Постанова № 76405340, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 638/13451/17

Провадження № 22-ц/790/4524/18

11 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 березня 2018 року (суддя Шишкін О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала про те, що з січня 2010 року шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинено, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.12.2010 року шлюб було розірвано. З часу припинення шлюбних відносин, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків: не приймає участі у вихованні дитини, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться станом здоров'я дитини. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 01.11.2010 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини. Відповідач допустив заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 25.04.2017 року складає 61529,75 гривень. Крім того, відповідач не приймає участі у лікуванні дитини, яка потребує значних коштів через важку хворобу - порок серця.

У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не з'явилися.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 05.03.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина - ОСОБА_3 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що державним виконавцем не в повному обсязі враховані сплачені ним аліменти на утримання дитини, крім того, позивачка з 2016 року чиниить йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Позивач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв за основу висновок органу Управління служб у справах дітей Харківської міської ради № 696 від 27.11.2017 року, відповідно до якого є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Встановлено, що з 30.06.2007 року по 09.12.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.12.2010 року (а.с.26).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України (далі за текстом - СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини усіх видів прибутку, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з 01.10.2010 року та до досягнення повноліття.

Станом на 25.04.2017 року розмір заборгованості по аліментам складає 61529,75 гривень.

Проте, не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Матеріали справи містять висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської міської ради № 696 від 27.11.2017 року, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з підстав ухилення батька від виконання батьківських обов'язків.

Зазначено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. Підставою для такого висновку стали інформація з КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №14», відповідь адміністрації Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 ХМР, де навчається ОСОБА_3 з першого класу, в якому зазначено, що вихованням сина займається матір ОСОБА_1 Батько дитини в навчальному закладі не з'являвся, до вчителів та до адміністрації від нього звернень не було, також згідно відповіді КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) 27 комбінованого типу Харківської міської ради» (вих.№ 01-41/189 від 17.08.2017 р.) у період з 01.09.2010 року по 31.08.2014 року батько дитини в дошкільному закладі не з'являвся, життям дитини у садку не цікавився.

Проте, колегія суддів критично ставиться до висновку Управління служб у справах дітей Харківської міської ради № 696 від 27.11.2017 року стосовно доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Сам батько, ОСОБА_2 не був присутнім на засіданні комісії, своїх пояснень не надавав, комісією при підготовці висновку не проведено обстеження його житлово-побутових умов та ін.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Невідвідування відповідачем дитячої поліклініки та навчального закладу не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Також відповідачем надано докази часткової сплати аліментів на утримання дитини з березня по грудень 2014 року та за січень-лютий 2015 року на загальну суму 8300 гривень.

Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню сина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Факт оскарження відповідачем рішення про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Тому висновок суду першої інстанції про доведеність факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 352, 354, 356, 374, 376 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 березня 2018 року- скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко