично боржником не виконане.

Разом з тим, представник ПАТ «Укрсоцбанк» вбачає, що у разі подання заяви до Апеляційного суду міста Києва про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» буде відмовлено на підставі Постанови Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року по цивільній справі №6- 856цс15.

Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого лист спір між сторонами може бути вирішений у загальному порядку.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів в матеріалах справи вважає за необхідне задовольнити позов ПАТ «Укрсоцбанк» і стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість в розмірі 7551,67 доларів США, що складається з: 6275,13 доларів США заборгованості за кредитом та 1276,54 доларів США заборгованості за відсотками.

Також слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 7 438 грн. 25 коп. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість в розмірі 7551,67 доларів США, що складається з: 6275,13 доларів США заборгованості за кредитом та 1276,54 доларів США заборгованості за відсотками.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 7 438 грн. 25 коп. судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: