Постанова № 76421912, 11.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4486/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2738/18 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 4 11.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Верланова С.М., Голуб С.А.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а:

в червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що 09 березня 1979 року вона одружилась з ОСОБА_5 Після одруження вони почали проживати разом з батьками чоловіка за адресою: АДРЕСА_1. Зважаючи на те, що будинок був невеликий, а сім'я великою, тому матір чоловіка запропонувала їм перейти проживати в будинок по АДРЕСА_2. Житловий будинок по АДРЕСА_2 був побудований у 1987 році на підставі договору на безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, наданого ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5), дозвільна документація на будівництво будинку також була оформлена на неї. Починаючи з 1987 року позивач разом з сім'єю проживає у зазначеному будинку, сплачує усі комунальні послуги. У 2004 році ОСОБА_6 померла. До цього часу позивач продовжує проживати у житловому будинку, добросовісно та безперервно володіє, користується будинком, доглядає за будинком, утримує його, здійснює поточний та капітальний ремонт. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на вказане майно.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову з підстав зазначених у позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 17 липня 1975 року ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 (а.с.5-7).

В подальшому на даній земельній ділянці був побудований житловий будинок, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2.

09 березня 1979 року позивач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 (а.с.13).

З пояснень позивача, викладених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні, встановлено, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 вони проживали у батьків чоловіка за адресою: АДРЕСА_1. Проте, у зв'язку з тим, що сім'я була великою матір чоловіка запропонувала їм проживати в будинку по АДРЕСА_2. Починаючи з 1987 року родина ОСОБА_2 проживає в будинку по АДРЕСА_2.

З акту обстеження житлово-побутових умов від 01 червня 2010 року, складеного депутатом Бориспільської міської ради ОСОБА_14, вбачається, що з 1987 по 2010 роки ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).

Позивач оплачує житлово-комунальні послуги з обслуговування вказаного житлового будинку, зокрема послуги з газопостачання та електричної енергії (а.с.16, 48-57).

З архівного витягу від 08 червня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 були виділені грошові кошти у розмірі 350 гривень в якості допомоги за адресою АДРЕСА_2 Киїївської області (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла і після її смерті спадкова справа не заводилась.

За своє життя ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, від якого у них народилися діти - відповідачі у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4

31 травня 2011 року на підставі заяв відповідачів у справі про прийняття спадщини Бориспільською міською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_10 - донька померлого не від шлюбу з ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він є депутатом Бориспільської міської ради. У зв'язку з цим, до нього звернулась ОСОБА_2 з приводу складення акту обстеження житлових умов для ремонту даху. Вказані події відбувались приблизно у 2008-2009 роках.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_12 зайняв житловий будинок по АДРЕСА_2 Киїївської області самовільно. Баба, яка проживала в цьому будинку заповіла його ОСОБА_12. Свідку відомо про те, що ОСОБА_6 проживає у вказаному будинку приблизно 40 років.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він допомагав добудовувати будинок після пожежі, коли згорів дах. Свідок знайомий з ОСОБА_2 Свідку відомо, що позивач проживає у даному будинку з 2004 року.

Встановивши вказані обставини, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дійсно власником спірного житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 Вказана обставина є лише припущенням позивача, яке ґрунтується на відомостях з розмов у сім'ї, а також з огляду на те, що земельна ділянка під будівництво житлового будинку була надана саме ОСОБА_6

Також суд критично сприйняв покази вказаних свідків, оскільки їх показання не містять інформації в частині підтвердження чи спростування того, що позивач безперервно володіла вказаним нерухомим майном протягом 10 років, у зв'язку з цим також суд вважав неналежними доказами квитанції про оплату житлово-комунальних послуг та архівну довідку про отримання матеріальної допомоги.

При цьому також судом встановлено, що при вселенні в житловий будинок по АДРЕСА_2 Киїївської області та під час користування ним ОСОБА_2 було відомо про те, що даний житловий будинок належить ОСОБА_6, про що позивач зазначила у позовній заяві та у судовому засіданні.

Таким чином, позивач знала про відсутність у неї правових підстав для набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна. Ці обставини свідчать про те, що ст.344 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону частково, виходячи з наступного.

Положеннями п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила ст.344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років, відсутність інших осіб, які претендують на майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Вбачається, що позов поданий у 2017 році. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що документально підтвердженим фактом початку безперервного володіння до моменту звернення до суду є квитанція планового рахунку за сплату електроенергії від 04.09.2001 року (а.с. 57). Безперервність володіння майном не менш ніж 10 років з цього періоду підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг з обслуговування вказаного житлового будинку, зокрема послуги з газопостачання та електричної енергії; договором про надання послуг з газопостачання за 2006 рік (а.с. 16); договором страхування від 18.05.2007 року (а.с. 17); Розпорядженням Бориспільської міської ради Київської області від 25.09.2002 року № 218 (а.с. 18); Актом обстеження житлово-побутових умов, складений депутатом Бориспільської міської ради від 01 червня 2010 року, показами свідків, крім свідка показів свідка ОСОБА_11, які є сумнівні, оскільки зазначений ним термін, що позивач проживає у спірному будинку приблизно 40 років не узгоджується із обґрунтуванням вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про безперервне володіння з 1987 року не підтверджується ні належними, ні допустимими доказами.

Акт обстеження житлово-побутових умов, складений депутатом Бориспільської міської ради від 01 червня 2010 року про те, що ОСОБА_2 проживає у спірному будинку з 1987 по 2010 рік не може прийматися до уваги, оскільки законодавчо до повноважень депутата не належить встановлення часу проживання особи за певною адресою.

Проте не дивлячись на те, що факт володіння спірним майном складає не менше 10 років, що встановлено судом апеляційної інстанції, також встановлено, що позивач знала, що власником спірного будинку з 1987 року була ОСОБА_6 і це підтверджується довідкою БТІ від 22.04.1987 року про реєстрацію права власності на спірний будинок та ця обставина не заперечується позивачем.

При цьому встановлено, що при вселенні та в подальшому користуючись будинком позивачка знала чиїм майном вона володіє і була впевнена в тому, що право власності на даний будинок мало бути перереєстровано на неї за родинної домовленості про це, що позивачкою не заперечується.

Володіння позивачкою спірним майном, як обґрунтовуються позовні вимоги, давали їй упевненість в тому, що право власності на даний будинок мало бути перереєстровано за сім'єю позивача за родинної домовленості про це.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що у даних правовідносинах відсутня добросовісність володіння чужим майном, що унеможливлює застосування ст.. 344 ЦК України, так само як і та обставина, що є інші особи, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які претендують на спірне майно в порядку спадкування за законом.

За правилам ч.1, ч.5 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, за встановлених судом обставин, позивачка вказаних вище висновків суду доводами апеляційної скарги не спростовує, оскільки нею не доведено всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги, в частині суперечностей обставин встановлених у судовому рішенні, не є підставами для скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді