Рішення № 76418259, 10.09.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/910/18

10 вересня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адрес: вул. Л. Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адрес: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) в якій просить:

- визнати відмову відповідача у зарахуванні позивачу стажу роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у Носівській центральній районній лікарні у подвійному розмірі протиправною;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у Носівській центральній районній лікарні у подвійному розмірі;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, починаючи із дня звернення із заявою про її перерахунок.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 25.06.2018.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 25.06.2018, 02.08.2018, 20.08.2018 оголошувалася перерва для ознайомлення представником позивача з відзивом на позов та надання сторонами у справі додаткових доказів.

Водночас, ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та від 02.08.2018 продовжено процесуальні строки розгляду справи судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, у зв’язку із досягненням пенсійного віку, звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення йому пенсії. За результатами розгляду заяви позивачу з 01.10.2016 була призначена пенсія, однак стаж роботи лікарем - анестезіологом у Носівській центральній районній лікарні у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 відповідач не зарахував. У зв’язку із цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зазначеного стажу роботи у подвійному розмірі та перерахунку пенсії. Однак, листом від 12.10.2017 відповідач відмовив позивачу у задоволенні зазначеної заяви, мотивуючи тим, що останній працював у зазначені періоди на посаді лікарем - анестезіологом хірургічного відділення Носівської центральної районної лікарні, а тому відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) такий стаж роботи не зараховується у подвійному розмірі. Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував стаж роботи лікарем - анестезіологом у Носівській центральній районній лікарні у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997, а тому звернувся із даним позовом у суд.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання від 10.09.2018, в якій просить розглядати дану справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, подав до суду заяву від 10.09.2018, в якій просить розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження, просить у задоволенні позову відмовити. Водночас, у відзиві на позовну заяву від 18.06.2018 № 8614/10 та доповненні до відзиву від 10.09.2018 № 14124/10, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні стажу роботи лікарем - анестезіологом у Носівській центральній районній лікарні у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у подвійному розмірі та перерахунку пенсії, оскільки зазначений стаж роботи відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII не зараховується.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що позивач, у зв’язку із досягненням пенсійного віку, звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення йому пенсії. За результатами розгляду заяви позивачу з 01.10.2016 була призначена пенсія, однак стаж роботи лікарем - анестезіологом у Носівській центральній районній лікарні у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 відповідач не зарахував.

У зв’язку із цим, позивач 04.10.2017 звернувся до відповідача із заявою про зарахування зазначеного стажу роботи у подвійному розмірі та перерахунку пенсії.

Листом від 12.10.2017 відповідач відмовив позивачу у задоволенні зазначеної заяви, мотивуючи тим, що останній працював у зазначені періоди на посаді лікарем - анестезіологом хірургічного відділення Носівської центральної районної лікарні, а тому відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII такий стаж роботи не зараховується у подвійному розмірі (арк. справи 11).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 працював на посаді лікарем - анестезіологом у Носівській центральній районній лікарні, що підтверджується трудовою книжкою позивача (арк. справи 20-28) та відповідними наказами:

- від 30.07.1986 № 110 про призначення ОСОБА_1 на посаду лікаря - анестезіолога з 01.08.1986 (арк. справи 52);

- від 15.06.1990 № 78 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - анестезіолога з 15.06.1990 (арк. справи 51);

- від 01.02.1993 № 13 про призначення ОСОБА_1 на посаду лікаря - анестезіолога з 01.02.1993 (арк. справи 49);

- від 16.09.1997 № 122 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - анестезіолога з 16.09.1997 (арк. справи 50).

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що робота на зазначених у трудовій книжці позивача посадах відповідає Переліку, проте відповідачем заперечується право позивача на зарахування вказаного стажу роботи лікарем - анастезіологом у вказаний період з тих мотиві, що позивачем не підтверджено здійснення такої трудової діяльності у відділені анестезіології-реанімації.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню" від 11.06.86 № 841 (далі – Наказ № 841), яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії (арк. справи 67-68).

