Рішення № 76417744, 13.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3625/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1М, представників позивача ОСОБА_2 (згідно ордеру та угоди), ОСОБА_3 (згідно ордеру та угоди),

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Білгород-Дністровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Білгород-Дністровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_5, за результатом розгляду якого, з урахуванням ухвали суду про об’єднання справ, позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.06.2017 року № 1891 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.07.2017 року № 1093 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 30.05.2005 року проходить службу в МВС України на підставі наказу УМВС в Одеській області. В порядку пере атестування, на підставі наказу ГУНП в Одеській області № 68 о/с від 07.11.2015 року займав посаду інспектора дозвільної системи Саратського відділення поліції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. У зв’язку із організаційно-штатними змінами на підставі рапорту від 05.10.2016 року став займати посаду інспектора з контролю за обігом у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області у спеціальному званні майора поліції. Згідно з п. 1 наказу начальника ГУНП в Одеській області від 09.06.2017 року № 1891 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області»: За грубі порушення п.п. 2,3 ч. 1 ст. 2, 6, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Наказу № 622 від 21.08.1998 року, яким затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ( у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ЗУ «Про Національну поліцію». На думку позивача, п. 1 вказаного наказу є необґрунтованим, незаконним та таким, що грубо порушує конституційні та трудові права й законні інтереси ОСОБА_1

Ухвалою суду від 12.07.2017 року відкрито провадження у справі.

15.09.2017 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, з огляду на які, відповідач заперечує щодо задоволення позову та просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, оскільки до ГУНП в Одеській області з Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеські області надійшла інформація про те, що 31.03.2017 року прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України Одеської області спільно з працівниками УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42016161020000013, розпочато 08.02.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України за отримання ним неправомірної вигоди у розмірі 2500,00 грн. за надання дозволу на мисливську зброю було затримано інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Білгород-Дністровського ВП майора поліції ОСОБА_1 03.04.2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 1087 за вказаною вище надзвичайною подією було призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування, 09.06.2017 року наказом начальника ГУНП в Одеській області видано наказ № 1891, яким за грубі порушення вимог п. п. 2,3 ч. 1 ст. 2, ст.. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, п.п. 5.1, 5.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622 (далі – Інструкція № 622) безвідповідальне відношення до виконання своїх посадових інструкцій, проявлення низьких морально-ділових якостей, що виразилось у видачі дозволу на придбання гладко ствольної рушниці ОСОБА_6 без проведення будь-якої перевірки, вступі у неділові стосунки з останнім та ОСОБА_7, вимаганні та в подальшому отриманні від останніх неправомірної вигоди за надання дозволу, що призвело до звернення вказаних осіб з заявою до прокуратури, внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст.. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ( у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ЗУ «Про Національну поліцію». Зазначений дисциплінарний наказ реалізовано наказом по особовому складу ГУНП в Одеській області № 1093 о/с від 04.07.2017 року.

Відповідно до ухвали суду від 19.02.2018 року, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у зв’язку з набранням чинності 15.12.2017 року ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим КАС України викладено в новій редакції.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року, суд об’єднав адміністративні справи № 815/3625/17 та № 815/193/18 в одне провадження для спільного розгляду та вирішення по суті.

14.03.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.

22.03.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

29.03.2018 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.09.2018 року позивач та його представники позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Треті особи до судового засідання не з’явилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду. Відповідно до заяви від 23.11.2017 року ОСОБА_5 просив розглянути справу без його участі, причини неявки Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області суду невідомі.

Вислухавши думку представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу в ГУНП в Одеській області на посаді інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області у спеціальному званні майора поліції.

Відповідно до наказу № 1087 від 03.04.2017 року, до Головного управління в Одеській області з Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеські області надійшла інформація про те, що 31.03.2017 року прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України Одеської області спільно з працівниками УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 42016161020000013, розпочато 08.02.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України за отримання ним неправомірної вигоди у розмірі 2500,00 грн. за надання дозволу на мисливську зброю було затримано інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Білгород-Дністровського ВП майора поліції ОСОБА_1, у зв’язку з чим, за вказаним фактом призначено службове розслідування.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2017 року у справі № 495/2461/17, ОСОБА_1 відсторонено від посади на два місяці, тобто до 01.06.2017 року.

Відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області № 1316 від 21.04.2017 року позивача відсторонено від посади до 01.06.2017 року.

30.05.2017 року начальником ГУНП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 Згідно з вказаним висновком, комісія вважала б за грубі порушення вимог п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, п.п. 5.1, 12.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року, безвідповідальне відношення до виконання своїх посадових інструкцій, проявлення низьких морально-ділових якостей, що виразилось у видачі дозволу на придбання гладкоствольної рушниці ОСОБА_6 без проведення будь-якої перевірки, вступі у неділові стосунки з останнім та ОСОБА_7, вимаганні та в подальшому отриманні від останніх неправомірної вигоди за надання дозволу, що призвело до звернення вказаних осіб з заявою до прокуратури, внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, майора поліції ОСОБА_1 інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ( у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ЗУ «Про Національну поліцію».

На підставі зазначеного висновку службового розслідування ГУНП в Одеській області прийнято наказ № 1891 від 09.06.2017 року, відповідно до п. 1 якого, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

Зазначений наказ реалізований наказом № 1093 о/с від 04.07.2017 року.

Відповідно до положень ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки».

Пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» визначено до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно з ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, крім інших, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з ч.10 та ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Як зазначено у висновку службового розслідування, 11.02.2017 року майор поліції ОСОБА_1 в порушення п. 12.2 Інструкції № 622, прийняв заяву у наданні дозволу на придбання мисливської гладкоствольної рушниці ОСОБА_6 на бланку не встановленого зразку та не отримав платіжний документ проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги. Також, майор поліції ОСОБА_1 формально склав рапорт перевірки за місцем мешкання Х/айновського О.О., не здійснивши належної перевірки. В порушення п. 5.1 Інструкції № 622, майор поліції ОСОБА_1 не перевірив наявність знятої чи погашеної судимості, або адміністративної відповідальності ОСОБА_6, про що свідчить відсутність у особовій справі відомостей з АІПС «Армор». До особової справи майор поліції ОСОБА_1 приєднав довідку Управління інформаційної підтримки та координації поліції « 102» ГУНП від 22.02.2017 року про відсутність судимості. Однак, незважаючи на відсутність обов’язкових документів майор поліції ОСОБА_1 14.02.2017 року видав дозвіл на придбання гладко ствольної зброї ОСОБА_6

Згідно з п. 1.1 Інструкція № 622 визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування.

Приписами п. 5.1 Інструкції № 622 передбачено, що надання керівникам підприємств, установ, організацій, суб'єктам господарювання згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, здійснюється після перевірки таких осіб працівниками органів внутрішніх справ за територією обслуговування (місця проживання таких осіб) на підставі листів керівників цих підприємств, установ, організацій, суб'єктам господарювання, які з цією метою подають до органів внутрішніх справ необхідні дані (список осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, дати і місця народження і проживання, відомостей щодо попередньої трудової діяльності; медичні довідки; довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування).

Органи внутрішніх справ не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі: наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім’ї, що підтверджується документально; повідомлення такій особі про підозру або складення щодо такої особи повідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок не встановлення її місця знаходження; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

Згідно з п. 12.2 Інструкції № 622, для одержання громадянами в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява (додаток 13); медична довідка (крім охолощеної зброї); довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами внутрішніх справ у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.

Особи, що звернулися до органів внутрішніх справ за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України.

Суд встановив, що відповідно до протоколу обшуку від 31.03.2017 року, який проведений у приміщенні службового кабінету № 16 Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, який використовується ОСОБА_1, в кабінеті виявлено: оригінал заяви ОСОБА_6 з вхідним номером печатки Саратського РВ УМВС Х-36; оригінал договору страхування № 23352 ПАТ «СК Остра» від 11.02.2017 року; копія договору страхування № 23352 ПАТ «СК Остра» від 11.02.2017 року, копія довідки № 011219 на ім’я ОСОБА_6, виданої 09.02.2017 року комісією ООССК ТСО Україна; копія довідки серії ЕДО № 1726998 відносно ОСОБА_6 виданої начальником УУПКП « 102»; копія медичної довідки № 127 серії 10ААА932577, виданої на ім’я ОСОБА_6; оригінал рапорту ОСОБА_1 про перевірку ОСОБА_6 від 11.02.2017 року; дві копії паспорту ОСОБА_6; дві фотокартки 4х3 у поштовому конверті; бланк опису документів зі справи мисливця; бланк картки-заяви; оригінал корінця дозволу № 956538 від 14.02.2017 року, виданого ОСОБА_6, оригінали квитанцій.

10.01.2016 року начальником Саратського відділення поліції Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_10 затверджена посадова інструкція інспектора дозвільної системи Саратського ВП в Одеській області, з якою ознайомлений позивач. Відповідно до розділу І Інструкції, інспектор дозвільної системи: здійснює прийом громадян з питань придбання, зберігання, носіння та транспортування вогнепальної та газової зброї, з питань отримання дозволів на виготовлення та знищення печаток і штампів; веде облік вогнепальної та газової зброї, здійснює контроль за його збереженням за місцем мешканням; виписує план завдання для перевірки власників зброї ДІМ; веде облік та контроль за об’єктами дозвільної системи, щомісяця проводе перевірку магазина «Мисливець», щоквартально проводе звірку з Ощадбанком та поштою; проводить при перерегістрації технічний огляд зброї, яка знаходиться в організаціях, підприємствах та у власників; приймає, забезпечує збереження та здійснює облік вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та набоїв. Готує документи та направляє дану зброю та набої до складу озброєння ВРЗ ГУМВС України в Одеській області; розглядає матеріали фізичних та юридичних осіб, які стали підставою для видачі дозволів на виготовлення та знищення печаток та штампів; заповняє картки та ставить на облік АІПС «Арсенал» осіб, які придбали зброю; організовує вивчення наказів МВС України №№17-99,314-93, 622-98,643-93; організовує проведення місячників добровільно зданої зброї та боєприпасів; проводе звірку з наркологом та психіатром Саратської ЦРЛ по перевірці власників зброї; проводе звірку з Саратським ЗАГСом.

Таким чином, на думку суду, доводи відповідача, які наведені в оскаржуваному наказі № 1891 від 09.06.2017 року, щодо видання позивачем дозволу на придбання гладкоствольної рушниці ОСОБА_6 без проведення будь-якої перевірки є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, позивач отримав від ОСОБА_6 платіжні доручення за надання платних послуг, доказів з приводу того, що рапорт перевірки за місцем мешкання ОСОБА_6 складений формально, відповідач суду не надав. Щодо прийняття ОСОБА_1 заяви від ОСОБА_6 на бланку невстановленого зразку та відсутності у особовій справі відомостей з АІПС «Армор», суд зазначає, що відповідно до листа Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України №20/4/02-17аз від 19.03.2018 року, заява щодо видачі дозволу на придбання зброї громадянином України подається до органу поліції в дозвільній формі, вказані в листі відомості кореспондують вимогам Інструкції № 622 та спростовують висновки відповідача під час проведення службового розслідування. Безпідставними та такими, що не відповідають вимогам Інструкції є й доводи відповідача щодо неотримання позивачем відомостей з АІПС «Армор» щодо наявності у заявника знятої чи погашеної судимості або адміністративної відповідальності, оскільки Інструкцією № 622 не передбачено обов’язок інспектора отримати вказані відомості саме з АІПС «Армор», а позивач на виконання вимог Інструкц3ії № 622 отримав довідку серії ЕДО № 1726998 відносно ОСОБА_6 виданої начальником УУПКП « 102».

Щодо посилання представника відповідача під час судового розгляду справи на факт ненадання позивачем пропозицій керівництву ВП про можливість видачі дозволів на право придбання мисливської гладкоствольної, газової та холодної зброї у відповідності до вимог посадової інструкції інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Саратського відділення поліції Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, затвердженої 29.12.2016 року (Т.3 арк.с.141), суд зазначає, що доказів на підтвердження факту ознайомлення позивача із вказаною інструкцією відповідач не надав, наявність на зворотній стороні аркушу інструкції підпису невстановленої особи, на думку суду, не є належним доказом на підтвердження факту ознайомлення позивача із вказаною посадовою інструкцією, тоді як згідно з вимогами Інстуркції від 10.01.2016 року, з якою позивача ознайомлено та яка досліджена вище судом, обов’язку звертатися до керівництва з пропозиціями про можливість видачі дозволів у позивача не було. Крім того, суд наголошує на тому, що на вимогу суду, відповідачем, оригіналу Посадової інструкції, зареєстрованої 29.12.2016 року представлено не було.

Щодо доводів відповідача у висновку службового розслідування з приводу того, що в порушення п. 2.2 та п. 6.4 Інструкції № 622, за місцем мешкання майора поліції ОСОБА_1 були виявлені дозволи на право зберігання та носіння мисливської зброї та облікові справи власників мисливської зброї, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.2 Інструкції, бланки дозволів (додатки 2-8, 43) повинні зберігатися в підрозділах дозвільної системи у місцях, що виключають доступ до них сторонніх осіб.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 622, облікові справи постійно зберігаються у працівників дозвільної системи. У разі ліквідації об'єкта дозвільної системи облікова справа здається в архів, а при передачі цього об'єкта під контроль іншому органу внутрішніх справ пересилається останньому.

Приписами п. 3.1 Інструкції № 622, об'єкти дозвільної системи інспекторами дозвільної системи та дільничними інспекторами міліції обстежуються щокварталу, а об'єкти, де зберігається велика кількість зброї (20 чи більше одиниць), і базові склади вибухових матеріалів і речовин - щомісяця. При цьому обстеження складів з вибуховими матеріалами і речовинами проводиться за участю посадових осіб Державної служби охорони при МВС України (далі - ДСО МВС України), вибухотехнічних підрозділів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та органів державного пожежного нагляду (за згодою).

Суд зазначає, що вказуючи у висновку службового розслідування про порушення позивачем п. 2.2 Інструкції № 622, відповідач не врахував, що у позивача під час обшуку було виявлено не бланки дозволів, а дозволи на зберігання та носіння мисливської зброї, видані певним особам, тоді як п. 2.2 Інструкції № 622 визначає порядок зберігання саме бланків дозволів. Таким чином, суд зазначає, що доказів на порушення позивачем п. 2.2 Інструкції № 622 відповідачем ані у висновку службового розслідування, ані під час судового розгляду справи не надано.

Щодо зберігання ОСОБА_1 вдома облікових справ, суд зазначає, що Інструкцією № 622 встановлено, що облікові справи зберігаються у працівників дозвільної системи, доказів на підтвердження факту передачі ОСОБА_1 облікових справ іншим особам відповідач не надав. Крім цього, суд враховує письмові пояснення позивача, що надані 22.03.2018 року, щодо необхідності здійснення інспектувань (перевірки) власників зброї, що пов’язано з виїздом за межі відділення поліції та необхідності дослідження особових справ власників зброї за межами приміщення відділення поліції.

Всі інші доводи щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку базуються на матеріалах кримінального провадження № 42016161020000013 за ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з с. 1 ст. 11 КК України, злочин - передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Дії позивача, які комісія зазначила у висновку як встановлені такими, що вчинені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, підпадають під ознаки злочину.

У відповідності до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду вироку суду щодо визнання позивача винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини, суд зазначає, що висновки відповідача, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, щодо вступу позивача у неділові стосунки з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вимаганні та в подальшому отриманні неправомірної вигоди від них за надання дозволу, що в подальшому призвело до звернення вказаних осіб з заявою до прокуратури, внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення є передчасними, оскільки відповідач не отримав вироку суду щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а отже, станом на теперішній час ОСОБА_1 вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили суд, що останні не знайомили позивача з його посадовою інструкцією, тому не можуть достовірно знати відповідно до якої конкретно Інструкції позивач виконував свої службові обов’язки.

Щодо фактів ознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 1891 від 09.06.2017 року, свідок ОСОБА_8 повідомила суд, що саме вона ознайомила позивача з зазначеним наказом, при цьому з наказом по особовому складу щоло звільнення, свідок позивача - не знайомила. До 19.06.2017 року позивач виходив на службу, був присутнім на робочому місці. Після 19.06.2017 року, події які стосуються позивача їй не відомі.

Щодо неотримання позивачем трудової книжки, свідок ОСОБА_9 повідомив суд , що неодноразово дзвонив позивачу з проханням її забрати, також, на адресу позивача надсилалися листи з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку.

При цьому, вказане свідком не знайшло підтвердження при дослідженні письмових доказів, оскільки в матеріалах справи існують копії листів адресовані позивачу ОСОБА_11 відділом поліції від 10.07.2017 року № 42/11975, від 24.07.2017 року № 42/15189, від 07.08.2017 року № 42/16011, але відсутні докази направлення зазначених листів на адресу позивача та отримання ОСОБА_1 вказаних листів (Т1 арк.с.88-90).

Роздруківка свідка з власного телефону щодо дзвінків позивачу у вказаному періоді, не була прийнята судом як доказ повідомлення позивача про звільнення та необхідність отримання трудової книжки, оскільки суду не відомо, що номер телефону, на який дзвонив свідок належав позивачу.

Крім того, суд вважає, що факт неотримання позивачем трудової книжки з власної необізнаності, при вирішанні спору щодо протиправності наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільненні, поновлення на роботі та стягнення середньогрошового забезпечення не має суттєвого значення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів № 1891 від 09.06.2017 року, № 1093 о/с від 04.07.2017 року є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР – 42946756).

Тобто, оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, суд зробив висновок, що оскаржувані накази є протиправними, то вимога позивача про поновлення на роботі є, також, обґрунтованою та такою, що належить до задоволення. При цьому суд зазначає, що відповідно до наказу № 1102о/с від 04.07.2017 року на посаду, яку займав позивач до звільнення призначено лейтенанта поліції ОСОБА_5, проте, оскільки суд зробив висновок, що звільнення позивача є протиправним, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді, яку займав до звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п.4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з п.15 Розділу 1 зазначених Порядку та умов при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до п.6 Розділу 3 вказаних Порядку та умов поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Крім того, відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Суд встановив, що згідно з довідкою від 27.12.2017 року № 1673 (т.2 арк.с.111) середньмісячне грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_1 за квітень 2017 року та травень 2017 року склав відповідно 5 690,67 грн. та.5 720,00 грн. (нараховане грошове забезпечення) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Тобто, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячне грошове забезпечення позивача складало (5 690,67 грн. +.5 720,00 грн.) : 2 місяці =5075, 34 грн. середньоденне грошове забезпечення позивача складало (5 690,67 грн. +.5 720,00 грн.) : 61 дні = 187,06 грн., з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Згідно з розрахунком норми тривалості робочого часу кількість календарних днів у період з 06 липня 2017 року по 05 вересня 2018 року (час вимушеного прогулу) складає 426 дні.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 липня 2017 року по 05 вересня 2018 року у розмірі 79 687, 63 грн. (187,06 грн. х 426 дні) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тобто, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора контрою за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5075 грн. 34 копійки. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Білгород-Дністровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.06.2017 року № 1891 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області» в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.07.2017 року № 1093 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, інспектора контрою за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 06 липня 2017 року.

Поновити майора поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора контрою за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 06 липня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.07.2017 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 79 687 (сімдесят дев’ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 63 копійки з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора контрою за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5075 (п’ять тисяч сімдесят п’ять) грн. 34 копійки. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (68000, Одеська обл., Саратський р-н., с. зоря, вул. Садова, 81 ІПН НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Одеській області (65000, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40108740).

Третя особа – Білгород-Дністровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Тімірязєва, 21).

Третя особа – ОСОБА_5 (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Тімірязєва, 21).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний судом 13 вересня 2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.