Постанова № 76420042, 12.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/3109/17 Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 274/3109/17 за позовом ОСОБА_1 до Центральної районної лікарні Бердичівського району про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Замеги О.В. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати рішення Центральної районної лікарні Бердичівського району щодо відмови у проведенні відшкодування шкоди за смерть ОСОБА_2, завданої незаконним наказом Бердичівської центральної районної лікарні від 12.05.1986 року № 17 - протиправним та зобов'язати Центральну районну лікарню Бердичівського району, як правонаступника Бердичівської ЦРЛ, прийняти рішення про вчинення дій по реалізації його права на відшкодування вказаної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина - ОСОБА_2, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а саме у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказав, що ОСОБА_2 була примусово відряджена у Київську область Поліський район з 11 по 17 травня 1986 року на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з особливо шкідливими умовами іонізуючого випромінювання. Ці роботи вона здійснювала на підставі незаконного наказу Бердичівської центральної районної лікарні (ЦРЛ) від 12.05.1986 року № 17 без відображення законної зарплати. Даний наказ вважає незаконним, оскільки приписами ст. 174 Кодексу законів про працю УРСР (України) заборонено застосування праці жінок на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. З приводу здійснення відшкодування зазначеної шкоди він звернувся до Центральної районної лікарні Бердичівського району, як правонаступника Бердичівської ЦРЛ, однак отримав відмову від 19.05.2017 року.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі наведені доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та зводяться до незгоди із прийнятим судовим рішенням.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи його наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2 (а.с. 7). Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 (ОСОБА_2) була дружиною позивача.

Відповідно до експертного висновку від 7 квітня 2010 року захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС(а.с . 8).

Наказом № 17 головного лікаря Бердичівської центральної районної лікарні від 12 травня 1986 року лікаря терапевта ОСОБА_2 відряджено в Київську область, Поліський район строком на тиждень з 11.05.1986 для надання допомоги потерпілим (а.с. 75).

ОСОБА_2 за життя було надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видано посвідчення 1 категорії, а також встановлено інвалідність 1 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с. 5, 6).

На звернення ОСОБА_1 до Центральної районної лікарні Бердичівського району від 16 та 17 травня 2017 року йому 19.05.2017 вих. № 573 головним лікарем було надано відповідь, згідно якої питання відшкодування шкоди за втрату годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, не відноситься до компетенції Центральної районної лікарні Бердичівського району. Обов'язок такого відшкодування покладено на державу в особі Пенсійного фонду України, який виплачує пенсію по втраті годувальника (а.с. 11).

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Дані статті є спеціальними, тобто в них передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести: суб'єктний склад завдавачів шкоди. Суб'єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові чи службові особи; завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними організаційно-розпорядчих функцій, покладених на них законами або іншими нормативними актами. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми: ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані.

Наведеними нормами встановлена презумпція вини органу державної влади, місцевого самоврядування, а також посадової або службової особи цього органу в разі завдання незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди фізичній особі при здійсненні своїх повноважень.

Аналіз указаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що указані положення можливо застосувати також лише у випадку встановлення протиправної поведінки та/або неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або посадовими особами цих органів при здійсненні ними своїх повноважень.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову у вказаній цивільній справі є рішення Центральної районної лікарні Бердичівського району про відмову у відшкодуванні шкоди та зобов'язання відповідача прийняти рішення про відшкодування такої шкоди.

На підтвердження заявлених вимог та вважаючи це підставою для їх задоволення, ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 174 Кодексу законів про працю, стверджував про незаконність наказу Бердичівської центральної районної лікарні про відрядження його дружини на роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Разом з тим, позивачем не представлено суду будь-яких доказів щодо оскарження та визнання незаконним цього наказу, в передбаченому законодавством порядку.

Вказана обставина є першочерговою для встановлення судом факту заподіяння шкоди, без якої неможливо встановити неправомірність дій чи то бездіяльності органу, рішення якого оскаржуються.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.09.2018.

Головуючий Судді