На виконання пункту 2 Наказу № 841, Носівською ЦРЛ було організовано роботу відділень (груп) анестезіології-реанімації та затверджено штатні розклади відповідно до нормативів, затверджених цим наказом.

Кадрові накази "Про штатний розклад Носівської центральної районної лікарні та розстановку фізичних осіб", які видані архівним відділом Носівської райдержадміністрації (арк. справи 32-47) та витяги з наказів про прийом, переведення, звільнення (ар справи 54-66), підтверджують, що у Носівської ЦРЛ у 1986-1997 роках було організовано роботу відділень (груп) анестезіології-реанімації у складі щонайменше 2-ох лікарів-анестезіологів та 3-ох медсестер-анестезісток, зокрема, лікарів-анестезіологів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та медсестер-анестезісток ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Водночас, довідкою від 30.06.2017 № 03-13/632, виданої комунальним лікувально - профілактичним закладом "Носівська центральна районна лікарня імені ОСОБА_6" Носівської районної ради (арк. справи 14), підтверджується, що позивач у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 працював на посаді лікаря - анестезіолога Носівської ЦРЛ та одержував за шкідливі умови праці доплату в розмірі 15% посадового окладу, а також мав додаткову відпустку 11 календарних днів.

Також, згідно довідки від 04.04.2018 № 01-05/565 слідує те, що в період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 анестезіологічною групою у складі лікаря - анестезіолога ОСОБА_1 та медичних сестер - анестезисток проведено більше 1000 анестезіологічних забезпечень (акр справи 29-30).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у Носівської ЦРЛ у 1986-1997 роках було організовано роботу груп анестезіології - реанімації у складі хірургічного відділення та з 01.04.1991 створено відділення анестезіології і реанімації, в яких працював позивач.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Факт роботи позивача у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 на посаді лікарем - анестезіологом в групі хірургічного відділення та у відділенні анестезіології і реанімації Носівської ЦРЛ, підтверджується записами у трудовій книжці, зазначеними наказами та довідками Носівської ЦРЛ.

Згідно до роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 № 10.02.2011/450 і від 21.06.2002 № 02-886з-08 відповідно, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону № 1788-XII.

Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 на посаді лікарем - анестезіологом хірургічного відділення Носівської ЦРЛ, відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, слід зарахувати у подвійному розмірі при призначені пенсії, а тому відмова відповідача у зарахуванні позивачу стажу роботи за зазначений період у подвійному розмірі та перерахунку пенсії є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву від 18.06.2018 № 8614/10 на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, є хибним, оскільки згідно поштового конверту та витягу про відстеження поштового відправлення № 4600805637384 слідує те, що позивач оскаржену відмову отримав 21.11.2017.

Таким чином, враховуючи те, що дану позовну заяву подано позивачем 21.05.2018, про що свідчить штамп Тернопільського окружного адміністративного суду вих. № 1157/18, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у шестимісячний строк відповідно до частини другої статті 122 КАС України.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у Носівській центральній районній лікарні у подвійному розмірі, та зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, починаючи із дня звернення із заявою про її перерахунок.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (вул. Л.Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) у зарахуванні ОСОБА_1 (вул. Л.Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) стажу роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у Носівській центральній районній лікарні у подвійному розмірі.

Зобов'язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) зарахувати ОСОБА_1 (вул. Л.Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) стаж роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 15.06.1990 та з 01.02.1993 по 16.09.1997 у Носівській центральній районній лікарні у подвійному розмірі.

Зобов'язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (вул. Л.Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з дати звернення із заявою про перерахунок - 04.10.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) в користь ОСОБА_1 (вул. Л.Курбаса, 6/50, м. Тернопіль, 46016, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір на суму 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. згідно квитанції № 0.0.1041927388.1 від 21.05.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.09.2018.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.