Рішення № 76415640, 13.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/493/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 (згідно ордеру та угоди),

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 (згідно довіреностей),

розглянув в відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 патрульної поліції від 11.01.2018 року № 35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 патрульної поліції від 24.01.2018 року № 41 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 з 24.01.2018 року;

Поновити на роботі лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ДПП;

Стягнути з ОСОБА_4 патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код 401008646), на користь ОСОБА_1 (65125,Одеська обл., Овідіопольський р-н., с.Лиманка, ЖМ «Радужний»АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.;

Стягнути з ОСОБА_4 патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код 401008646), на користь ОСОБА_1 (65125,Одеська обл., Овідіопольський р-н., с.Лиманка, ЖМ «Радужний»АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 року по день фактичного поновлення на роботі, судові витрати;

Відповідно до приписів ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 УАПП в Одеській області ДПП України, лейтенанта ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 в ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ДПП (до 08.12.2017 року ОСОБА_5 патрульної поліції в місті ОСОБА_4 ДПП, наказ № 1265 ) з 07.11.2015 року.

ОСОБА_4 патрульної поліції 24.01.2018 року видано наказ № 41 о/с «По особовому складу», на підставі якого позивача - звільнено зі служби в поліції. Наказом зазначено, що він виданий відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ (за вчинення дисциплінарного проступку). Підстава для звільнення: наказ ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України від 11.01.2018 року № 35.

З тексту наказу ОСОБА_4 патрульної поліції від 11.01.2018 року № 35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що позивач нібито вчинив дисциплінарний проступок, а саме: порушення п.п.1 та 2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.3 р.2, п.3 р.4 Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, що виявилося у зухвалій неповазі до колег по службі, недотримання субординації, норм професійної етики, негідній поведінці в позаслужбовий час та перешкоджанні 21.10.2017 року працівникам поліції виконувати службові обов’язки, пов’язані із оформленням адміністративних матеріалів про правопорушення, у зв’язку з чим інспектора роти № 4 батальйону № 4 звільнено зі служби в поліції.

На думку представника позивача, зазначені рішення суб’єкта владних повноважень щодо звільнення позивача з Національної поліції України є протиправними, а зазначені правові акт індивідуальної дії (накази) підлягають скасуванню в частині, що стосується прав та обов’язків позивача, оскільки ОСОБА_1 не порушував службову дисципліну, законодавство, є вірним присязі, виконує закони та підпорядковується їм.

Ухвалою суду від 15.02.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

14.03.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач вказує, що 21.10.2017 року під час оформлення поліцейськими патрульної поліції водія ОСОБА_6 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння інспектор роти № 1 батальйону № 4 УПП у м. Одесі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_7, інспектор роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Одесі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_8, інспектор роти № 4 батальйону № 4 УПП у м. Одесі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 з невідомих причин прибули за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 15, та своїми діями перешкоджали працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов'язки, а саме, знаючи аспекти діяльності патрульної поліції, своєю поведінкою провокували конфліктну ситуацію, підвищували голос на поліцейських, необґрунтовано ставили запитання стосовно підстав проведення поверхневої перевірки автомобіля таксі, при цьому стверджували, що відношення до вказаного транспортного засобу та водія ніякого не мали.

Враховуючи те, що після проведення поверхневої перевірки транспортного засобу таксі, було виявлено документи ОСОБА_6, який підозрювався у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, ціленаправлений намір вищевказаних працівників, які знаходилися поза службою поїхати додому саме у вказаному транспортному засобі, незважаючи на те, що працівниками поліції неодноразово було повідомлено про підстави проведення поверхневої перевірки автомобіля та озвучено вимоги відійти від нього, в ситуації, яка склалася був не виправданим та недоречним. При цьому, лейтенант поліції ОСОБА_1 ігнорував законні вимоги поліцейських, поводив себе агресивно, проявляючи таким чином неповагу до колег по службі.

Відповідно до наказу ОСОБА_4 «Про призначення та проведення службового розслідування» від 26.10.2017 року № 5288 призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії зі складу посадових осіб ОСОБА_5. Відповідно до п.7.1 Інструкції на період проведення службового розслідування інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП у м. Одесі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок та виплат.

Відповідно до Висновку службового розслідування від 12.12.2017 року члени комісії зважали б за доцільне за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 4, 10, 11 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.3 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, Присяги працівника поліції, зухвалій неповазі до колег по службі, недотриманні субординації, норм професійної етики, негідної поведінки в позаслужбовий час та перешкоджанні працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, пов'язані із оформленням адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП, на підставі п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» інспектора роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 3 наказу ОСОБА_4 патрульної поліції від 11.01.2018 року № 35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» наказано звільнити зі служби в Національній поліції інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_4 патрульної поліції ОСОБА_1.

На підставі вищезазначеного наказу відповідно до п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС наказом ОСОБА_4 патрульної поліції від 24.01.2018 року № 41 о/с позивача звільнено зі служби в поліції. Відповідач вважає, що оскаржувані накази є правомірними та прийнятими у межах повноважень наданих керівникові ОСОБА_4 та у спосіб визначений чинним законодавством.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що оскаржувані накази є правомірними та прийнятими у межах повноважень, наданих керівникові ОСОБА_4 та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року суд, за клопотанням представника відповідача, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Вислухавши думку представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, оглянувши у судовому засідання диски з відеофіксацією події, яка відбулася 21.10.2017 року, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Судом встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив публічну службу в Національній поліції України на посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ДПП.

Відповідно до наказу ОСОБА_4 патрульної поліції від 26.10.2017 року № 5288 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою встановлення причин та обставин події, яка сталася за участю, у тому числі, інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1, який у позаслужбовий час 21.10.2017 року своїми діями перешкоджав працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, пов’язані із оформленням адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП, було призначено службове розслідування, а інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в м. Одесі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов’язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок та виплат.

12.12.2017 року, за результатами проведення службового розслідування, начальником ОСОБА_4 патрульної поліції підполковником ОСОБА_11 затверджено висновок службового розслідування події, яка сталася за участю інспекторів роти № 1 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції у місті ОСОБА_4 патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_7, лейтенанта поліції ОСОБА_12, інспектора роти № 3 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції у місті ОСОБА_4 патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8, інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції у місті ОСОБА_4 патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, які у позаслужбовий час 21.10.2017 року своїми діями перешкоджали працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов'язки, пов’язані із оформленням адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП.

У висновку службового розслідування зазначено, що 21.10.2017 року, будучи у позаслужбовий час, інспектор роти № 1 батальйону № 4 УПП у м. Одесі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_7, інспектор роти № 3 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції у місті ОСОБА_4 патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_8, інспектор роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції у місті ОСОБА_4 патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 з невідомих причин прибули за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 15, та своїми діями перешкоджали працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов'язки, а саме, знаючи аспекти діяльності патрульної поліції, своєю поведінкою провокували конфліктну ситуацію, підвищували голос на поліцейських, необґрунтовано ставили запитання стосовно підстав проведення поверхневої перевірки автомобіля таксі, при цьому стверджували, що відношення до вказаного транспортного засобу та водія ніякого не мали. Враховуючи те, що згодом після проведення поверхневої перевірки транспортного засобу таксі було виявлено документи ОСОБА_6, який підозрювався у вчинені адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, ціленаправлений намір вищевказаних працівників, які знаходилися поза службою поїхати додому саме на вказаному транспортному засобі, незважаючи на те, що працівниками поліції неодноразово останнім було повідомлено про підстави проведення поверхневої перевірки автомобіля та озвучено вимоги відійти від нього, в ситуації яка склалася був невиправданим і недоречним. При цьому лейтенант поліції ОСОБА_1, лейтенант поліції ОСОБА_7 та лейтенант поліції ОСОБА_8 неодноразово ігнорували законні вимоги поліцейських, поводили себе агресивно, проявляючи таким чином неповагу до колег по службі. На підставі наявних матеріалів службового розслідування, в обстановці яка склалася є підстави вважати, що такі дії інспекторів у позаслужбовий час вчинялись в особистих інтересах або інтересах третіх осіб з метою перешкоджання працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов'язки, пов'язані із оформленням адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП та були направлені на приховання документів ОСОБА_6 Під час конфліктної ситуації за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1, лейтенанта поліції ОСОБА_7. лейтенанта поліції ОСОБА_8 інспектору Заболотній Є.І., яка знаходилась при виконанні службових обов'язків, були нанесені легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим нею 22.10.2017 року було подано заяву до Шевченківського ВП, а слідчим вказаного підрозділу було прийнято рішення внести відомості до ЄРДР за № 12017161500003450 за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України та направити інспектора на проходження судово-медичного експертизи.

Відповідно до п. 5 висновку службового розслідування року члени комісії вважали за доцільне за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 4, 10, 11 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.3 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, Присяги працівника поліції, зухвалій неповазі до колег по службі, недотриманні субординації, норм професійної етики, негідної поведінки в позаслужбовий час та перешкоджанні працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, пов'язані із оформленням адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП, на підставі п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», інспектора роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Згідно з п. 3 наказу ОСОБА_4 патрульної поліції від 11.01.2018 року № 35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», наказано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 4, 10, 11 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.3 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, Присяги працівника поліції, зухвалій неповазі до колег по службі, недотриманні субординації, норм професійної етики, негідної поведінки в позаслужбовий час та перешкоджанні 21.10.2017 року працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, пов'язані із оформленням адміністративних матеріалів про правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, на підставі п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», інспектора роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Зазначений наказ реалізовано наказом ОСОБА_4 патрульної поліції від 24.01.2018 року № 41 о/с «По особовому складу» та відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС на підставі наказу від 11.01.2018 року № 35 лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області було звільнено зі служби в поліції з 24.01.2018 року.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» визначено до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки».

Згідно з ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, крім інших, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з ч.10 та ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до п.3 Розділу ІІ та п.3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за № 1576/29706, поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов’язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби через зухвалу неповагу до колег по службі, недотриманні субординації, норм професійної етики, негідну поведінку в позаслужбовий час та перешкоджання виконувати службові обов’язки працівникам УПП у м. Одесі ДПП під час події, що сталася 21.10.2017 року, яка встановлена вище судом.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що ані наявний в матеріалах справи висновок службового розслідування, що затверджений 12.12.2017 року, ані відеозаписи подій 21.10.2017 року, що надані сторонами, ані показання допитаних під час розгляду справи, в якості свідків співробітників ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області ДПП, які були присутні під час подій 21.10.2017 року, не містять беззаперечних, належних та достатніх доказів на підтвердження факту скоєння позивачем своїми навмисними діями проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на висновок службового розслідування, під час його проведення комісією було отримано пояснення як від працівників УПП у м. Одесі ДПП, які 21.10.2017 року виконували свої службові обов’язки та прибули на місце події для виконання завдання та оформлювали адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП, так і працівників УПП у м. Одесі, які, також прибули на місце події, проте, не перебували при виконанні службових обов’язків, у тому числі і позивача.

При цьому, на думку суду, доводи, наведені у висновку службового розслідування, ґрунтуються лише на поясненнях працівників УПП у м. Одесі, які знаходилися при виконанні службових обов’язків та містять припущення, а не конкретно встановлені обставини.

Так, у висновку вказано: «З перших секунд відеозапису лейтенанта поліції ОСОБА_10 повторює: «Руки убери! Руки убрал! Я сказала руки убрал! Я сказала руки убрал! Руки убрал!...» Лейтенант поліції ОСОБА_1, в свою чергу: «Что случилось? Что случилось?...» Приблизно на 4-5 секундах ймовірно зафіксовані події, про які зазначає у поясненні лейтенант поліції ОСОБА_1, та які охарактеризував як: «поклавши свою праву руку поверх моєї руки, почала давити на мою руку та кричати: «Руку убрал.» Після чого не попередила мене про застосування до мене фізичної сили, порушуючи ст.42 та ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію», нанесла удар зверху своєю правою рукою по моїй лівій руці, тим самим збивши мою руку з двері.» Однак, під час дослідження відеозапису, однозначно ствердити, що лейтенант поліції ОСОБА_10 застосувала стосовно ОСОБА_1 фізичну силу неможливо. На відеозаписі зафіксовано, що ліва рука лейтенанта поліції ОСОБА_1 знаходиться під правою рукою лейтенанта поліції ОСОБА_13 (розташування кисті обох рук не видно), однак те, що був умисно нанесений удар зверху лейтенантом поліції ОСОБА_13 по лівій руці лейтенанта поліції ОСОБА_1 чи навпаки лейтенант поліції ОСОБА_1 умисно штовхав руку лейтенанта поліції ОСОБА_13 на відеозаписі не видно. Разом з тим, у ситуації, яка склалася, у лейтенанта поліції ОСОБА_13 були підстави вважати, що відбувається посягання на її життя і здоров’я. А також, враховуючи те, що згодом у лейтенанта поліції ОСОБА_13 були зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді синців тильної поверхні правої кисті та згідно з висновком експерта № 2763/141-д від 22.10.2017 року такі ушкодження могли бути спричинені 21.10.2017 року, події, які зафіксовані на відеозаписі приблизно на 4-5 секундах швидше підтверджують пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_13 та спростовують пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_1, в частині отримання останнім тілесних ушкоджень.»

Суд зазначає, що відповідач, у висновку, на підставі якого прийнято оскаржувані накази про звільнення позивача зі служби, зазначає, що з досліджених відеозаписів неможливо точно встановити чи лейтенант поліції ОСОБА_10 застосувала стосовно лейтенанта поліції ОСОБА_1 фізичну силу чи навпаки, проте, в подальшому зазначає, що швидше за все достовірними є пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_13, тобто відповідач не встановив факту вчинення з боку ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_13 протиправних дій, а лише зробив припущення.

На думку суду, зазначення у висновку, що у лейтенанта поліції ОСОБА_13 були підстави вважати, що відбувається посягання на її життя і здоров’я є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом відеозаписами, з огляду на які позивач, окрім діалогу з ОСОБА_9, в якому намагався дізнатися, з якої причини він не може скористатися послугою таксі, про який у висновку вказано, що ОСОБА_1 ставив запитання з обуренням, не підвищував голосу на працівників УПП в м. Одесі ДПП, які знаходилися при виконанні службових обов’язків, не поводився зухвало та зневажливо щодо вказаних працівників.

Відповідач у висновку, вказує, що позивач поводив себе агресивно, проявляючи таким чином неповагу до колег по службі, проте, на думку суду, такий висновок є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки з наявних в матеріалах справи відеозаписів (фігурантами, яких є тільки ОСОБА_7 та ОСОБА_9В.) прослуховуються підвищена мова свідка, лейтенанта поліції ОСОБА_13, по відношенню до позивача, а не позивача по відношенню до інспекторів, які знаходилися при виконанні службових обов’язків.

Зазначення у висновку, що працівники поліції неодноразово повідомляли позивачу про підстави проведення поверхневої перевірки автомобіля є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як зазначає відповідач у висновку службового розслідування, на всі запитання позивача та осіб, які прибули разом з ним, з приводу того, що відбувається та на якій підставі проводиться поверхневий огляд автомобіля, працівники УПП в м. Одесі ДПП не пояснюючи жодних обставин, лише посилалися на ЗУ «Про Національну поліцію».

Так, з огляду на висновок службового розслідування на запитання ОСОБА_12, який прибув на місце події разом з позивачем та іншими: «Что за движ?», ОСОБА_10 відповіла: «Не знаю, я хотела у ОСОБА_3 спросить. А что вы решаете 130?».

На думку суду, така відповідь лейтенанта поліції ОСОБА_13 не може бути розцінена, як факт повідомлення позивачу та іншим працівникам УПП в м. Одесі ДПП, які прибули на місце події та не знаходилися при виконанні службових обов’язків про причини проведення поверхневого огляду автомобіля таксі та взагалі про те, що у відношенні водія іншого автомобіля оформлюються адміністративні матеріали за ст.130 КупАП.

Враховуючи те, що водій ОСОБА_6 взагалі не виходив зі свого автомобіля та не спілкувався з позивачем та особами, які прибули разом з ним, а також, те, що працівники УПП в м. Одесі ДПП, які знаходилися при виконанні службових обов’язків не повідомили позивачу та особам, які прибули разом з ним, про те, що вони прибули на місце події для оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП та мають підозру, з приводу того, що в автомобілі таксі, знаходять документи ОСОБА_6, доводи відповідача з приводу того, що дії інспекторів у позаслужбовий час вчинялись в особистих інтересах або інтересах третіх осіб з метою перешкоджання працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, на думку суду, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними та достатніми доказами, а також, ґрунтуються на припущеннях. При цьому, оглянувши відеозаписи з міста події, надані судом як стороною позивача так і стороною відповідача, суд робить висновки, що пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_13, які були і учасниками події 21.10.2017 року щодо поведінки позивача, є суб’єктивними та спростовуються оглянутим відеозаписом, поясненнями позивача та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7

У висновку службового розслідування зазначено, що при проведенні поверхневого обстеження ОСОБА_7, який прибув на місце події разом з позивачем, (з огляду на відеозапис межі поверхневого огляду перевищено), заборонених речей у нього не виявлено, так само як і у інспектора Швайки А.В.

Факт виявлення в автомобілі таксі, в якому мали намір поїхати додому інспектори у позаслужбовий час, портмоне з документами ОСОБА_6, який підозрювався у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, на думку суду, не доводить висновків відповідача з приводу того, що позивач мав намір приховати документи ОСОБА_6

Таким чином, суд робить висновок, що висновок службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, ґрунтується на припущеннях, не містить достатніх та належних доказів на підтвердження того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 4, 10, 11 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п.3 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, Присяги працівника поліції, зухвалій неповазі до колег по службі, недотриманні субординації, норм професійної етики, негідної поведінки в позаслужбовий час та перешкоджанні 21.10.2017 року працівникам УПП у м. Одесі ДПП виконувати службові обов’язки, пов'язані із оформленням адміністративних матеріалів про правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів № 35 від 11.01.2018 року, № 41 від 24.01.2018 року є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР – 42946756).

Тобто, оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, суд зробив висновок, що оскаржувані накази є протиправними, то вимога позивача про поновлення на роботі є, також, обґрунтованою та такою, що належить до задоволення. Проте, з урахуванням довідки т.в.о. начальника відділу кадрового забезпечення УПП в Одеській області ДПП з приводу того, що посаду, яку займав ОСОБА_1 на момент звільнення, скорочено, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді рівнозначній посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області з 24.01.2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п.4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з п.15 Розділу 1 зазначених Порядку та умов при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до п.6 Розділу 3 вказаних Порядку та умов поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Крім того, відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Суд встановив, що згідно з довідкою від 03.05.2018 року № 787 заробіток за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_1 листопад-грудень 2017 року склав відповідно 4553,85 грн. та 10480,43 грн. (нарахована заробітна плата) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів. Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача склала: (4553, 85 грн. + 10 480, 43 грн.) : 2 місяці = 7 517, 14 грн.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2017 рік кількість календарних днів у листопаді 2017 року становила 30 днів, у грудні 2017 року становила 31 день.

Тобто, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача складала 246,46 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Згідно з розрахунком норми тривалості робочого часу на 2018 рік кількість календарних днів у період з 24.01.2018 року по 03.09.2018 року складає 222 дня.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 року по 03.09.2018 року у розмірі 54714,92 грн. (222 х 246,46 ) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тобто, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді рівнозначній посаді інспектора роти № 1 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області та в частині стягнення з ОСОБА_4 патрульної поліції на користь ОСОБА_7 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7393,80 грн. (246,46 грн. * 30 днів) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що в адміністративному позові представник позивача наводить формулу за якою ним розраховано суму моральної шкоди та зазначає, що моральна шкода полягає у втраті нормальних життєвих зв’язків серед колег по службі, їх зневазі, приниження честі, гідності, престиж лейтенанта поліції ОСОБА_1 та значного погіршення ділової репутації, проте, на підтвердження вказаних фактів суду не надано жодного доказу. Тобто, суд зазначає, що вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не належить до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 патрульної поліції від 11.01.2018 року № 35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 патрульної поліції від 24.01.2018 року № 41 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0004440), інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області, з 24 січня 2018 року.

Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді рівнозначній посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області з 24 січня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_4 патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 54 714 (п’ятдесят чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 92 копійки з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботі на посаді рівнозначній посаді інспектора роти № 4 батальйону № 4 ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області та в частині стягнення з ОСОБА_4 патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7 517 (сім тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 14 копійок. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (65125, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, ЖМ «Радужний»АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Відповідач – ОСОБА_4 патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Третя особа - ОСОБА_5 патрульної поліції в Одеській області (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний судом 13 вересня 2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.