Постанова № 76420949, 12.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/4367/18

Провадження № 22-ц/772/1505/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді першої інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Борисюк І.Е. у м. Вінниці, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, повний текст якого складено 15 травня 2018 року,

у справі № 127/4367/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно пункту 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем 23 травня 2010 року було укладено шлюб. Від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає із позивачем. За час спільного проживання подружжям було нажито майно, а саме: грошові кошти, частину з яких вони помістили на депозит в ПАТ «Дельта Банк», а інша знаходиться в індивідуальному сейфі у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Так, 26.02.2015 між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 005-01506-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США з сумою вкладу 9 500, 00 доларів США. Відповідно до п. 1.6. цього договору відповідачу було відкрито депозитний рахунок. Цього ж дня мати позивача - ОСОБА_6 перерахувала на рахунок відповідача кошти в сумі 9 500 доларів США. На даний час ПАТ «Дельта Банк» припинив свою діяльність і відповідач отримав право на отримання коштів в сумі 200 000 гривень за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплатою яких займається у м. Вінниці відділення ПАТ АБ «Укргазбанк». Крім того, 20.08.2012 ОСОБА_4 було укладено договір № 528 на користування індивідуальним сейфом у сховищі для індивідуальних сейфів з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». 16.11.2016 між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір №_00000202-01 про надання у майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, а 30.08.2017 дію даного договору продовжено до 30.08.2018. В банківському сейфі, який винаймає ОСОБА_4, зберігається майно нажите ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі. Яка кількість коштів знаходиться у сейфі позивачу достеменно не відомо, оскільки доступу до нього вона не має. Таким чином, предметом поділу майна є грошові кошти в сумі 200 000 гривень, які перераховані на користь ОСОБА_4 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в якості виплати йому як вкладнику ПАТ «Дельта Банк», і знаходяться у відділенні ПАТ АБ «Укргазбанк», а також нажите спільно майно, яке зберігається в індивідуальному банківському сейфі у філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про поділ спільного майна подружжя, шляхом виділу позивачу коштів в сумі 100 000 гривень з 200 000 гривень, які знаходяться у відділенні ПАТ АБ «Укргазбанк» та підлягають виплаті на користь ОСОБА_4, та виділу позивачу 1/2 грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться у користуванні відповідача в індивідуальному банківському сейфі (сейфах) у Вінницькій філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 100 000 грн. та на майно і грошові кошти, що знаходяться в індивідуальному банківському сейфі (сейфах) у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Вінниці, яким (якими) користується ОСОБА_4 відповідно до Договору № 528 від 20.08.2012 року, Договору № 00000202-01 від 16.11.2016 року з додатками до них та будь-яких інших договорів, укладених між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».

Відповідно до ухвали суду від 02 квітня 2018 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2018 року позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя задоволено частково, шляхом виділу ОСОБА_3 у власність 100 000 гривень з коштів, що підлягають виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 на підставі договору № 005-01506-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 26.02.2015 року, укладеному між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта банк».

В задоволенні позовних вимог про виділення ОСОБА_3 1/2 частки грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі (сейфах) у сховищі для індивідуальних сейфів в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови їй у задоволенні позовних вимог про виділення 1/2 частки грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі (сейфах) у сховищі для індивідуальних сейфів в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині виділення їй 1/2 грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі (сейфах), який знаходиться у користуванні ОСОБА_4 у філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не погоджується з ухваленим судовим рішенням. Вважає, що рішення Вінницького міського суду від 15 травня 2018 року підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

На думку скаржника суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 2 квітня 2018 року, враховуючи положення ч. 3 ст. 274 ЦПК України, прийшов до помилкового висновку, що дана справа є малозначною, не підпадає під обмеження, визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, а тому може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_4 протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції не надійшов.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається вартістю майна, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176200 грн.), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2015 року ОСОБА_4 уклав із ПАТ «Дельта банк» договір № 005-01506-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США. Згідно з даним договором відповідач зобов'язався внести вклад в сумі 9 500 доларів США в день укладення цього договору на строк до 02 березня 2016 року включно (а.с.51).

Відповідно до платіжного доручення № 46533793 від 26 лютого 2015 року ОСОБА_6 здійснила переказ грошових коштів в сумі 9 500 доларів США на ім'я ОСОБА_4, який в свою чергу передав дані кошти від свого імені банку як вклад (депозит) на виконання умов вищевказаного договору банківського вкладу (а.с.52).

Також судом встановлено, що в період перебування сторонами по справі у зареєстрованому шлюбі, 20 серпня 2012 року ОСОБА_4 уклав договір № 528 на користування індивідуальним сейфом у сховищі для індивідуальних сейфів з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (а.с.53-54) Згідно з умовами даного договору банк надає, а наймач (ОСОБА_4.) приймає в тимчасове користування за плату терміном з 20 серпня 2012 року по 19 листопада 2012 року індивідуальний депозитний сейф для зберігання документів, грошових коштів та цінностей. З вказаного договору вбачається, що термін його дії сплив 19 листопада 2012 року. При цьому, належних та допустимих доказів того, що термін дії даного договору було продовжено, як те передбачено п. 7.2. цього договору, суду не надано.

Судом встановлено, що 16 листопада 2016 року відповідачем із ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір №_00000202-01 про надання у майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, а 30.08.2017 року дію даного договору продовжено до 30.08.2018 року (а.с.55).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме: розміщених на депозитному рахунку в ПАТ «Дельта банк» на підставі договору № 005-01506-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 26 лютого 2015 року грошових коштів, шляхом виділу позивачу у власність 100 000 гривень.

Своє рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виділення позивачу 1/2 частки грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі (сейфах) у сховищі для індивідуальних сейфів в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», суд обґрунтував тим, що такі вимоги є недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні положень ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції й відхиляє доводи апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.

Судом в ухвалі від 02 квітня 2018 року було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 06.04.2018 було отримано копію вищевказаної ухвали, копію позовної заяви із додатками. Позивачем ухвалу суду від 02 квітня 2018 року було також отримано 06.04.2018 року (а.с.68-69).

Відповідно до ч. 3 ст. 279 ЦПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже в даному випадку процесуальні дії могли бути вчинені до 02 травня 2018 року включно.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджувались докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку - пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовом.

Щодо тверджень заявника про неможливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, то вони є безпідставними. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом прийнято до уваги положення ст. 274 ЦПК України. Крім того, питання, за правилами якого позовного провадження буде розглядатися справа, вирішується саме під час прийняття позову до розгляду і відкриття провадження у справі. При цьому, судом враховано, що в разі збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, суд, у відповідності до положень ч. 5 ст. 274 ЦПК України, постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у разі, якщо після такої заяви справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині виділення позивачу 1/2 частки грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі (сейфах) у сховищі для індивідуальних сейфів в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», оскільки такі вимоги є недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні положень ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.