Постанова № 76417239, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4858/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м.Луцьк) у справі №803/643/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 1.82888 з 01 квітня 2010 року та коефіцієнта страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % з 01жовтня 2017 року.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що з 01 лютого 1992 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в подальшому перераховану за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII позивачу було проведено перерахунок пенсії з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 року. Однак при проведенні перерахунку пенсії відповідачем було застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1.52891, обрахований після останнього перерахунку у 2011 році, а не індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1.82888, обчислений при призначенні пенсії, та коефіцієнт страхового стажу 0,59750 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %, а не із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 %, який був обчислений при призначенні пенсії, про що позивачу стало відомо з листа Ковельського об'єднаного управління ПФУ від 03 березня 2018 року № 74/К-01.

У квітні 2010 року позивач подала заяву до органу пенсійного фонду про перехід з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з врахуванням стажу набутого після призначення пенсії. Однак здійснюючи перерахунок пенсії за вказаною заявою відповідачем самостійно був встановлений коефіцієнт заробітної плати у розмірі 1.54247, при визначенні заробітної плати було враховано заробіток за періоди з 01 листопада 1987 року по 01 жовтня 1992 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року. В подальшому, 15 березня 2011 року позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком. Здійснюючи перерахунок пенсії за вказаною заявою відповідач з власної ініціативи встановив новий, ще нижчий коефіцієнт заробітної плати - 1.52891 з врахуванням страхового стажу набутого після проведення останнього перерахунку, включивши до обрахунку зарплату за весь період після 01 липня 2001 року. Оскільки у своїх заявах позивач не просила здійснювати перерахунок пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, на її думку, відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми, яка не поширює свою дії на спірні правовідносини.

Крім того, вказує на те, що відповідачем протиправно з 01 жовтня 2017 року зменшено коефіцієнт страхового стажу з 1,35 % до 1 %, оскільки такі дії органу пенсійного фонду звужують уже набуті та гарантовані державою права та суперечать конституційним нормам.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на те, що при здійсненні перерахунку в зв'язку з переходу з одного виду пенсії на інший коефіцієнт заробітної плати повинен бути розрахований із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, за винятком випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхо вого стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважала, що оскільки вона не просила у своїй заяві, поданій до пенсійного органу, здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, за значені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми, яка не поширює свою дію на спірні правовідносини. Свою позицію позивач обгрунтовує висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 23 травня 2017 року К/800/39931/14.

Відповідач у справі подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи, вважає їх необгрунтованими та просить скаргу відхилити.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на розгляд справи не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржене судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Судом встановлено, та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1, відповідно до наданої нею довідки про заробітну плату за період з 01 грудня 1989 року по 01 лютого 1992 року призначено пенсію за віком починаючи з 01 лютого 1992 року згідну Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі заяви позивача від 15 лютого 1994 року відповідач провів перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за врахуванням її заробітку за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року.

У зв'язку із набранням чинності Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію ОСОБА_1 перераховано за нормами цього Закону, з урахуванням наданих довідок при призначенні та перерахуванні пенсії. Крім того, встановлено індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1.82888, який при подальших перерахунках не змінювався.

01 квітня 2010 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її з пенсії за віком на інший вид пенсії - по інвалідності. Згідно розпорядження від 08 квітня 2010 року позивачу призначено пенсію по інвалідності, виходячи із заробітку з 01 листопада 1987 року по 31 жовтня 1992 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта до 1.54247.

15 березня 2011 року позивач подала заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Згідно розпорядження від 23 березня 2011 року ОСОБА_1 призначено з 15 березня 2011 року пенсію за віком, при цьому, при обчисленні вказаної пенсії було враховано заробіток з 01 листопада 1987 року по 31 жовтня 1992 року, з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року і з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року та визначено індивідуальний коефіцієнт - 1.52891.

Як вбачається з листа від 03.03.2018 року № 74/К-01, на звернення позивача, Ковельське об'єднане управління ПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що основний розмір пенсії обчислений із заробітної плати за період з 01 листопада 1987 року по 31 жовтня 1992 року, з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року і з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року та страхового стажу 59 років 09 місяців 14 днів (страховий стаж враховано по 23 лютого 2011 року). Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 11 жовтня 017 року) становить 3031,26 грн. (з врахуванням середньої заробітної плати за 2010 рік - 1982,63 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 1.52891). Коефіцієнт страхового стажу з врахуванням кратності 1,35 становить 0,75000. Розмір пенсійної виплати з 01 травня 2017 року становить 2989,35 грн. Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01 жовтня 2017 року середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 5755,43 грн. (з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 року - 3764,40 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 1.52891). Коефіцієнт страхового стажу становить 0,59750. Розмір пенсії за віком з 01 жовтня 2017 року становить 4071,58 грн.

Такі дії позивач вважала неправомірними та звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача, проведення перерахунку пенсії позивача згідно з діючим законодавством, та дотримання показників застосування середньої заробітної плати та застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступні міркування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 08 липня 2011 року, яка станом на день розгляду даної справи є чинною) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на день переведення позивача на інший вид пенсії) було передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Вказаною нормою (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший лише за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Водночас було передбачено, що перехід з одного виду пенсії на інший здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі подання особою відповідної заяви та необхідних для її призначення документів.

Відповідно до пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції, чинній станом на 01 квітня 2010 року та 15 березня 2011 року), тобто на день переведення на інший вид пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховувався при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється. У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.

При поновленні виплати раніше призначеної пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа додає:

а) документи про страховий стаж, який не врахований у пенсійній справі, після призначення пенсії за період роботи до 01 січня 2004 року (за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3);

б) довідку про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року , а починаючи з липня 2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3;

в) документи про виникнення обставин, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміни кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

При цьому, якщо особа надає довідку про заробітну плату, яка відповідає вимогам частини першої статті 40 Закону, заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який передує року поновлення виплати раніше призначеної пенсії чи переведенню з одного виду пенсії на інший.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням пенсіонера здійснюється за документами, що є у пенсійній справі. При переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа додає, зокрема, довідку про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, яка повинна відповідати вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, колегія суддів вважає помилковими твердження позивача щодо протиправності зменшення коефіцієнту заробітної плати в зв'язку з тим, що у заявах про переведення на інший вид пенсії позивачем не зазначалось про необхідність проведення перерахунку пенсії із заробітку, набутого після призначення пенсії, а лише добавка до стажу.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будо передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (частина п'ята статті 40 цього Закону).

Поряд з цим матеріалами справи підтверджується, що 01квітня 2010 року позивач подала до органу пенсійного фонду заяву про переведення з пенсії за віком на інший вид пенсії - по інвалідності, до якої додала виписку із акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0051568, довідку від 22 січня 2010 року № 30 про заробіток для обчислення пенсії за період з січня 1982 року по грудень 1988 року, довідку від 22 січня 2010 року № 31 про заробіток для обчислення пенсії за період з січня 1989 року по квітень 1995 року та довідку, яка зареєстрована в органі пенсійного фонду 01 квітня 2010 року № 1262/04-50-22, про заробітну плату для обчислення пенсії за період червень 2009 року.

ОСОБА_1, подаючи до органу пенсійного фонду вищевказані довідки, виявила бажання про переведення з одного виду пенсії на інший, виходячи із заробітної плати, що зазначена у довідках від 22 січня 2010 року № 30, № 31 та від 01 квітня 2010 року № 1262/04-50-22.

Водночас з наявних у матеріалах справи доказів судом з'ясовано, що для обчислення розміру пенсії було враховано заробітну плату за період з 01 листопада 1987 року по 31 жовтня 1992 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року, що призвело що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта до 1.54247. Це підтверджується розпорядженням «Про призначення пенсії» від 08 квітня 2010 року. В подальшому згідно розпорядження від 23 березня 2011 року (тобто, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком) індивідуальний коефіцієнт становив 1.52891.

Зі змісту довідок від 22 січня 2010 року № 30, № 31 з'ясовано, що заробітна плата позивача за період з листопада 1987 року по жовтень 1992 року включно була більшою порівняно із заробітною платою за період з січня 1982 року по жовтень 1987 року. Отже, орган пенсійного фонду, враховуючи вимоги статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правомірно взяв до уваги саме заробітну плату за період з 01 листопада 1987 року по 31 жовтня 1992 року (заробітна плата за вказаний період була більшою порівняно із заробітною платою за інший період, зазначений у довідках від 22 січня 2010 року № 30, № 31) та за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року (весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у вказаний період, інформація в системі персоніфікованого обліку за період з 01 січня 2003 року по 01 квітня 2010 року на позивача станом на 01 квітня 2010 року була відсутня).

Зважаючи наведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що в разі подання особою саме довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року орган пенсійного фонду повинен її врахувати при переведенні з одного виду пенсії на інший. Відповідач, здійснюючи обрахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, відповідно до вимог вищевказаного Порядку був зобов'язаний взяти до уваги усі документи, наявні в пенсійній справі, а тому покликання позивача щодо незазначення нею про необхідність проведення перерахунку пенсії із заробітку набутого після призначення пенсії, а лише добавку до стажу, є суперечливими. Необґрунтованими є й покликання позивача на порушення її конституційних прав та неможливості зменшення розміру належних їй пенсійних виплат, суд наголошує, що в контексті даної спірної ситуації після перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 склав 4071,58 грн., тобто підвищився.

Щодо покликань ОСОБА_1 на висновки Вищого адміністративного суду України у справі К/800/39931/14, то суд вважає таке недоречним з огляду на те, що обставини у згаданій справі не тотожні з цим судовим спором. Зокрема позивач у справі К/800/39931/14 не переходив, та не змінював виду пенсійного забезпечення, а тому висновки касаційного суду не можуть бути застосовані до спору, що розглядається.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.241, 242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 803/643/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 13 вересня 2018 року.