Рішення № 76415497, 12.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3720/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Масловський М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 112000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1106 о/с від 04.07.2017 року його було звільнено зі служби в поліції з 10.07.2017 р. Позивач зазначає, що він отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції та непридатний до служби в поліції, а тому звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у розмірі 91840 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

18.08.2018 року від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій він просив зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 112000 грн.

16.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, а 06.09.2018 року відзив на уточнену позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову і які за своєю суттю є ідентичними. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що 04 липня 2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 1106 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції, за п. 4 ч. 1ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) капітана поліції ОСОБА_3, заступника начальника сектору Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з 10 липня 2017 року.

З метою отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка зареєстрована 31.10.2017 року за № Г-13444.

11 грудня 2017 року по результатам розгляду звернення ОСОБА_3 керівництвом ГУНП в Одеській області затверджено висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 112 000,00 грн.

03 травня 2018 року за вхідним № Г-408 до ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_3 в які він просив повідомити результати розгляду звернення від 31.10.2017 року за № Г-13444.

По результатам перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 звільнений з поліції через скорочення штатів за п.п. 4 ч. 1 ст. 77, а для отримання одноразової грошової допомоги підстава звільнення повинна бути через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції за п.п. 2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

18 червня 2018 року по результатам розгляду звернення ОСОБА_3 керівництвом ГУНП в Одеській області затверджено висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразової грошової допомоги у розмірі 112 000,00 грн..

Відповідач зазначає, що в даному випадку ГУНП при поверненні матеріалів позивача на призначення виплати одноразової грошової допомоги діяла відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України в межах повноважень та в спосіб, визначених Порядком № 4, що в свою чергу свідчить про те, що ГУНП не було порушено прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку втратою ним професійної працездатності, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 07.09.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 07.09.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

04 липня 2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 1106 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції, за п. 4 ч. 1ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) капітана поліції ОСОБА_3, заступника начальника сектору Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з 10 липня 2017 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №295/2 від 27.07.2017 року позивач отримав захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції т непридатний до служби в поліції.

28.08.2017 Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №309879.

З метою отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка зареєстрована 31.10.2017 року за № Г-13444.

11 грудня 2017 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 керівництвом ГУНП в Одеській області затверджено висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 112 000,00 грн.

04 травня 2018 року за вхідним № Г-408 до ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_3 в які він просив повідомити результати розгляду звернення від 31.10.2017 року за № Г-13444.

18 червня 2018 року керівництвом ГУНП в Одеській області затверджено висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 112 000,00 грн. (висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 11.12.2017 року вважати недійсним).

11.07.2018 року Позивачу направлено лист в якому зазначено, що ОСОБА_3 звільнений з поліції через скорочення штатів за п.п. 4 ч. 1 ст. 77, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» № 580-ІV.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання звільнення особи з поліції, а саме - внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Суд зазначає, що 04 липня 2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 1106 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», і незважаючи на те, що Позивачу 28.08.2017 встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, його звільнення зі служби в поліції не відбулось внаслідок захворювання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 112000 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.09.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.