Рішення № 76416024, 05.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2279/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /надалі – позивач, ФОП ОСОБА_3Г./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року та №0002841404 від 20 березня 2018 року в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі акта перевірки № 0062/16/31/РРО/250810454 від 01 березня 2018 року винесені податкові повідомлення-рішення №0002841404 від 20 березня 2018 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17000,00 грн за порушення ФОП ОСОБА_3 вимоги статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7520,25 грн за порушення вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0002841404 від 20 березня 2018 року частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17000,00 грн протиправним, оскільки горілка «Діамант» (виробник ІM «Euro-Alko»Республіка Молдова) придбана позивачем (продавець) у ТОВ "ТД Український продукт" (імпортер), у якого обов’язку маркувати цей алкогольний напій не виникало в силу пункту 227.1 статті 227 Податкового кодексу України у зв’язку з його ввезенням в Україну в ємностях більш як 5 літрів. На момент проведення фактичної перевірки та складання акта перевірки Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, втратило чинність згідно з постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148, що унеможливлює застосування податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі їх фактичних надходжень у Книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО у період з 01 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року /а.с. 5-12/ .

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що реалізація алкогольних напоїв в Україні дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку; що норма пункту 227.1 статті 227 Податкового кодексу України на позивача не поширюється, адже він не є суб’єктом господарювання, який уклав з іноземним виробником контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв, та придбав горілку «Діамант» у резидента України - ТОВ "ТД Український продукт"; що на момент скоєння позивачем порушення у період з 01 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, було чинним /а.с.48-50/.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Дослідивши письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2) пройшов передбачену законодавством державну реєстрацію підприємця та здійснює господарську діяльність у кафетерії за адресою: м. Полтава, вулиця Великотирнівська, 25/2.

На підставі направлень на перевірку №№ 445, 446 від 20 лютого 2018 року та наказу № 448 від 20 лютого 2018 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання ним норм законодавства щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками у кафетерії /м. Полтава, вулиця Великотирнівська, 25/2/ за період з 01 березня 2015 року по 20 лютого 2018 року /а.с. 51-53/.

За результатами перевірки складено акт № 0062/16/31/РРО/250810454 від 01 березня 2018 року, в якому зафіксовано, серед іншого: 1) реалізацію алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме: горілки «Діамант» міцністю 40% в скляній тарі ємкістю 10 л /виробник -ІM «Euro-Alko»Республіка Молдова/, чим порушено статтю 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; 2) несвоєчасне оприбуткування (облік) готівкових коштів в сумі 1504,05 грн за період з 01 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року в Книзі обліку розрахункових операцій № 3000055649Р/4, чим порушено пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 /а.с. 55/.

Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною № 14448 від 28 грудня 2016 року, складеною ТОВ «ТД Український продукт» на момент поставки ФОП ОСОБА_3 горілки «Діамант» об’ємом 10 л; письмовими поясненнями продавця ОСОБА_4; звітом (скороченим) за період з 01 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року; витягом з Книги обліку розрахункових операцій № 3000055649Р/4 /а.с. 56, 57, 59 – 63/.

На підставі матеріалів фактичної перевірки, відповідачем винесені: 1) податкове повідомлення-рішення №0002841404 від 20 березня 2018 року, яким застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000,00 грн за порушення ним вимоги статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; 2) податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року, яким застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні (фінансові) санкції у сумі 7520,25 грн за порушення ним вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 /а.с. 14-16/.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 109 цього ж Кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України /пункт 113.3 статті 113 згаданого Кодексу/.

Порядок застосування та розмір штрафних (фінансових) санкцій за правопорушення, пов'язане із обігом підакцизних товарів, унормований як загальними нормами права /Податковим кодексом України/, так і спеціальними нормами права, до яких в даному випадку відноситься Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95- ВР від 19 грудня 1995 року (надалі - Закон №481/95-ВР).

За визначенням статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої -продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Маркування алкогольних напоїв здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою статті 11 Закону №481/95-ВР, якою встановлено єдині вимоги до маркування алкогольних напоїв та розливу їх в тару.

Так, на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, що реалізуються в Україні, вказується, зокрема: назва продукції; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

На видимій стороні етикетки, або конкретики, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені штриховий код та дата виготовлення продукції.

Згідно зі статтею 9 Закону № 481/95-ВР спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку /підпункт 14.1.109 вказаного пункту/.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що марка акцизного податку підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольних напоїв, а також гарантує їх якість та відповідність стандартам та вимогам, визначеним нормативно-правовими актами України.

Актом перевірки № 0062/16/31/РРО/250810454 від 01 березня 2018 року підтверджується, а позивачем не заперечується, що горілка "Діамант" /в бутлях зі скла, ємкістю 10 л, міцністю 40%, виробник ІM «Euro-Alko» Республіка Молдова Республіка Молдова, імпортер ТОВ "ТД Український продукт"/ реалізовувалась ним без марки акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до пункту 226.6 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Пунктом 226.10 статті 226 ПК України встановлено, що не підлягають маркуванню:

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

- еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Згідно з пунктом 226.11 статті 226 згаданого Кодексу ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Факт реалізації горілки без марки акцизного збору позивачем визнається та підтверджується матеріалами справи.

За висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 826/17409/16 у подібних правовідносинах, де реалізація алкогольного напою без марки акцизного податку здійснювалася продавцем в кафе (номер судового рішення в ЄДРСР 72486596), реалізація алкогольних напоїв дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством. Законодавством встановлена заборона на реалізацію на митній території України немаркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, недотримання якої тягне за собою встановлену Законом відповідальність.

На користь цього висновку Суду свідчать також Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (надалі - Правила № 854).

Згідно з пунктом 12 Правил № 854 зберігання та реалізація алкогольних напоїв дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Отже, в цілях забезпечення легалізації продажу алкогольних напоїв та з метою дотримання вимоги чинного законодавства щодо заборони продажу алкогольних напоїв без марок акцизного податку позивач зобов'язаний був здійснювати реалізацію лише тих алкогольних напоїв, які марковані акцизними марками.

При цьому суд врахував і ту обставину, що горілка "Діамант" була поставлена позивачу у 2016 році об'ємом 10 літрів, а реалізовувалася у 2018 році. Таким чином, відсутність акцизної марки на ємності, з якої розливалася горілка, унеможливлює встановити цілісність і непорушність ємності, в якій ця горілка зберігалася впродовж тривалого часу, та відповідність вмісту реалізованої горілки тій, яка придбавалася позивачем у ТОВ "ТД Український продукт" за видатковою накладною № 14448 від 28 грудня 2016 року.

Довід позивача про те, що алкогольна продукція в ємностях більше 5 літрів не підлягає маркуванню, судом відхиляється, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту "в" пункту 227.1 статті 227 ПК України суб'єкти господарювання - юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів, мають право ввозити та митну територію України імпортні алкогольні напої і тютюнові вироби, якщо алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється митними органами.

Зі змісту наведеної норми слідує, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які уклали з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів і які ввозять алкогольні напої на митну територію України.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач не укладав з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і не ввозив алкогольні напої в Україну, натомість придбавав їх у резидента України - ТОВ "ТД Український продукт".

З огляду на це, приписи цієї статті Податкового кодексу України на спірні правовідносини не поширюються.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирецем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200% вартості товару, але не менше 17000 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем на підставі виявленого порушення правомірно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 17000,00 грн податковим повідомленням-рішенням №0002841404 від 20 березня 2018 року.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції у сумі 7520,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року застосовано до позивача на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» /надалі - Указ/.

Так, статтею 1 Указу встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 /у редакції, чинній на момент вчинення позивачем порушення/ , встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 920/29050, затверджено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій /надалі – Порядок № 547/.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 547 підставою для реєстрації другої та наступних книг ОРО на РРО в контролюючому органі є надходження до цього органу реєстраційної заяви.

У разі відсутності підстав для відмови в реєстрації книги ОРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви проводить реєстрацію книги ОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС /пункт 11 цього розділу /.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку № 547 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З матеріалів справи вбачається, що Книга обліку розрахункових операцій № 3000055649Р/4 зареєстрована в ДПІ у м. Полтаві - 08 серпня 2016 року /а.с. 60/.

Записи у Книзі ОРО виконані на підставі Z-звітів № 1455, 1456, 1457, 1458, 1459, 1460, 1461 за 01 серпня 2016 року, 02 серпня 2016 року, 03 серпня 2016 року, 04 серпня 2016 року, 05 серпня 2016 року, 06 серпня 2016 року та 07 серпня 2016 року відповідно /а.с. 57, 62/.

Таким чином, вказані записи виконані позивачем після реєстрації Книги ОРО в ДПІ у м. Полтаві 08 серпня 2016 року, тобто несвоєчасно.

Заявлений у судовому процесі довід представника позивача про те, що записи в Книзі ОРО за період з 01 серпня по 07 серпня 2016 року виконані позивачем несвоєчасно у зв’язку з перебуванням Книги обліку розрахункових операцій на реєстрації в ДПІ, судом визнається неспроможним з огляду на те, що реєстрація Книги ОРО фіскальним органом здійснюється на підставі реєстраційної заяви суб’єкта господарювання, а відтак залежить від завчасного подання такої заяви і добросовісного ставлення суб’єкта господарювання до своїх обов’язків. Натомість, позивач не вчинив дії по завчасній реєстрації Книги ОРО та проводив розрахункові операції з 01 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року за відсутності зареєстрованої Книги ОРО, що фактично і призвело до порушення ним вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 /у редакції, чинній на момент вчинення позивачем порушення/ .

Отже, факт несвоєчасного оприбуткування готівки за період з 01 серпня по 07 серпня 2016 року на загальну суму 1504,05 грн підтверджується витягом з Книги ОРО, звітом (скороченим) та не заперечується позивачем.

Зазначене свідчить про обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7520,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36009, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002841404 від 20 березня 2018 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 17000,00 грн та № НОМЕР_1 від 20 березня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 13 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5