Постанова № 76419323, 10.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Справа № 810/3343/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Осінської Л.М.,

представника відповідача Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фастівської житлово-експлуатаційної контори до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Фастівська житлово-експлуатаційна контора (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 р. № 0026011220.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на тому, що позивачем не було своєчасно сплачено нарахувань по декларації з податку на прибуток від 07.02.2017 р. за 2016 рік, а також зазначає про автоматичне нарахування штрафної санкції за первинною декларацією позивача без врахування поданого ним уточнюючого розрахунку.

Крім того, апелянт посилається на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16.06.2015 р. по справі № 21-377а15, відповідно до яких для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому від просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що доводи апелянта не відповідають дійсності та що внаслідок технічної помилки у декларації за 2016 рік було вказано неправильні дані з податку на прибуток, але ним було подано відповідний уточнюючий розрахунок, який прийнятий і зареєстрований відповідачем.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Фастівська житлово-експлуатаційна контора зареєстрована як юридична особа, яка діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Фастівської міської ради Київської області від 30.08.2012 р. № 11-XXIX-VI, та є комунальним підприємством.

20.05.2015 р. між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір № 446/15.

Згідно з п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи: інформаційно-консультаційні послуги у сфері інформатизації, розроблення програмного забезпечення та консультування в цій сфері; надання інших комерційних послуг. Згідно з пунктом 4.1. Договору, Договір укладено на невизначений термін, набуває чинності з 20.05.2015 р.

Відповідно до Акту прийому-здачі робіт (надання послуг) № 446/15/05 від 30.11.2015 згідно договору № 446/15 від 20.05.2015, Сторони підтвердили, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно договору № 446/15 від 20.05.2015: мінімальний пакет обслуговування системи «M.E.Doc», рік, мережева версія.

12.02.2016 р. між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено угоду № 545/16.

Згідно з п. 1.1 вказаної угоди Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи: інформаційно-консультаційні послуги у сфері інформатизації, розроблення програмного забезпечення та консультування в цій сфері; надання інших комерційних послуг. Згідно з пунктом 4.1. Договору, Договір укладено на невизначений термін, набуває чинності з 12.02.2016 р.

Відповідно до Акту прийому-здачі робіт (надання послуг) № 545/16/03 від 02.11.2016 згідно договору № 545/16 від 12.02.2016, Сторони підтвердили, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно договору № 545/16 від 12.02.2016: стандартний пакет обслуговування системи «M.E.DocIS Електронний документообіг» на рік.

16.01.2017 р. між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір № 001 на сервісне обслуговування комп'ютерної техніки.

07.02.2017 р. позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9269325219.

У рядку 03 РІ вказаної податкової декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» позивачем зазначено суму (плюс) 2496178 грн.; у рядку 02 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» вказано суму (мінус) 258457 грн. Згідно рядка 04 декларації «Об'єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03)» зазначено суму (плюс) 2237721 грн.

У рядку 19 податкової декларації № 9269325219 від 07.02.2017 за 2016 рік «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» позивачем визначено суму (плюс) 402790 грн.

Разом із зазначеною податковою декларацією з податку на прибуток № 9269325219 від 07.02.2017 р. позивачем до контролюючого органу було подано Додаток РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств «Різниці», Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік.

У рядку 3.2.4. Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік «Різниці, на які зменшується фінансовий результат», сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України) становить (мінус) 2496178 грн.

Податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємства за 2016 рік з додатками була прийнята Києво-Святошинською ОДПІ 07.02.2017 р., про що свідчить квитанція № 2

15.03.2017 р. на адресу позивача від ФОП ОСОБА_7 надійшов лист, в якому повідомлено, що внаслідок системного збою роботи операційної системи персонального комп'ютера, де встановлена система ведення бухгалтерської звітності та програми по звітності «M.E.Doc» в період з 06.02.2017 р. по 10.02.2017 р. є можливість наявності факту допущення технічних помилок. Наголошувалося про необхідності звернути увагу та провести перевірку всіх набраних, сформованих та переданих бухгалтерських довідок, звітів та інших виробничих документів.

У зв'язку з виявленням технічних помилок в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік позивачем 15.03.2017 р. було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270729644 від 15.03.2017 р.

Показник рядка 03 РІ вказаної податкової декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» визначено (мінус) 2496178 грн.; у рядку 02 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» визначено (мінус) 258457 грн. Згідно рядка 04 декларації «Об'єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03)» вказано суму (мінус) 2754635 грн.

У рядку 19 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270729644 від 15.03.2017 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» проставлено прочерк.

Разом з уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270729644 від 15.03.2017 р. позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючий Додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств «Різниці», Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік.

У рядку 3.2.4. Додатку РІ до рядка 03 РІ уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств «Різниці, на які зменшується фінансовий результат», сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України) становить (плюс) 2496178 грн.

Уточнююча податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємства за 2016 рік з додатками була прийнята Києво-Святошинською ОДПІ 15.03.2017 р., про що свідчить квитанція № 2.

27.07.2017 р. головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 102 ПК України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, назва звітності - Податкова декларація з податку на прибуток № 9269325219 від 07.02.2017 КП Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (код ЄДРПОУ 05447958).

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 27.07.2017 р. № 1851/10-36-12-20/05447958, в якому встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, зокрема, у таблиці вказаного акту перевірки зазначено, що граничним терміном сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 400619,03 грн. є 11.03.2017, датою сплати є 15.03.2017 р., кількість днів затримки становить 4 дні.

04.08.2017 р, позивачем до ГУ ДФС у Київській області було подано заперечення вих. № 01-18/264 на акт перевірки від 27.07.2017 р. № 1851/10-36-12-20/05447958.

Листом від 21.08.2017 р. № НОМЕР_4 ДФС у Київській області повідомило позивача про залишення його заперечень без задоволення, а висновків акта перевірки - без змін.

22.08.2017 р. на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026011220, яким на підставі статей 126, п. 54.1 ст. 54, пп. 75.1 ст. 75, 76, 102 глави ІІ розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 4 календарних дні оплати суми грошового зобов'язання в сумі 400 619,03 грн. позивачу нараховано штраф у розмірі 10%, що складає 40601,90 грн.

13.09.2017 р. зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку шляхом подання скарги № 01-18/319 до ГУ ДФС у Київській області.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2017 р. № 6717/10/10-36-10-01-04 вказану скаргу залишено без розгляду у зв'язку з тим, що вона надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 р. № 0026011220, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, з урахуванням подання позивачем до початку камеральної перевірки уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2016 рік з виправленими показниками, а також збитковості господарської діяльності позивача, відсутній факт порушення ним граничним термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.39, 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 136.1 ст. 137 ПК України).

Згідно з п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, з системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема у вигляді застосування штрафу, є вчинення ним відповідного порушення податкового законодавства.

Разом з тим, податковим законодавством регламентовано право платника податків подати уточнюючий розрахунок у разі самостійного виявлення допущених помилок у поданій податковій звітності, що при виправленні помилково вказаних сум у бік їх зменшення в порядку ст. 50 ПК України виключає в нього зобов'язання зі сплати штрафних санкцій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік №9269325219 від 07.02.2017 р. було допущено технічну помилку у рядку 03 РІ, що призвело до невірно зазначеної суми податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду, яка була ним виправлена у порядку, визначеному податковим законодавством, шляхом подання відповідного уточнюючого розрахунку.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, господарська діяльність Фастівської житлово-експлуатаційної контори за податкові звітні періоди 2015, 2016 роки була збитковою, що не передбачає виникнення у неї позитивного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та, відповідно, податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за затримку оплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 400 619,03 грн. та накладення на нього штрафу.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було своєчасно сплачено нарахувань по декларації з податку на прибуток від 07.02.2017 р. за 2016 рік, а також посилання ним на автоматичне нарахування штрафної санкції за первинною декларацією позивача без врахування поданого ним уточнюючого розрахунку, апеляційний суд вважає необґрунтованими і безпідставними, з огляду на вищевикладене.

Крім того, апелянт посилається на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16.06.2015 р. по справі № 21-377а15, відповідно до яких для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів.

Однак, судова колегія зазначає, що зазначене рішення ВСУ ухвалено за інших обставин справи і викладені в ньому правові висновки не підлягають застосуванню до правовідносин, спірних у даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з аналізу ст.ст. 75, 76, 86 ПК України, вбачається, що законодавством розмежовано види податкових перевірок в залежності від предмета дослідження та порядку проведення.

При цьому, питання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених ПК України податків та зборів є предметом документальної перевірки.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платнику податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у поданій ним звітності.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 р. по справі № 804/5957/16, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають безальтернативному врахуванню судами.

Виходячи з цього, судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення щодо нарахування штрафу за несвоєчасну сплату раніше нарахованого податкового зобов'язання, прийнято за результатами саме камеральної перевірки з питань своєчасності сплати зобов'язань з податку на прибуток, тобто питання, яке у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки.

Разом з тим, апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 р. № 0026011220 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: