Постанова № 76417752, 13.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 р. Справа № 816/644/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р., суддя Чеснокова А.О., м. Полтава, повний текст складено 22.05.18 по справі № 816/644/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 33 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 вересня 2017 року № 100.

зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року та вжити заходів для її виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/644/18 позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. Зазначив також, що позивачем подано недостовірні документи на підтвердження причин та обставин отримання поранення, контузії, які в подальшому призвели до настання інвалідності, а саме: сфальсифікованої довідки Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0. Вказує, що відповідач не визнає належними доказами причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження протокол засідання військово-лікарської комісії від 18 грудня 2015 року № 4863 та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10 грудня 2015 року № 2481/Ж, оскільки зазначені документи не встановлюють обставин за яких військовослужбовець отримав відповідні захворювання, контузії, травми, каліцтва.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у 1986-1988 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, з 12 квітня 1986 року по 17 червня 1988 року проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан (а.с. 16).

Під час проходження служби у 1987 році позивач отримав поранення та контузію, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого гр. ОСОБА_1 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18 грудня 2015 року № 4863, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0188448, відповідно до якої позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності з 03 березня 2016 року (а.с. 4, 13).

Позивач 18 квітня 2016 року звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 43-49).

Подані позивачем документи 26 квітня 2016 року третьою особою передані до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 40).

За результатами розгляду звернення, Комісія рішенням від 20 травня 2016 року № 36 повернула документи позивача на доопрацювання для надання документів на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення особі тілесного ушкодження (а.с. 73).

З метою надання доказів на підтвердження причин та обставин свого поранення позивачем до Полтавського обласного військового комісаріату надано довідку Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0, яку ОСОБА_1 отримав з сайту "однополчане.ru" (а.с. 18).

Наведені обставини слугували підставою для повторного направлення Полтавським обласним військовим комісаріатом документів позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 42).

Пунктом 33 Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформленого протоколом від 22 вересня № 100, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав подання заявником завідомо неправдивих відомостей щодо його поранення (а.с. 74).

Не погодившись з вищевказаним рішенням в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не надано доказів правомірності свого рішення, які полягають у не дотриманні вимог ст. 19 Конституції України при прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, та дійшов до висновку, що позивач має право призначення одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в огляду на наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду 2 групи.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно вимог пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з метою отримання одноразової грошової допомоги позивачем подано до Полтавського обласного військового комісаріату заяву, до якої долучено довідку МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ № 0188448 від 11 березня 2016 року, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва), копію висновку судово-медичної експертизи від 10 грудня 2015 року № 2481/Ж, довідку Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0; копію військового квитка, копію паспорта серії КО № 926741 від 27 квітня 2013 року, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Вищевказані документи Полтавським обласним військовим комісаріатом повторно передані для розгляду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 42).

За результатами повторного розгляду Комісією документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги прийнято оформлене протоколом засідання Комісії рішення від 22 вересня 2017 року № 100 про відмову в призначенні такої допомоги з посиланням на подання ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей щодо його поранення (а.с. 84).

Зі змісту протоколу Комісії від 22 вересня 2017 року, судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про подання заявниками (в тому числі ОСОБА_1) завідомо неправдивих відомостей щодо свого поранення за результатами вивчення таких документів:

Листів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13 липня 2017 року № 6/3/1-790, № 6/3/1-781, № 6/3/1-782, № 6/3/1-791, № 6/3/1-715, № 6/3/1-794, № 6/3/1-800, № 6/3/1-795, № 6/3/1-796, № 6/3/1-797, № 6/3/1-798, № 6/3/1-799, № 6/3/1-801, № 6/3/1-804, № 6/3/1-805, № 6/3/1-807, № 6/3/1-809, № 6/3/1-808, № 6/3/1-778, № 6/3/1-780, № 6/3/1-777, № 6/3/1-770 (а.с. 82);

Листів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13 липня 2017 року № 6/3/1/792, № 6/3/1/774, № 6/3/1/787, № 6/3/1/793, № 6/3/1/811, № 6/3/1/802, № 6/3/1/803, № 6/3/1/806, № 6/3/1/779, № 6/3/1/769, № 6/3/1/772, № 6/3/1/768, № 6/3/1/771 (а.с. 88);

Листа 442 військового клінічного госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації від 09 серпня 2017 року № 744 (а.с. 90);

Листа Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 26 липня 2017 року № 4/17156 (а.с. 79).

Дослідивши зазначений перелік документів Міністерства оборони Російської Федерації, судом встановлено, що Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) повідомив відповідача про те, що відносно сержанта ОСОБА_1, 1968 року народження, в колекції історій хвороб воїнів-інтернаціоналістів Афганістана, що зберігається в архіві військово-медичних документів МО РФ, історія хвороби ОСОБА_1 відсутня; зазначена особа до архіву не зверталась, архівна довідка щодо неї не оформлювалась та не видавалась. У наданій копії довідки формулювання та реквізити архівом не застосовуються, архівні номери історій хвороб у копіях належать іншим особам (а.с. 82).

На підставі зазначених відомостей відповідачем встановлено факт подання ОСОБА_1 недостовірних документів на підтвердження причин та обставин отримання поранення, контузії, які в подальшому призвели до настання інвалідності, а саме: сфальсифікованої довідки від 30 вересня 2009 року № 6/4/0.

Судом встановлено, що надана ОСОБА_1 до пакету документів для призначення вищевказаної виплати довідка Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0 не має статусу документа, оскільки отримана ініціатором звернення з сайту "однополчане.ru", а відтак не може оцінюватись судом.

Виходячи з наведеного, зазначена довідка не підлягала розгляду відповідачем під час вивчення документів позивача та прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі за текстом - Положення № 402), в редакції, що діяла на момент розгляду Комісією документів позивача, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення;

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) надалі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Поданий позивачем разом з іншими документами, висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18 грудня 2015 року № 4863 містить формулювання про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, передбачене пунктом "г" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402.

Окрім того, згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 18 грудня 2015 № 4863, ЦВЛК у позивача виявлено, вогнепальні осколкові поранення в ділянку голови (контузія 1987 року), лівої верхньої кінцівки наслідком яких стали рубці в лобній ділянці справа, на підборідді зліва, на долонній поверхні лівого передпліччя в середній третині розмірами від 0,7 х 0,3 см до 1,0 х 0,2 см та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (1987 рік, контузія головного мозку) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з церебростенічним синдромом, правобічною пірамідною недостатністю, окоруховими порушеннями (легкий парез окорухового нерва OS), вестибуло-атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст. мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-гіпертензивним синдромом, стійким цефалгічним синдромом", що підтверджується записами у медичних документах. Поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13).

Довідкою МСЕК серії АВ № 0188448 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 11).

Наявним в матеріалах справи актом судово-медичного обстеження № 2481/Ж від 10 грудня 2015 року підтверджено, що проведеним судово-медичним обстеженням позивача виявлено в лобній ділянці справа 0,7 х 0,3 см, на підборідді зліва 1,0 х 0,2 см, на долонній поверхні лівого передпліччя в середній третині 0,7 х 0,3 см, розташовуються м'які, білесуваті, звивистої та невизначної форми, западаючи по відношенню до оточуючої шкіри рубці, вказаних розмірів (а.с. 14).

Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Агалогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, з дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. по справі № 816/644/18- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Тацій Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Постанова складена в повному обсязі 13.09.18.