Постанова № 76405246, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Харків

Справа № 639/2242/18 (категорія: інші)

Провадження № 22-ц/790/3878/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого: - Кіся П.В.,

суддів: - Хорошевського О.М.,

- Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року (суддя - Єрмоленко В.Б.)

у цивільній справі (№ 639/2242/18) за позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, Департамент патрульної поліції, інспектор роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мамон Богдан Михайлович

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з вказаним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому незаконними діями інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мамон Б.М., в якому просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу постановою інспектора УПП в м.Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_6, а також 20200 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди у виді збитків, понесених ним для відновленні порушених прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що 31.12.2016 року близько 13 год.40 хв., коли він рухався по вулиці Валентинівській в м.Харкові, керуючи своїм автомобілем, його зупинив інспектор патрульної поліції Мамон Б.М., який там же на місці прийняв постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності з застосування стягнення у виді штрафу.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви саме до Жовтневого районного суду м.Харкова, позивач ОСОБА_4 посилався на положення частини 4 статті 28 ЦПК України і вказував, що справа підсудна саме Жовтневому районному суду м. Харкова, так як він проживає на території Новобаварського району м. Харкова (колишня назва - Жовтневий район), а у справах про відшкодування шкоди передбачена альтернативна підсудність за вибором позивача.

Ухвалою від 08.05.2018 року суддя Жовтневого районного суду м.Харкова, не вирішуючи питання про відкриття провадження, вирішив передати матеріали справи за позовом ОСОБА_4 за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу місцевого суду, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу за його позовом направити до Жовтневого районного суду м.Харкова для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4 вказує, що суд першої інстанції безпідставно визначив підсудність справи за загальним правилом частини 2 статті 27 ЦПК України Київському районному суду м.Харкова за місцем знаходження Відповідача-1, тобто Управління патрульної поліції у Харківській області (м.Харків, вул..Шевченко 315А) і безпідставно не застосував положення частини 4 статті 28 ЦПК України, яким передбачено підсудність даної справи за вибором позивача, який звертається із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Вважає, що при винесенні ухвали про передачу справи Київському районному суду м.Харкова суд помилково керувався виключно назвою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в назві якого відсутній такий орган як Управління патрульної поліції, Департамент патрульної поліції, не звернувши увагу на положення самого закону та його зміст, статтями 1, 2 якого прямо передбачено його застосування у випадках незаконного накладення штрафу та у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого ОСОБА_4 судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши викладені в ній доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відсутність передачу матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_4 за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на характер спірних правовідносин та склад сторін, питання щодо підсудності має вирішуватися за загальним правилом визначення підсудності, передбаченим частиною 2 статті 27 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням одного з відповідачів, а саме - Управління патрульної поліції у Харківській області, яка знаходиться в Київському районі м.Харкова.

Також суд обґрунтовував висновок про непідсудність справи та відсутність підстав застосування частини 4 статті 28 ЦПК України, яка передбачає підсудність справи за вибором позивача, з огляду на ту обставину, що Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, не відноситься до органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування, тобто до переліку тих органів, про які вказується в частині 4 ст.28 ЦПК України.

Однак з такою ухвалою колегія суддів погодитися не може у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Дійсно, як правильно вказував суд в оскарженій позивачем ухвалі, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції України, згідно статті 13 Закону України «Про національну поліцію» не відноситься до органів, які уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування.

Разом з тим, поза увагою суду залишилась та обставина, що стаття 28 ЦПК України про підсудність справ за вибором позивача, крім категорії справ, зазначених в частині 4 цієї статті, містить низку інших категорій справ, які дозволяють позивачу обирати суд з переліку тих, яким підсудні справи за його позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а помилкова вказівка позивача лише на одну із них не виключає можливість застосування іншої.

Крім того, згідно частини 2 статті 27 ЦПК України, на яку посилається суд, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В позовні заяві ОСОБА_4, складеної і підписаної в його інтересах його представником ОСОБА_7, усупереч вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначено код ЄДРПОУ, тобто реквізит, притаманний юридичній особі, а в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про відповідний статус Відповідача-1.

Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що у відповідності до вимог частини 15 статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцеперебування одного з відповідачів за вибором позивача.

Обравши за своєю ініціативою одного з кількох зазначених у позовній заяві відповідачів без з'ясування з цього питання думки позивача, суд обмежив передбачене законом альтернативне право позивача обирати підсудність.

За таких обставин суд першої інстанції передчасно, за відсутністю даних, які давали підстави, дійшов до висновку про непідсудність йому справи за позовом ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та про наявність підстав передачі справи Київському районному суду м.Харкова.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду від 08 травня 2018 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до статті 389 ЦПК України, не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2018 року

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина