Постанова № 76420650, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4608/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Затолочний В.С.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Підволочиської селищної ради Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (головуючий суддя Мірінович У.А., м. Тернопіль, проголошено о 11:28:25) у справі № 819/63/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підволочиської селищної ради Тернопільської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом Підволочиської селищної ради Тернопільської області, в якому, з урахуванням заяви від 23 березня 2018 про часткову зміну предмету позову, просив:

- визнати протиправним відхилення відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2150 га, на якій знаходиться належний позивачу на праві приватної власності комплекс будівель і споруд ринку та яка необхідна для його обслуговування;

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Підволочиської селищної ради Тернопільської області № 1770 від 18.12.2017 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Підволочиської селищної ради Тернопільської області щодо не розгляду по суті (відхилення) клопотання ОСОБА_2 від 22 листопада 2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою за адресою АДРЕСА_1, Тернопільська область щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,2150 га. для обслуговування належного ОСОБА_2 комплексу будівель і споруд; визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Підволочиської селищної ради Тернопільської області № 1770 від 18 грудня 2017 року «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1»; зобов'язано Підволочиську селищну раду Тернопільської області повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_2 від 22 листопада 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 та за результатами розгляду зазначеної заяви прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні щодо дотримання вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першого, покликаючись на порушення норм процесуального права, Підволочиська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти ухвалу, якою закрити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, які загалом зводяться до непідсудності справи адміністративним судом з огляду на те, що спірні відносини є цивільно-правовими.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, в суд не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні підтримує доводи викладені у ній та заперечує проти апеляційної скарги, просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржене судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Судом встановлено, та це підтверджується матеріалами справи, що позивач у листопаді 2017 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі на території АДРЕСА_1. До клопотання долучено: копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 89578957 від 14 червня 2017 року та графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки з розрахунком потреби площі земельної ділянки необхідної для обслуговування комплексу будівель і споруд ринку по АДРЕСА_1

Згідно з витягу протоколу засідання постійно діючої комісії селищної ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 15 грудня 2017 року слідує те, що зазначеною комісією було рекомендовано сесії селищної ради розглянути зазначене клопотання позивача.

Надалі, згідно рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 18 грудня 2017 року № 1770 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1», рішення про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі на території АДРЕСА_1, - не прийнято, у зв'язку із не набранням відповідної кількості голосів, а саме, з 18 присутніх, проти - 18. Будь-які мотиви відмови, в тому числі визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України у рішенні не зазначені та у протоколі не відображені, в тому числі не зазначено і про обговорення даного питання сесією.

Скасовуючи рішення відповідача суд першої дійшов висновку, що не прийняття (відхилення) відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, не виключає обов'язку відповідача дотриматись в повній мірі вимог статті 123 Земельного кодексу України і на підставі, в межах повноважень та спосіб визначений зазначеною нормою закону прийняти одне з рішень: надати дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дати мотивовану відмову у наданні відповідного дозволу з підстав, які визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільську, селищну, міську раду.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень приймає одне з таких рішень: дає дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дає мотивовану відмову у наданні відповідного дозволу з підстав, які визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене, а також той факт, що будь-які мотиви відмови, в тому числі визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України у рішенні відповідачем не зазначені та у протоколі не відображені, суд першої інстанції вірно зазначив, що не прийняття (відхилення) відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, не виключає обов'язку відповідача дотриматись в повній мірі вимог статті 123 Земельного кодексу України і на підставі, в межах повноважень та спосіб визначений зазначеною нормою закону прийняти одне з рішень: надати дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дати мотивовану відмову у наданні відповідного дозволу з підстав, які визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Щодо покликань відповідача стосовно порушення юрисдикції судом першої інстанції та неможливості розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства, то суд зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність або користування громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання.

Як слідує з позовних вимог, предметом позову є: визнання протиправними дій відповідача щодо відхилення клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної за адресою АДРЕСА_1, Тернопільська область орієнтовною площею 0,2150 га та скасування рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Підволочиської селищної ради Тернопільської області № 1770 від 18 грудня 2017 року «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, предметом яких є визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень та оскарження рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,2150 га для обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1», відповідач реалізував свої функції у сфері управління, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення в спірних правовідносинах, відповідач діяв, як суб'єкт владних повноважень, реалізовуючи надані йому Конституцією України, Земельним Кодексом та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження по вирішенню земельного спору.

Водночас, Конституційний Суд у рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) зазначив, що, вирішуючи питання розпорядження землями територіальних громад, передання земельних ділянок у власність чи користування, місцеві ради діють як суб'єкти владних повноважень, а земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.241, 242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Підволочиської селищної ради Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року №819/63/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 13 вересня 2018 року.