Рішення № 76421716, 30.08.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/680/2018

ЄУН 229/3011/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові, який надійшов до суду 14 серпня 2017 року, позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ КП «Приватбанк») зазначив, що 19 жовтня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку (далі - ОСОБА_3), складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту банку керувався п.3.2, 3.3 ОСОБА_3, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає згоду банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. ПАТ КБ "Приватбанк" цілком виконав зобов’язання перед боржником шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надавала грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2017 року складає 101596,48 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7895,17 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 84887,19 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3500,00 грн, штраф – 500 грн. (фіксована частина), 4814,12 грн. (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

12 липня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов, в якому вказала, що з позовними вимогами вона не згодна в повному обсязі. Вважає неправомірними дії позивача щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, оскільки письмовий договір про таке збільшення між нею та банком не укладався. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. В позовній заяві міститься клопотання, в якому зазначено, що ПАТ КП «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». 30 квітня 2009 року було змінено найменування ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17 липня 2009 року було проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Відповідно до анкети-заяви від 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З заяви позичальника вбачається, що відповідач погодилася з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ОСОБА_3 кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) – розмір грошових коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності. Мінімальний обов’язковий платіж – розмір боргових зобов’язань утримувача, які щомісячно підлягають сплаті утримувачем протягом строку дії карти.

За інформацією банку відповідно до кредитного договору від 19 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредитні картки № 5457082956704774, № 5577212917162896, № 5577212703913818, остання з яких має термін дії до останнього дня листопада 2014 року.

Відповідно до п. 5.2 ОСОБА_3 погашення Кредиту - поповнення Картсчета Утримувача, здійснюється шляхом внесення засобів в готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на Картсчет Утримувача, а так само шляхом договірного списання засобів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

Відповідно до п. 5.3 ОСОБА_3 строки і порядок погашення по Кредиту(кредитний ліміт) по кредитних картах зі встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, а також Овердрафту, що виникає по таких Картах, приведений в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, і частина заборгованості по Кредиту.

Разом з тим, до матеріалів позову не додана Пам’ятка Клієнта, в якій зазначений Мінімальний обов’язковий платіж.

Відповідно ж до п. 5.4 строк погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам без встановлення мінімального обов’язкового платежу, здійснюється в наступному порядку:

строк погашення процентів по кредиту – щомісячно за попередній місяць;

строк погашення кредиту – в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (у полі MONTH).

Відповідно до п. 3.1.1 ОСОБА_3 строк дії карти вказаний на лицьовому боці карти (місяць і рік). Карта діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'являти вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Положеннями частин 1, 3 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши умови кредитного договору сторін у справі, зміст ст.ст. 207, 253, 256, ч.1 ст. 259, ч. 4 ст. 267, 256-259 ЦК України, суд дійшов висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, що відповідає строку дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки.

Відповідно до реєстру поштових відправлень №8856957 позивач направив позовну заяву до ОСОБА_1 на адресу суду 09 серпня 2017 року (а.с.70 зв.бік). Строк дії останньої кредитної картки за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року закінчився в останній день листопада 2014 року. Тобто, позивач не пропустив строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, а тому ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим до позовних вимог про стягнення щомісячних платежів за користування кредитними коштами (процентів) суд застосовує загальну позовну давність у три роки, і вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по процентам до 09 серпня 2014 року, і стягненню підлягає заборгованість по процентам з 09 серпня 2014 року.

З розрахунку заборгованості суд встановив, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 22,80 %, а з 01 січня 2013 року банк збільшив процентну ставку до 30 %, з 01 вересня 2014 року - до 34,80 %, з 01 квітня 2015 року - до 43,20%.

Але суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредиту.

Так, відповідно до ОСОБА_3 банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на час підвищення процентної ставки) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_3 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3 має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Дослідивши докази по справі в частині законності підвищення Банком процентної ставки з 01 січня 2013 року до 30 %, з 01 вересня 2014 року - до 34,80 %, з 01 квітня 2015 року - до 43,20% суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів щодо належного повідомлення клієнта про підвищення Банком процентної ставки, що виключає право Банка на викладені дії, а тому його позовні вимоги в частині стягнення процентів за підвищеними процентними ставками є безпідставними.

Отже, при розрахунку заборгованості за процентами слід використовувати встановлену процентну ставку, що складає 22,80 % річних.

Щодо кінцевого терміну нарахування процентів, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили порядок сплати плати за використання кредитних коштів - щомісячно за попередній місяць, а термін повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки - до останнього дня листопада 2014 року.

Відтак, у межах строку кредитування - до останнього дня листопада 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 грудня 2014 року, відповідач мав обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

З огляду на вказане суд вважає, що позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти після закінчення кінцевого строку повернення кредиту - строку дії картки, тобто після листопада 2014 року до повного погашення заборгованості за кредитом.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10 цс 18.

Для з’ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 09 серпня по 30 листопада 2014 року суд вчиняє такі розрахунки.

Станом на 09 серпня 2014 року заборгованість боржника по тілу кредиту становить 7895,17 грн. Цю суму суд перемножує на 22,80 % річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов’язання з 09 серпня по 30 листопада 2014 року (113 днів з розрахунку 360 днів на рік):

7895,17 х 22,80 % : 360 х 113 = 560,03 грн.

В той же час позивачем безпідставно нараховані відповідачу пеня та штрафи після 14 квітня 2014 року, як особі, яка зареєстрована у населеному пункті (м. Дружківка Донецької області), де проводилась антитерористична операція. Ці дії суперечать вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2. ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином пеня та штрафи не підлягають стягненню, оскільки сплив строк позовної давності для цих вимог.

Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за тілом кредиту у сумі 7895,17 грн., та заборгованість за відсотками за користування кредитом з 09 серпня по 30 листопада 2014 року у розмірі 560,03 грн. в загальній сумі 8455,20 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (8 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у сумі 128,00 грн.

В задоволенні решти позову суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 80, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Народна, буд.11, РНОКПП НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 19 жовтня 2007 року у сумі 8455 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп., а саме: заборгованість за кредитом – 7895,17 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 09 серпня по 30 листопада 2014 року – 560,03 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 00 коп.

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення решти суми процентів за користування кредитом, пені та штрафу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Суддя: С. О. Рагозіна