Постанова № 76420028, 12.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1164/17 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 288/1164/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцького Юрія Георгійовича, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Попільнянська Державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання заповіту недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.06.2018, ухваленого під головуванням судді Рудника М.І. у смт. Попільня

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що її рідний брат ОСОБА_5 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за тією ж адресою площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,3052 га для ведення особистого селянського господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після відкриття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги, та дізналася, що за життя - 09.06.2016 ОСОБА_5 склав заповіт на все належне йому майно на користь ОСОБА_3 Зазначила, що в період написання заповіту її померлий брат зловживав спиртними напоями, проходив лікування від зловживання алкоголем, у зв'язку із чим не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати. Виходячи із наведеного просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 09.06.2016 за номером в реєстрі нотаріальних дій №869, посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцьким Ю.Г. на користь ОСОБА_3

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам її позовної заяви і зводяться до викладення фактичних обставин справи.

На адресу Апеляційного суду Житомирської області від приватного нотаріуса Мітніцького Ю.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, у зв'язку із чим просить залишити його без змін. Посилається на те, що під час складання і посвідчення заповіту він як приватний нотаріус керувався положеннями ст. 43 Закону України «Про нотаріат» та глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012. Зазначає, що заповіт був складений зі слів ОСОБА_5 у приміщенні, яке є його робочим місцем, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При цьому заповідачем було прочитано текст заповіту особисто вголос та власноручно підписано. Під час складання правочину волевиявлення було вільним та Мовчан усвідомлював значення своїх дій. Крім того в день посвідчення заповіту за участю ОСОБА_5 було посвідчено договори дарування належних йому житлового будинку та земельних ділянок, а також надано довіреність на представництво власних інтересів перед третіми особами. Зазначає, що належним доказом у цій справі є висновок судово-психіатричної експертизи, яка не була проведена.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції з'явився представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який заперечив проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення щодо недоведеності та необґрунтованості позову.

ОСОБА_1, приватний нотаріус Попільнянського районного округу Житомирської області Мітніцький Ю.Г., ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Попільнянської ДНК Житомирської області у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були рідними сестрою та братом по матері - ОСОБА_8.

ОСОБА_5 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за тією ж адресою площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,3052 га для ведення особистого селянського господарства на підставі договорів дарування від 09.06.2016 (а.с. 19-27 том 1).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_8 є її син ОСОБА_5, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 4,4469 га, що розташована на території Строківської сільської ради Попільнянського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.30,31 том1).

09.06.2016 ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 (а.с. 96 том 1).

Текст заповіту свідчить про те, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_5, останнім до підписання прочитаний вголос і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса. Заповіт містить застереження нотаріуса, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено (а.с.98 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 95 том 1 зворот).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного заповіту недійсним фактично на підставі ст.202, 203, 215 статей 225, 1257 ЦК України, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що на момент складання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а також на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Свої твердження позивач грунтувала на тому, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями.

Відповідно до вимог статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15.02.2018 призначено комплексну (судово-почеркознавчу та судово-психологічну) експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_5 при вчиненні заповіту та для з'ясування того чи виконано підпис в заповіті особисто ОСОБА_5 чи іншою особою (а.с. 214-215 том 1).

Для проведення експертизи експертна установа направила клопотання про надання додаткових матеріалів, оскільки за направленими матеріалами експертизу провести неможливо (а.с.231-232 том 1).

Проте позивачка ОСОБА_1, посилаючись на те, що експертна установа не може відповісти на поставлені питання, подала до суду письмову заяву, в якій просила не проводити зазначену вище експертизу (а.с. 247 том 1).

В подальшому ОСОБА_1 клопотання про призначення експертизи не заявляла, до суду апеляційної інстанції ( де також могла б заявити відповідне клопотання) не з'явилась.

Відтак, експертиза, яка є обов'язковою відповідно до заявлених позовних вимог, проведена не була.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачка не довела обставин, на які посилалась як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому суд, відмовляючи в позові, надав належну оцінку іншим доказам, як то показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які не підтвердили того факту, що на день укладення заповіту 09.06.2016 ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп'яніння і не міг усвідомлювати значення своїх дій при укладенні даного правочину.

Суд також встановив, що упродовж 2015-2016 року ОСОБА_5 періодично брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, при мобілізації на військову службу за контрактом він проходив медичну комісію та стан його здоров'я був задовільний, будь- яких відхилень в психічному здоров'ї не виявлено.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що пунктом 26 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

У даній справі нотаріус, що посвідчував заповіт Мітніцький Ю. Г. залучений до участі у справі як відповідач, проте ця обставина не впливає на законність ухваленого рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.09.2018.

Головуючий: Судді: