Рішення № 7641356, 20.01.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.2010                                                             Справа №15/78

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній”, м. Ужгород

про стягнення 759007,75 грн., в тому числі 682499,55 грн. основного боргу за поставлений товар згідно з контрактом поставки №11д від 10.07.08 та 76508,20 грн. пені (згідно уточнених позовних вимог),

Суддя –Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача –Гончаренко В.В., представник по довіреності №08/9-10 від 31.08.09;

від відповідача – Калинюк С.С., представник по довіреності від 12.01.10;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній” про стягнення 759007,75 грн., в тому числі 682499,55 грн. основного боргу за поставлений товар згідно з контрактом поставки №11д від 10.07.08 та 76508,20 грн. пені.

Представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи обставинами, викладеними в позовній заяві.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує, однак вважає, що позивач безпідставно не зарахував надані ним маркетингові послуги; просить суд у зв’язку з скрутним фінансовим становищем товариства зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % згідно поданого клопотання №20/01 від 20.01.10.

Спір у відповідності до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін розглянуто у більш тривалий термін (а. с. 141).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

10 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” в особі генерального директора Ігнатьонок Р.В. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній” в особі директора Сідун Д.Д (покупець) укладено контракт №11д. Згідно предмету зазначеного договору продавець зобов’язується поставити покупцю каву смажену та розчинну під торгівельними марками „Thibo” та „Davidoff” в обумовлений сторонами строк, а покупець зобов’язується своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов контракту та на підставі видаткових накладних (а. с. 60 - 80) покупець отримав від продавця товар загальною вартістю 1593 400,92 грн.

П. 6.5 вищезазначеного контракту встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 35 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару в безготівковій формі.

Однак, покупець розрахувався за отриманий товар тільки частково на суму 625 866,41 грн., що підтверджується довідкою з банку від 01.09.09 (а. с. 89 - 92) та частково повернув товар згідно накладних на повернення на суму 4 619,29 грн. (а. с. 81 –87).

          Також 29 вересня 2008 року між вищезазначеними сторонами було укладено договір про надання маркетингових послуг №2/12, згідно умов якого замовник (товариство з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна”) доручає, а виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній”) приймає на себе зобов’язання за місцезнаходженням виконавця надавати маркетингові послуги, які замовник зобов’язується прийняти та оплатити.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, вартість послуг виконавця за договором розраховується на підставі погоджених сторонами цін, які визначаються в замовленнях; остаточна вартість послуг виконавця за поточний місяць вказується в акті приймання-передачі наданих послуг; замовник здійснює оплату маркетингових послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно замовлень та актів приймання-передачі наданих послуг (а. с. 94 - 109) товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній” надало маркетингові послуги на загальну суму 280 415,67 грн., які враховані товариством з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” в погашення заборгованості відповідача по контракту №11д від 10.07.08.

Твердження відповідача, що позивачем не враховано частину послуг, а саме згідно рахунків №20/04-1 від 20.04.09 та №20/07-1 від 20.07.09 (а. с. 139, 140), судом не взято до уваги з огляду на наступне.

Як доказ відправки вказаних рахунків відповідач подав оригінал фіскального чеку №4786 від 08.12.09, який підтверджує надіслання їх позивачеві лише 08 грудня 2009 року. Крім того, на вказаному чеку відсутня адреса отримувача. Позивач стверджує, що ним не отримано рахунків ні на юридичну, ні на фактичну адреси.

Вказане спростовується і тим, що всі клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а. с. 113. 128 –132, 141, 161) для надання йому можливості провести звірку взаємних розрахунків та добровільно врегулювати спір були судом задоволені. Однак належних доказів надання маркетингових послуг та акт звірки відповідачем не надано.

Сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків, де визначено, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній” перед товариства з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” станом на 17.04.09 становить 682 499,55 грн. (а. с. 115).

Таким чином, на день подання позовної заяви (06 жовтня 2009 року) заборгованість відповідача склала 622499,55 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами, а саме контрактом, видатковими накладними, видатковими накладними на повернення, актом звірки взаємних розрахунків.

Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 622499,55 грн. боргу.

Умовами контракту визначено, що покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату за товар у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення (п. 9. 2 контракту).

У зв’язку з цим позивачем нараховано пеню за період з 28.03.09 по 28.08.09, розмір якої склав 76508,20 грн.

Ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом об'єктивно оцінено даний випадок та враховано клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони та враховуючи її фінансове становище, тому згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розмір пені зменшено на 50%; з відповідача підлягає стягненню 38254,10 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 3 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум Група Компаній”, с. Підгорб, буд. 50, Ужгородський район, Закарпатська область (р/р 26009301206363 в філії „Промінвестбанк” м. Ужгород, МФО 312163, код ЄДРПОУ 35347053, ІПН 353470507143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна”, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8, Шевченківський район, м. Київ (р/р 260050100037223 в філії „Унікредит Банк” м. Київ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 35255240, ІПН 352552426598) суму 720 753 /Сімсот двадцять тисяч сімсот п’ятдесят три/ грн. 65 коп., в тому числі 682 499,55 грн. та 38 254,10 грн. пені, а також суму 7 591 /Сім тисяч п’ятсот дев’яносто одну/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 /Двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 20 січня 2010 року за згодою представників сторін була оголошена вступна та резолютивна частини рішення, яке оформлене в порядку статті 84 ГПК України повністю та підписано 22 січня 2010 року.

Суддя Ващиліна Н.М